Ось уже і 3 грудня настає — минає 4 місяці з того часу, коли російські військові забрали в полон голову Горностаївської об’єднаної територіальної громади Дмитра Ляхна та директора комунальної установи “Терцентр” Олександра Слісаренка. Це було 3 серпня 2022 року. Донині вони в полоні та чекають на визволення.
Як все відбувалося та як Горностаївській селищній раді протягом 5 місяців вдавалося забезпечувати життєдіяльність громади — розповідаємо у нашій публікації
Били довго і жорстоко, а потім вкинули в машину і повезли...
Горностаївка. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Ранок, 6:30 — окупанти прийшли додому до голови Горностаївської громади Дмитра Ляхна. БТРи та військові оточили увесь квартал селища.
Озброєні росіяни у балаклавах увірвалися до будинку Ляхнів. Як розповіла згодом Олена, дружина Дмитра Валерійовича, вони кричали: “Лягти всім на підлогу!”
Військові розсипалися по всьому будинку і почали нишпорити: забрали всі документи, гроші, телефони, ноутбуки, барсетку. А ще шукали зброю — тож відчинили сейф і “вилучили” рушницю.
Вивели Дмитра Ляхна надвір в одній спідній білизні, поклали обличчям до землі. Дружині наказали залишатися в будинку. На її слова, що в кімнаті спить трирічна донька та прохання не кричати, один з військових відреагував словами: “Ви наших дітей не жаліли, ми ваших також жаліти не будемо”.
Олену на вулицю росіяни не випускали. Вона лише чула, як чоловіка жорстоко били прикладами. Але жінку не змогли втримати, і вона вибігла на двір, де побачила, що до голови Дмитра росіяни приставили автомати.
Олена почала просити не чіпати чоловіка, але військові наказали їй “закрити рота” і зайти до хати.
Били селищного голову, нібито, за мітинги, які відбулися у Горностаївці насампочатку вторгнення ворожих військ. А ще запитували про старших дітей. Били довго — здавалося, що це тривало вічно. Після цього Дмитра з мішком на голові забрали і вивезли в невідомому напрямку.
Того ранку в Горностаївці забрали з дому і керівника селищної комунальної установи “Терцентр”, волонтера Олександра Слісаренка. Свідки розповіли, що будинок, де мешкали Слісаренки спочатку оточили, потім увірвалися у приміщення і через короткий проміжок часу Олександра в спідній білизні і зі зв'язаними руками вивели на вулицю і поставили на коліна. Після чого почали бити…
Били дуже довго і жорстоко — говорять, години три, допоки Слісаренко не втратив свідомість. А потім його вкинули в машину і повезли...
З того часу просочувалася інформація, що Дмитра Ляхна привозили в Горностаївку, вимагали зібрати техніку яка була в селищній раді — компʼютери, принтери, ноутбуки.
Люди, які бачили Дмитра Валерійовича, розповіли, що він сильно схуд, був дуже змучений, із бородою та синцями.
Про Олександра Слісаренка ніякої інформації немає ось уже 4 місяці. Де наразі їх утримують і в якому вони стані — достеменно невідомо.
Олександр Слісаренко, Дмитро Ляхно. Фото з архіву Горностаївка. Info
Горностаївська селищна рада забезпечувала життєдіяльність громади в умовах окупації понад 5 місяців
Фотоколаж “Моя Горностаївка”. Фото з архіву Горностаївка. Info
Сьогодні хотілося б нагадати про тих, хто працював на Горностаївську громаду, в критичних ситуаціях не зламався, хто діяв всупереч погроз і наразі перебуває в полоні. І це потребує якнайбільшого розголосу аби їх звільнити із застінків російських катівень.
Дмитра Ляхна тричі обирали головою Горностаївської селищної ради — люди йому довіряли. Разом з депутатами, старостами округів, в міру можливостей місцевого бюджету, спрямовували зусилля на розбудову населених пунктів Горностаївщини. Чимало було напрацьовано в освітніх та культурних закладах, намагалися також оснастити обладнанням медичні установи…
Про все зроблене розповідали і звітували у соцмережах на сторінці Горностаївської селищної ради.
Звісно було не без проблем, адже становлення територіальних громад відбувалося складно. Та жили, раділи сонцю і успіхам, відзначали пам'ятні дати, святкували Дні селища всією громадою.
Дмитро Ляхно. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Все це перервала війна. Неочікувано, непередбачувано…
І хоча на Горностаївщині насампочатку війни не розривалися снаряди, все ж над головами літали ворожі літаки, свистіли ракети, а на протилежному березі Дніпра чулися вибухи. Польовими дорогами через населені пункти громади переміщалися російські танки та БТРи.
Горностаївка. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Окупаційні війська скрізь встановили російські блокпости, на базі відділку поліції почала діяти їхня комендатура. Росгвардія періодично приїздила в села колонами з 20-25 транспортних одиниць, озброєні військові заходили в будинки з перевірками, шукали учасників АТО, активістів, забирали в людей автомобілі...
На той час аптеки позакривались, в магазинах було пусто. “Вирубили” українське телебачення, часто пропадав Інтернет. За таких умов люди були неспокійні — потрібна була інформація про події на Горностаївщині. Тож голова громади Дмитро Ляхно за можливості щоденно інформував через соцмережі, зокрема на сторінці Горностаївської громади виходив в прямий ефір.
Люди чекали на ці повідомлення з нетерпінням і нервували, якщо не було Інтернету — вони не могли дізнатися які події відбуваються в громаді...
Голова Горностаївської селищної ради Дмитро Ляхно впродовж 5 місяців окупації залишався в Горностаївці на чолі громади. Увесь цей час на площі перед адмінбудівлею селищної ради майорів український прапор.
Горностаївська селищна рада. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Працівники селищної ради продовжували працювати під керівництвом Дмитра Валерійовича за українським законодавством. Для місцевих жителів він був чи не єдиним представником легітимної влади, до якого вони могли звернутися по допомогу.
Керівник громади організував нічне патрулювання групи добровольців. Розв'язував в умовах окупації усі нагальні питання.
Олександр Слісаренко, займався безпосередньо роботою територіального центру — соціальні працівники обслуговували одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, допомагали їм виживатив умовах окупації. Працювало і стаціонарне відділення, директор “Терцентру” піклувався аби його підопічні були забезпечені харчуванням. А це дуже важко було робити, адже не було де брати продукти.
Здається саме з того часу, коли Горностаївка в числі населених пунктів Херсонщини з першого дня опинилася в окупації, всі в громаді почали розуміти, що суперсила українців у самоорганізації. Фахівці селищної ради, допоки це було можливим, виконували свої функції, разом з усіма владними установами, які працювали на території громади. Завозився хліб, була вода, світло. Всі старости в громаді працювали, під керівництвом голови розв'язували усі нагальні питання мешканців населених пунктів. Словом, селищна рада забезпечувала життєдіяльність громади.
Волонтерський центр, який почав працювати при Горностаївській селищній раді із самого початку вторгнення російських військ, щодня відчував підтримку керівника громади Дмитра Ляхна. Зокрема, в питаннях налагодження зв'язків із сільгоспвиробниками і підприємцями щодо створення банку коштів на закупівлю медикаментів та надання благодійної допомоги найбільш незахищеній категорії громадян. Ляхно завжди знаходив час, щоб відвідати людей з інвалідністю та багатодітні сім'ї, поцікавитися як їм живеться та передати продуктові набори від волонтерів.
Декілька разів голову Горностаївської громади російські військові намагалися схилити до співпраці. Він відмовлявся. Говорив: “У нас в Горностаївці та в інших селах українські прапори висять, бо так хочуть люди. У нас Україна, я українець і в нашій громаді всі люди проукраїнські”.
Горностаївка. Пам’ятні знаки учасника АТО і воїнам-інтернаціоналістам. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Росіяни погрожували: “Погодишся, коли до тебе приїдуть “спеціальні” люди”. Примушували разом з волонтерами роздавати російську гуманітарку. Вимагали також зняти український прапор біля адмінбудівлі, але жовто-блакитний стяг майорів, допоки російські військові самі його не зняли.
Після відмови Дмитра Ляхна йти на співпрацю з росіянами тиск на нього посилювався. Коли ж все частіше стали брати в полон керівників деяких громад Херсонщини, Дмитра Валерійовича односельці вмовляли виїхати, або хоча б вивезти свою родину. Він відмовлявся: “Не можу залишити людей, які на нас надіються і чекають підтримки селищної ради”.
До честі горностаївців, ні тоді, ні після викрадення голови педпрацівники та фахівці селищної ради (здається, крім двох осіб) не зголосилися на співпрацю з окупаційною владою.
Люди лівобережної Херсонщини не здаються — вони герої
Горностаївка. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Так з початку війни Горностаївській громаді вдалося протриматися понад 5 місяців. Однак все обірвалося, коли голову Горностаївської територіальної громади військові рф забрали в полон, після чого зразу представили свого гауляйтера.
Люди почали масово виїжджати на підконтрольну територію України. А в Горностаївці своє “обличчя” показали колаборанти. Це, переважно, люди недалекого світогляду, більшість з яких на даний час вже втекли з Горностаївки.
Що відбувається сьогодні на території лівобережної Херсонщини, дізнаємося з коротких повідомлень друзів, які залишилися на окупованій території. Але це буває нечасто — коли проб'ється Vodafone чи Київстар. А так переважно немає ніякого зв'язку. З тих чуток, знаємо, що там постійно лунають вибухи, є зруйновані будівлі, люди сидять у підвалах, російські військові грабують будинки місцевих жителів — тих хто виїхав. Підприємці позакривали торгові точки, залишилося декілька магазинів та один аптечний кіоск. Банківські установи не працюють, вже понад місяць немає можливості користуватися терміналами — відсутній Інтернет. Почало періодично зникати світло.
Увесь час перебування російських військ у Херсонській області продовжуються викрадення місцевих жителів. Сьогодні неможливо порахувати кількість тих, кого на території Горностаївщини взяли в полон окупанти. Їхні родичі бояться повідомляти про ці факти, щоби не зашкодити полоненим ще більше.
Людям важко, як ніколи. Але вони не здаються — вони герої, бо в надскладних умовах проживання терпляче чекають на звільнення, продовжують допомагати тим, кому сьогодні важче...
І згадують, як кожного разу завершував своє повідомлення про ситуацію на території Горностаївської громади її очільник Дмитро Ляхно: “Все буде Україна!” І вірять...
Горностаївка. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
Знаю, якби у Дмитра Ляхна була сьогодні можливість звернутися до мешканців своєї громади, він би сказав приблизно так: “Цей жах закінчиться. Ми віримо в наших Захисників, віримо в повне звільнення України! Все буде Україна!”
Тільки ж він, як і його земляк Олександр Слісаренко, сьогодні в полоні за патріотичну позицію та віддану роботу в інтересах громади, навіть в умовах окупації. Їхня доля залишається невідомою. І не можна просто забути, зробити вигляд, що їх не було.
Горностаївці звертаються до відповідних державних установ та міжнародних організацій з проханням докласти максимальних зусиль до звільнення земляків захоплених у полон. Віримо що живі, що повернуться...
Все буде Україна!
Горностаївка. Фото з архіву Нижні Сірогози.City
