Інтернет надає багато можливостей як для дорослих, так і для дітей. Але поряд із тим є запитання, які можуть хвилювати батьків, коли їхні діти користуються ґаджетами. Ким є “друзі” у соціальних мережах? Як захистити дітей від шкідливого контенту в інтернеті? Чи існує небезпека від кіберчеленджів? Ці та інші запитання обговоримо з психологинею Нижньосірогозького центру професійного розвитку педагогічних працівників Наталією Мануйленко
З кожним роком кількість користувачів всесвітньої мережі неухильно зростає. На сьогодні у світі вже налічують 1,8 мільярдів інтернет-користувачів, а інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Нікого не дивує те, що в 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google.
— Завдяки Інтернету діти та підлітки отримують необхідну інформацію для занять, завантажують музику та фільми, переглядають пошту, спілкуються з іншими користувачами соцмереж. Адже інтернет-технології стали природною складовою їх життя. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості, — інформує Наталія Мануйленко. — Віртуальний світ приваблює дітей і підлітків, насамперед, можливістю спілкуватися, втамувати інформаційний голод, анонімністю і віртуальною свободою. Також це дає їм відчуття приналежності до однієї або кількох груп в соціальних мережах і можливості самовиразитися.
Наталія Мануйленко
Психологиня зауважила, що у віртуальному світі діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить Інтернет-простір. На сьогоднішній день понад 60% дітей та підлітків щодня розмовляють в Інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей, що працюють в режимі онлайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім'ю в обмін на товари і послуги. А кожна п'ята дитина щорічно стає мішенню зловмисників.
— У світі сучасних технологій діти про можливості глобальної мережі дізнаються значно раніше за своїх батьків. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати, — говорить психолог. — На жаль, тільки 24% дорослих перевіряють, які сайти відвідує їх дитина. При тому, що 87% батьків вважають, що повинні навчати дітей правилам безпечного користування мережею. Лише 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.
Варто зауважити, що хоча рівень комп'ютерної грамотності зростає, багато дорослих просто не розуміються на підводних каменях мережі для їх чад: 76% батьків навіть не цікавляться, які Інтернет-сторінки відвідує їх дитина. Дана статистика змушує замислитись. Батьки досить спокійно спостерігають неконтрольовані візити дітей в Інтернет. І наслідки такої поведінки вже є.
Наталія Мануйленко додає, що небезпечні ігри та квести, які розповсюджуються через соцмережі, вносять присмак постійнійної небезпеки у життя молоді. Масштаб небезпеки вражає. Сотні соцмережевих спільнот присвячені екстремальним молодіжним захопленням. Їх анонімність, безкарність, масштабність і швидкість лише сприяють розповсюдженню через величезну аудиторію в Інтернеті.
— У таких викликах як “падіння в стрибку” (tripping jump challenge) або “проломити-череп-челендж” (skull-breaker challenge), масове отруєння капсулами для прання (tide pods challenge), “суїцидальний челендж Момо”, “удушення \ непритомність \ втрата свідомості” (choking / fainting / pass-out challenge) й найостанніший — “випий 40 таблеток та....”, в основному беруть участь, страждають та гинуть діти й підлітки, — продовжує інформувати психологиня. — Про останній челендж стало відомо від 16 лютого, коли на Київщині загинула 13-річна дівчинка, її 12-річна подруга опинилася у лікарні. Навіщо школярки труїли себе знеболювальним — досі розслідують. Однак головною причиною трагедії вважають ролик у TikTok із закликом вжити пігулки, який підлітки подивилися у соцмережі.
Тим часом до болю схожа історія трапилася в Умані з восьмикласницями: передозування дротаверином і госпіталізація. На щастя, обидві уманчанки при тямі. Навряд ці історії — збіг, тож таємний челендж або гра все ж могли бути реальністю. На початку січня цього року загинуло вже троє підлітків з України через відновлену діяльність суїцидальної гри “Синій кит”. Зафіксовані лише ці випадки, однак їх може бути значно більше. Але що підштовхує дітей брати участь у смертельних флешмобах?
Психологиня пояснила, як не стати жертвою таких захоплень та як діяти, коли вас змушують вступити до них.
— Навчити дитину безпечній та відповідальній поведінці в інтернеті набагато важливіше, ніж просто заблокувати небажані матеріали та сайти. Адже дитина все одно подорослішає і без належних знань може зробити безліч помилок. Розмовляйте зі своєю дитиною про небезпеку, що криється в інтернеті. Покажіть, що вам можна довіряти, обґрунтуйте заборони.
Звісно, що можна заборонити дитині сидіти в інтернеті — це абсолютне право тоталітарних батьків, які вважають, що контролюватимуть дитину мінімум до 16 років, а в ідеалі все життя. Але це утопія, оскільки не одним гаджетом, який належить дитині, вона може користуватися. У неї є телефон, комп’ютери мами і тата, їхні телефони, а також є друзі, у яких такий же повний набір. Або ще одна поширена ситуація: прийшов малюк на роботу до батьків, і йому дали планшет (аби не заважав). У цей момент нікому не цікаво, що читає або дивиться учень молодшої школи.
— Безумовно, постійно лізти в особистісний простір дитини — не найкраща ідея, — додала Наталія Мануйленко. — Але як тільки підліток починає користуватися інтернетом, потрібно проконтролювати, скільки часу він проводить у віртуальному світі, які сайти відвідує, з ким спілкується. Чи немає чого підозрілого? Поспостерігати слід і тоді, коли ви помітили явні зміни в поведінці дитини: не властиву їй замкнутість, агресивність, заляканість, надмірну обережність.
На жаль, не всі діти на всі 100% довіряють батькам. Не всі своєчасно діляться з ними своїми проблемами, тому відтягують висвітлення проблеми на «потім». На цьому етапі, як тільки підліток почав користуватися соціальними мережами і інтернетом, потрібно простежити за тим, скільки часу він там проводить і який контент споживає.
Візьміть собі в помічники програми, які можна встановити на домашній комп'ютер:
— Adult Blocker — не програма, а розширення в браузері Google Chrome. Цей плагін допомагає заблокувати сайти потенційно небезпечного змісту: сайти порнографічної спрямованості, форуми, сайти, які реагують на “блок-слова”. До “блок-слів” можуть належати: “зброя”, “самогубство”, “вбивство”, “наркотики” та інші. Від небезпечного контенту ваша дитина застрахована!
— Child Web Guardian Pro — ця програма виконує той самий набір функцій, що і попередня, але тут є ще одна корисна функція ‒ контроль часу. Батьки можуть встановити ліміт, наприклад, 2 години на день. Після чого комп'ютер вимкнеться. Можна обирати різні варіанти стандартного графіка, який пропонується програмою, а можна встановити вручну.
— Kids Control 1.6 — у цій програмі об'єднані функції обмеження перебування в інтернеті за часом, а також блокування сайтів із забороненим контентом. Примітним в Kids Control 1.6 є те, що можна контролювати гаджети дітей. Наприклад, встановлювати контроль на планшет або смартфон.
— “Кібер Мама” — програма для встановлення графіку роботи за комп'ютером. Дисципліна — фундамент усвідомленості. Якщо у дитини є чіткий графік життя, в якому вона навчається, розвивається, приділяє час спорту та хобі, то навряд чи вона буде занадто довго сидіти в інтернеті. За допомогою програми “Кібер Мама” ви зможете встановити графік роботи за комп'ютером, і підліток буде витрачати певну кількість часу в мережі для підготовки до навчання.
Якщо питання користування Інтернетом у сім’ї дійшло до рівня конфронтації і будь-які спроби домовитися з дитиною ні до чого, крім агресії, не приводять, радимо негайно звернутися до психолога Нижньосірогозького центру професійного розвитку педагогічних працівників, адже це є однією з ознак Інтернет-залежності.
Адреса: 74701, смт Нижні Сірогози, вул. Височина, 8.
Телефон: (05540) 2-12-73.
E-mail: [email protected]
