На жалобну акцію прийшли родичі, однокласники, друзі, адміністрація і вчителі Нижньосірогозької школи та керівництво Нижньосірогозької селищної ради. Вони зібралися щоб пом’янути Анатолія Шиліка, який сім років тому загинув у Іловайському котлі. А також вшанувати усіх українських військових, що полягли в 2014 році під Іловайськом.
Трагедія просякнута героїзмом українських захисників
У ці дні минає сім роки, як українців шокувала страшна звістка про Іловайську трагедію. Наприкінці серпня 2014 року на Донеччині в оточенні опинилися кілька тисяч українських військових, як з частин Збройних сил України, так і з добровольчих батальйонів.
Офіційні втрати під Іловайськом: загинуло 366 бійців, 429 людей поранено, 128 потрапили в полон, а 158 досі вважаються зниклими безвісти. Військової техніки та озброєння сил АТО було знищено на 298 мільйонів гривень.
Ця трагедія своїм чорним крилом торкнулася і Сірогозщини, адже у складі 51-ї механізованої бригади служив наш земляк Анатолій Шилік. Він навічно залишився серед тих, хто не повернувся додому, – поліг в Іловайському котлі.
Анатолій Вікторович ШИЛІК народився в м. Ковель Волинської області. Його дитинство і юність пройшли на Сірогозщині. Тут він закінчив Нижньосірогозьку середню школу.
В зоні бойових дій перебував з весни 2014-го року.
Капітан Збройних сил України. Командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади.
В ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в бою за Іловайськ поблизу смт Кутейникове мінометна батарея капітана Шиліка зазнала важких втрат. Третій батальйон 51-ї бригади опинився в оточенні біля Березного — Оленівки, і до того ж під постійним артилерійським обстрілом російсько-терористичних військ. Більшість особового складу батареї перебувала на блокпосту 39-06 неподалік від Іловайська. Цей блокпост обстрілювався самохідно-артилерійськими гарматами «Нона». Від одного з пострілів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік особисто кинувся його гасити. На допомогу капітану з укриттів вибігли й інші бійці. Коли вони всі були поруч з машиною, прилетіло ще кілька снарядів «Нони» і командир загинув разом з іншими військовослужбовцями.
Поховали Анатолія Шиліка в Ковелі 2 вересня 2014 року.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько української війни А.В. Шиліка нагороджено (посмертно) орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Син Волині і Сірогозщини
В сьому річницю трагічної загибелі Анатолія в Нижньосірогозькій школі зібралися його однокласники й друзі, члени трудового колективу школи, представники селищних установ і організацій, аби згадати та вклонитися світлій пам’яті Героя.
Теплі слова про колишнього учня школи, його свідому громадянську позицію, мужність і жертовність прозвучали у виступі заступниці директора Нижньосірогозької школи Олени Морозової.
Вона розповіла, як разом зі своїми бійцями Анатолій Шилік виконував наказ: не відступати, боронили рідну землю. Важко говорити про те, що Україна втратила одного з кращих своїх синів, мати — сина, дружина — чоловіка, діти — батька, а школа — учня, однокласника, друга...
Час не залікує цю страшну незгойну рану. В пам’яті рідних і друзів Анатолій Шилік залишиться навічно.
Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам’ять Анатолія Шиліка і поклали квіти до його меморіальної дошки.
Щороку на Волині в місті Ковелі біля пам’ятної стели в честь жителів міста та району, які загинули під час російсько-української війни, теж проходить скорботний мітинг. Волиняни згадують і шанують пам’ять Анатолія Шиліка, якого називають сином Волині та Сірогозщини.
