Повномасштабна війна різко змінили життя українців та громад. Кам'янець-Подільський також опинився в нових реаліях, з новими викликами та необхідністю прийняття швидких ефективних рішень. Що роблять у Кам'янець-Подільській громаді аби наблизити перемогу та зберегти привабливість для комфортного життя, бізнесу й при цьому не забувати про духовність — дізнавалися журналісти за сприяння Харківського пресклубу у рамках престуру “Громади Хмельниччини в умовах воєнного стану. Виклики та вікна можливостей”.
Давня подільська “столиця”, третій після Києва та Львова за кількістю пам’яток історії та архітектури населений пункт України, переможець в номінації “Сім чудес України”, українська туристична “Мекка”, місто-музей під відкритим небом — все це про Кам’янець-Подільський. А сьогодні — це ще місто духовності, прихистку, волонтерства.
Коли ми говоримо про місто Кам'янець-Подільський, відразу поєднуємо його з головною візитівкою міста — фортецею. Це вікова твердиня, побудована для захисту міста на стрімких берегах Смотрича. Кам’янець-Подільський — перлина Поділля, місто, що зберегло дух середньовіччя, при цьому стрімко розвиваючи свій туристичний потенціал. І хоча й не є обласним центром, проте займає третє місце після Києва та Львова за кількістю пам’яток старовини і культури.
Тож недарма знайомство медійників з містом та громадою почалося з Музею мучеників ХХ століття — саме тут відбулася пресконференція журналістів з представниками міської влади.
Втім, насампочатку, медійники оглянули виставку, яка вразила своєю неординарністю.
В картинах-плакатах і документах, представлених в експозиції, переплелись історія міста та країни.
Заступник міського голови Дмитро Назаренко з командою спікерів — представників міської ради, бізнесу, громадськості, релокованого бізнесу та духовенства розповіли журналістам, як місто підтримує військових, що допомагає наповнювати бюджет і вирішувати головні соціальні проблеми, які заходи проводять спільно з усією громадою, бізнесом та благодійними організації для того, аби Кам’янець-Подільський став новою безпечною домівкою для тисяч внутрішньо переміщених осіб.
Допомагати армії, захисникам — перше найважливіше завдання, яке, визначив для себе кожен кам'янчанин. З початку повномасштабної війни понад 200 тисяч українців проїхали через Кам’янець-Подільську міську територіальну громаду. За цей час тут офіційно зареєструвалися близько 23 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Наразі на території громади проживає понад 7,5 тисячі ВПО. Вони знайшли прихисток та допомогу в громаді. До тисячі дітей з родин внутрішньо-переміщених осіб навчаються в місцевих школах.
Волонтери, трудові колективи, громадяни, бізнес, влада, духовенство. допомагали і допомагають військовим: меблі, одяг, взуття, продукти, техніка, автомобілі, матраци, спальники, каремати, постіль, медикаменти, засоби гігієни і все, чого потребували наші хлопці направляють до ЗСУ. Тут плетуть маскувальні сітки, збирають допомогу на фронт, допомогу громадам, які постраждали, зокрема на Херсонщині. Наприкінці 2022-го року 25 волонтерських громадських організацій для того, щоб стати ще більш потужними у справі допомоги, об'єднались в Раду волонтерів та ВПО при міському голові.
“Допомагати армії, нашим захисникам — перше найважливіше завдання, яке, ми впевнені, визначив для себе кожен кам'янчанин. І ми робимо все для того, щоб виконати головне завдання — перемогти в цій війні. За минулий рік лише з коштів платників податків на допомогу ЗСУ від громади було спрямовано понад 20 мільйонів гривень. Крім цього, поза бюджетом — лише там, де долучалась міська влада у тісній співпраці з громадою — понад 20 автомобілів, тепловізори, амуніція і тонни іншої допомоги. І на цьому не зупиняємось”, — зазначив Дмитро Назаренко.
Окрім того, Кам’янець перерахував постраждалому Херсону 1 мільйон гривень. Ці кошти підуть на відновлення житла та пошкоджених об'єктів критичної інфраструктури.
***
Попри війну, місцева влада спільними зусиллями розвиває туристичну галузь, нарощує міжнародні партнерства і працює на благо простих містян. Цьому сприяють і ґрантові проєкти. Так, в числі 18 громад в Україні та Молдові, Європейська комісія та Програма розвитку ООН (ПРООН) в межах грантової Програми ЄС з реагування та оновлення відібрала Кам'янець-Подільську громаду. Програма спрямована на ревіталізацію та підтримку міст та громад, що постраждали внаслідок війни російської федерації проти України.
Сьогодні Кам’янець-Подільський перебуває на стадії реалізації масштабного міжнародного гранту за програмою “Мери за економічне зростання” — це проєкт “Друкарня змін”. Він фінансується Європейським Союзом у рамках стратегії “Сприяння економічному зростанню в Кам’янець-Подільській громаді”. Упродовж трьох років працюватимуть над розбудовою зв’язків бізнесу в Кам’янець-Подільській громаді; створенням кластерів, які сприятимуть розвитку малого та середнього бізнесу; покращення умов для туристичної діяльності. Завдяки грантовій програмі Кам’янець-Подільський отримає близько 1 мільйона євро на цей проєкт.
Громада реалізує також благодійний проєкт “Дітям війни”. Він передбачає, що діти віком від 10 до 16 років із Херсонської, Дніпропетровської, Донецької та Миколаївської областей приїздять до Кам'янець-Подільського. Вони проживають протягом місяця в місцевому готелі, оздоровлюються і отримують психологічну та педагогічну допомогу, мають можливість “перевести подих” від постійних обстрілів. Також мають нагоду ознайомитися з історичними місцями та традиціями міста. Вартість проєкту 54 мільйони гривень, з яких 10 мільйонів залучено громадою. На даний час за проєктом вже прийнято для психологічної реабілітації понад 1800 дітей з деокупованих і прифронтових територій. А дітей військовослужбовців на відпочинок прийняли польські, латвійські та італійські партнери.
***
Сьогодні не можна недооцінювати роль Церков та релігійних організацій у побудові миру або навпаки дестабілізації суспільства. На жаль, останнім часом тема релігійних громад у нашій країні у більшості новин асоціюється з майновими конфліктами чи підтримці російського агресора. А ось Кам'янець-Подільський називають містом духовності. Адже саме тут вже п'ятнадцять років існує Духовна рада християнських Церков та релігійних організацій. Вона не лише сприяє мирному співіснуванню різних християнських деномінацій, але й допомагає християнам спільно трудитися на ниві соціального, просвітницького та волонтерського служіння. А з початком широкомасштабного російського вторгнення ця діяльність якісно зросла й розширилася. Духовна рада відразу після російського вторгнення звернулася до кам'янчан з закликом зберігати спокій та стати на захист своєї Батьківщини. Деякі священнослужителі пішли служити капеланами на фронт або регулярно виїжджають у зону бойових дій.
“З перших днів війни духовенство разом з громадою, владою, бізнесом тримає стрій у батальйоні допомоги, як матеріальної, так і духовної. При храмах, церквах сьогодні також діють місця поселення ВПО — декілька тисяч жили по квартирах вірян та католицьких монастирях. А дехто там живе досі. Капелани, духовні наставники виїжджають з допомогою на фронт”, — так представив духовну сторінку життя громади Дмитро Назаренко, передаючи інформаційну естафету правлячому єпископу римо-католицької дієцезії Леону Дубравському.
Священник, насамперед, звернув увагу на духовний стан людей, зазначивши, що кожному треба “закласти в душу і серце любов до Бога, до себе та до ближнього свого”. І сповідувати принцип: “Серце для Бога, Хрест для себе, а усмішка для людей”.
“Перед кожним стоїть запитання: що ти вчинив для блага цього світу, для людей, для держави — чи ти вмієш тільки брати? Найстрашніше, коли хочеш брати, брати, брати — і не вмієш давати. Треба вчити людей давати. Бог людям Небо приготував, а люди самі собі роблять пекло. Бо не втілюють в життя Божі заповіді”, — сказав єпископ.
Дієцезія Римо-католицької церкви працює над створенням Соціально-реабілітаційних центрів для військовослужбовців, а єпископ Леон Дубравський — ініціатор їх створення. За його словами, такі центри будуть Кам’янці та Шаровечці, біля Хмельницького, де будується семінарія.
“Це сьогодні дуже потрібно. Бо люди покалічені не лише фізично і не лише військові: покалічені сім’ї, покалічені близькі. Сьогодні люди потребують духовної та психотерапевтичної реабілітації. І ми намагаємося нині у такий спосіб допомогти цим хлопцям, які залишилися без рук, без ніг, аби вони відчули, що потрібні суспільству”, — сказав єпископ.
***
Західні регіони нашої країни навіть конкурують між собою за право розмістити виробництва, які переводять на безпечніші території в межах державної програми релокації бізнесу. Адже це і нові робочі місця і підтримку економіки громад. Не виняток і Камянець-Подільський. Тож з-поміж спікерів на пресконференції були й представники релокованих підприємств та закладів, які переїхали до Кам’янець-Подільської територіальної громади: запорізького підприємства “Босал мануфактурінг Україна” та Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. Карабиця. Вони розповіли про ефективність державної програми «Релокація», можливості та проблеми.
Релоковане із Запоріжжя до Кам’янець-Подільського підприємство (з річним оборотом у 10 мільйонів євро) виготовляє глушники для авто різних марок, сплачує в місяць до місцевого бюджету майже мільйон гривень, — про це розповів його генеральний директор Костянтин Папашев.
За його словами, на заводі відновили виробництво вже на 80 відсотків, втім цього року не зможуть вийти на повні потужності. Продукція до 90 % реалізується до Західної Європи — зокрема, до Німеччини та Франції. Але є проблеми з кадрами — бракує персоналу, щоб запустити завод у дві зміни.
Наразі працює 150 чоловік, з них лише 50 привезли із Запоріжжя. Середня зарплата на підприємстві 31 тисяча гривень — вона тут повністю офіційна.
Говорять, у Бахмуті нині немає нічого живого — зруйнований на 90 відсотків. Та Бахмут живе і працює в інших регіонах України. Приклад тому, Бахмутський коледж культури і мистецтв імені І. Карабиця, який релокувався до Камянець-Подільського.
Директор коледжу В’ячеслав Паржицький розповів про допомогу влади та поділився своїми відчуттями.
Загалом разом з коледжем сюди переїхали 55 викладачів (це до 75 відсотків викладацького складу), нині у коледжі навчаються 120 студентів, переважно з Донецької області, в тому числі — з окупованих територій.
Вони мають гарні умови для роботи і проживання: їм було надано в користування один з навчальних корпусів Кам’янець-Подільського фахового коледжу культури і мистецтв, мають пристойні умови для проживання гуртожитках інших навчальних закладів міста.
Аби пересвідчитися в сказаному та більш детально ознайомитися із релокованими підприємствами та закладами журналісти після пресконференції завітали до цих підприємств.
***
Громада пишається проєктом “Кам’янецькі ноти і крила “Щедрика”, що дає можливість зберегти та популяризувати цю історичну сторінку міста. Саме із Кам’янця-Подільського сто років тому, вирушила на закордонні гастролі хорова капела під керівництвом Олександра Кошиця і світ почув український “Щедрик” Миколи Леонтовича. Проєкт ініціювали заступника голови Кам'янець-Подільського об'єднання товариства “Просвіта” Анатолія Паладійчука та засновниці інституту Леонтовича Тіни Пересунько.
Уже зараз проводяться виставки, на яких представлені унікальні експонати: одне з перших відомих видань — збірка “Колядки та щедрівки”, єдина в Україні колекція листівок, присвячена “Щедрику”, а ще платівки, партитури, буклети, книги, листівки, сувеніри з приватної колекції Анатолія Паладійчука.
Все це журналісти мали нагоду побачити в музеї мучеників ХХ століття. А ще послухати унікальний запис “Щедрика” 100-річної давнини у виконанні Українського національного хору під проводом диригента Олександра Кошиця. Запис звучав з найціннішого експонату виставки — єдиної в Україні раритетної грамплатівки з першим записом “Щедрика” 1922 року і був відтворений на грамофоні The VictorVictrola VV-VI виробництва США (1922), який є ровесником платівки.
***
Щоб побувати у минулому, варто лише приїхати у Кам’янець-Подільський — це місто приємно вражає кількістю історичних пам’яток. Воно знаходиться на кам’яному острові, який з усіх боків омиває річка Смотрич. Число його архітектурних пам’яток доходить до 100.
Журналісти відчули неповторну атмосферу середньовіччя та красу міста під час екскурсії до легендарного замку, що належить до “7 чудес України” і є справжньою візитівкою й прикрасою міста. Завдяки неприступності, створеної спільним зусиллями людини і природи, за Кам‘янець-Подільської фортецею з середньовіччя закріпилася репутація “побудованої рукою Бога”. Природа подарувала фортеці високі прямовисні береги і широке русло Смотрича (завширшки до 250 м), а людина спорудила високі стіни з амбразурами і обладнала їх потужними знаряддями (10 гармат і 1 тарасниця). Стара фортеця має аж 11 башт. До речі, саме в одній з них свого часу був ув’язнений відомий повстанський ватажок Устим Кармелюк. Серед найпопулярніших об’єктів комплексу — так звана Боргова яма.
Вразив у Кам'янці-Подільському і музей мініатюр “Замки України”, який представляє мініатюрні моделі 21 найвідоміших архітектурних пам'яток України.
Серед яких середньовічні фортеці та аристократичні палаци, розташовані у різних регіонах України. Музей просто неба дає можливість ознайомитися відразу з усіма, дізнатися подробиці їхньої історії, цікаві факти, таємниці та легенди.
Кам’янець-Подільська стара фортеця, Хотинська фортеця, Замок Любарта, Олеський, Підгорецький, Свірзький, Золочівський, Острозький замки та багато інших — все це тут можна відвідати значно швидше, ніж справжні зразки. А ще до композиції додали мінікопії залізничних вокзалів. Попрацювали над ними автор проєкту Євген Ненашев, його партнер Олексій Смольський і архітектори Дмитро Гальченко і Василь Франчак. Робота київських майстрів, які з неймовірною чіткістю передали найдрібніші деталі споруд і місцевостей, насправді вражає.
Загалом, на території Заповідника розташовано 148 пам’яток архітектури національного і місцевого значення, 2 пам’ятки археології місцевого значення, 7 пам’яток історії місцевого значення, 10 щойно виявлених об’єктів культурної спадщини та геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Смотрицький каньйон”.
Сукупність природних особливостей території та історико-культурних пам'яток дала змогу інтенсивно розвивати на території Поділля різні види туризму та наповнювати місцевий бюджет.
У престурі побувала Любов Рудя
