Наталія Кишкань — старша фельдшерка Нижньосірогозької підстанції екстреної (“швидкої”) медичної допомоги розповіла нашому виданню, як працює швидка в ковідну епоху.
Зараз за штатом у Нижньосірогозькому підрозділі екстреної допомоги працює 10 осіб. Це — 5 фельдшерів, 4 водія та 1 молодша медична сестра.
Фельдшерська бригада обслуговує не лише Нижньосірогозьку територіальну громаду, а й у разі потреби виїздить до населених пунктів Іванівської, Великолепетиської і навіть Верхньорогачицької громад.
Наталія Кишкань
— З 1 січня набула чинності постанова Кабміну про зміни в правилах виклику швидкої допомоги та часових нормативів. Відтепер “швидка” працює за новими критеріями розподілу звернень пацієнтів і за принцом екстериторіальності викликів, – розповідає Наталія Кишкань. — А принцип екстериторіальності — це коли “швидка” з іншої громади чи району може приїхати для надання допомоги, в разі якщо перебуває ближче до пацієнта.
Пані Наталія розповіла, що за підсумками минулого місяця бригада Нижньосірогозького підрозділу швидкої допомоги має хороший результат по доїзду до пацієнтів. Цей показник окремо визначається по селищу та населеним пунктам громади. Так за визначені для доїзду до пацієнта 20 хвилин, в межах Нижніх Сірогоз, “швидка” має гарний показник — 97%. Тобто фактично на всі виклики бригада “швидкої” приїздить вчасно. По населеним пунктам громади він дещо нижчий — 74%. Але це теж добре.
Старша фельдшерка зауважила, що цей показник залежить від того, в які населені пункти громади було більше викликів протягом відповідного періоду (від редакції — показник доїзду швидкої до пацієнта визначається щомісяця). Приміром, якщо у ближні села такі, як Нижні і Верхні Торгаї, Верхні Сірогози, Сірогози, Новоолександрівку, медики встигають доїхати за 20 хвилин. А у віддалені населені пункти та ще й розбитими дорогами, звісно за 20 хвилин не доїдеш. Тож в таких випадках цей показник не виконується.
—Найчастіше нашу бригаду викликають до пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, загостреннями ішемічної та гіпертонічної хвороб, приступами стенокардії, — ділиться Наталія Кишкань. — В минулому і нинішньому роках довелося працювати з хворими на COVID-19. Особливо багато виїздів було в квітні місяці нинішнього року.
За словами старшої фельдшерки виїжджали до тих, хто лікувався вдома — амбулаторно. Адже ці обов’язки покладено на бригади швидкої допомоги. За потреби пацієнтів доводилося транспортувати і в Нижньосірогозьку центральну районну лікарню, і везти хворих з ковідом у визначені для цього медичні заклади. Спочатку це була Каховська районна лікарня, а тепер — Генічеська районна лікарня. А це доволі неблизько.
— Буває так, що за день сотні кілометрів намотуємо. Одного хворого можемо везти дві-три години. Якщо це ковідний пацієнт, то на виклик одягаємо спеціальні захисні костюми. Приїхали, перевдягнулися в інший костюм — і знову на виклик. Адже ти ніколи не знаєш, що чекає тебе на виклику цього разу.
Але не лише такі моменти ускладнюють роботу медиків “швидкої”. Ця професія психологічно доволі непроста, адже щодня на викликах люди бачать картини страшних ДТП, трагічних смертей та каліцтв. Медики докладають неймовірних зусиль, щоб допомогти постраждалим людям, але це не завжди реально.
Наталія Кишкань розповідає, що для того, аби звикнутися із подібними реаліями, необхідно багато часу, досвіду та емоційних стресів. Коли медики після коледжів та вишів приходять на роботу, вони не мають жодної моральної підготовки до подібних картин. Мабуть тому на швидкій працюють специфічні люди. Вони так захоплені роботою, що здатні існувати у таких умовах.
Пані Наталія додає, що часто люди вважають, що медики черствіють. Із цим твердженням вона не погоджується, адже якщо медичний працівник звертатиме на все увагу, то нормально працювати ніколи не зможе.
— Найбільше хочеться, аби громадяни стали свідомими і почали цінувати роботу медиків швидкої допомоги, — вважає Наталія Кишкань. — Адже медпрацівники тяжко працюють задля того, щоб врятувати якомога більше життів, жертвують власним емоційним станом, здоров'ям, а інколи — ризикують життям. Та попри все це мені подобається моя робота. Хоч медики швидкої зазвичай завжди залишаються за кадром.
