Після підриву російськими окупантами греблі Каховської ГЕС українські вчені та екологи побоювалися опустелювання території, перетворення осушеного дна водосховища на зневоднені землі. Прогнозували супутні кліматичні наслідки: зменшення опадів, пилові бурі, підвищення температури. Однак природа поки що вирішила інакше — на дні Каховського моря за літній сезон 2023 року виріс з’явився вербовий ліс. Нині науковці дебатують стосовно того, буде чи ні його збережено. Нижні Сірогози.City зібрали думки фахівців стосовно цього питання і спробували розібратися в ситуації.
Раніше, заростей з молоденьких верб і тополь на деяких осушених ділянках дна Каховського водосховища могло і не бути. Рослинам, можна сказати, пощастило. А вся справа у тому, що підрив дамби Каховської гідроелектростанції (це сталося вночі 6 липня 2023 року) і наступний вихід води з водосховища припав на період активного цвітіння в регіоні саме цих дерев — верби і тополі.
Пара тижнів раніше, пара тижнів пізніше — і ніяких чагарників, швидше за все, не було б. Пух із насінням рослин, що росте на берегах водосховища, рознесло по територіях, з яких пішла вода. Оголюючи мулисте дно, просочене біомасою різного походження: залишками водоростей, риби тощо. Одним словом, чудовим перегноєм.
Стався вибух біологічної активності. Насіння впало на благодатний ґрунт. Це як у Єгипті на берегах Нілу.
Насіння верби і тополі впало на благодатний ґрунт. Фото надано Олександром Ходосовцевим
За різними даними, площа колишнього дна Каховського водосховища, що зараз заростає лісом, приблизно дорівнює всій площі існуючих лісів Херсонської та Запорізької областей. Але чи означає це, що тепер пустель і пилових бур на дні рукотворного моря не буде, а саме воно перетвориться на свого роду “легені” для цього регіону?
Нічого це не означає. Так, зараз відбулося заростання молодим верболозом ділянок на території від Нікополя до Нововоронцовки. З’явилися зарості в заповідній зоні в районі Кам’янської Січі, в дельтах невеликих річечок Запорізької області. Чомусь всім подобається робити висновок з однієї-двох фотографій, акцентувати увагу на зелених молодих вербах. Так, люди хочуть вірити у світле зелене майбутнє, але чому нам не показують великі території з потрісканим ґрунтом, території, зарослі амброзією — дуже сильним алергеном?
Давайте не поспішати з висновками, а почекаємо хоча б до січня. А взагалі, щоб як слід зрозуміти, що там відбувається, і робити висновки, необхідно щонайменше два-три роки.
Як воно завжди відбувається в науці? Спочатку ти висуваєш якусь гіпотезу, яку треба перевірити. Коли спустили Каховське водосховище, ми накидали різноманітних подій, які можуть відбутися. Усі вони ґрунтувалися на попередніх знаннях і дослідженнях, які екстраполювали і на цю територію.
Частина дна Каховського водосховища, через велику кількість мушель Дрейсени, нагадує космічні пейзажі. 2023 рік. Фото надано Олександром Ходосовцевим
Приміром, були побоювання спустелювання і пилових бур. Бо це те, що бачили на малих річках півдня України, коли їх перегороджували дамбами. Там через осушення утворювалися засолені такироподібні ґрунти, як-от на Сиваші.
На осушеному дні Каховського водосховища утворилися такироподібні ґрунти. 2023 рік. Фото надано Олександром Ходосовцевим
Рослинність укриває не всю поверхню — відбувається галофітизація, тому часточки пересушеного мулу можуть здійматися в повітря. Це такі деградовані землі, яких багато на Херсонщині, Миколаївщині.
Наприклад, притоки того самого Інгулу. У 2021 році ми вивчали деякі ділянки, на яких випарувалася вода. Там розвивалися внутрішньоконтинентальні солончаки. І це ж Інгул, він неподалік, ті самі умови. Але все ж таки, мабуть, не врахували масштабів подій тут і там. Вони не зіставні. Спрацювали і деякі інші фактори, пов’язані з тим, що навіть після сходження води знизу залишалася волога, бо є підпорні вапняки в деяких балках. Та й загалом Дніпро в нижній течії тече по вапнякових брилах. Це дало свої результати.
Професор Олександр Ходосовцев розповідає про експедицію на фоні заростей верби. Каховське водосховище, жовтень 2023 року. Фото надав Іван Мойсієнко
Ще в червні, після першої експедиції, ми зрозуміли: гіпотезу про спустелювання і пилові бурі можна відкидати. Природа сама справлялася з тими викликами. Але залишалася небезпека, що на території переважатимуть інвазійні види, бо ділянка відкрита, часто в оточенні антропогенних ландшафтів. Це те, що відбувається, приміром, на закинутих полях, де насамперед ідуть бур’яни чужорідного походження. І спочатку ми серед побачених видів рослин фіксували в основному інвазійні.
Я зайвий раз переконалася, що якісь екологічні прогнози робити дуже важко і вони часто не справджуються.
Я сказала б так: ми можемо змінювати природу, як хочемо, будувати греблі, осушувати заплави. Але природа все одно розумніша за людину. Вона зрештою зробить так, як краще.
Загалом цього разу ми зафіксували на трьох ділянках до 65 видів рослин. У червні їх можна було перерахувати по пальцях рук. Я думаю, це просто колосальна цифра. Ми і справді не думали, що всього буде так багато. Звісно, серед цих видів є чужорідні — за дуже попередньою оцінкою, їх четверта частина. Точне співвідношення ми ще аналізуватимемо.
На дні Каховського водосховища на 3-х ділянках науковці зафіксували 65 видів рослин. 2023 рік. Фото Анни Куземко
Домінантною виявилася верба. Одразу виникло питання, чи це аборигенний вид. І найімовірніше, це гібрид нашої верби білої і чужорідної верби ламкої. Він витісняє вербу білу на Дніпрі. З іншого боку, ми не можемо казати, що цей вид інвазійний. Бо він не поводиться, скажімо, як амброзія, робінія, клен американський. Це просто вид, який заміщає один дуже генетично близький аборигенний і формує оці заплавні ліси.
Ну і серед цих заростей верби трапляються сіянці як інвазійних видів, так і місцевих, характерних для таких водно-болотних територій. Ближче до берегів, де верба не така висока і не така щільна, є кілька видів щавлю, череда, осот — десь до 20 видів на ділянку. І навпаки, де верба висока і густа, в її заростях можна знайти лише поодинокі, випадкові сіянці. Для розуміння. Коли ми робимо опис, то намагаємося визначити приблизний відсоток покриття кожного виду на описовій ділянці. І оця верба займає 98 – 99% від усього, що там є.
У її пануванні велику роль зіграв час трагедії. Вербового насіння на той момент було найбільше, цей пух плавав на поверхні. Вода пішла, і велика його кількість упала на родючий вологий ґрунт і проросла. Це той чинник, який важко було прорахувати. Саме тому не варто бути категоричними в прогнозах. Ми не можемо осягнути всю ту безліч екологічних факторів, які мають вплив. Так само не вгадаєш, який з них стане ключовим — чи погодні умови, чи наявність насіння того чи іншого виду, чи склад і структура ґрунту...
Ми, приміром, у припущеннях виходили з того, що в кінці літа поширюватиметься насіння інвазійних видів і заселятиме ці території. Це теж цілком реалістичний сценарій. Але було складно передбачити, що головним постачальником насіння стане верба. Адже щороку насіння утворюється в різні періоди. І якби все збіглося не так, то, можливо, відкриті території заселили б сіянці, приміром, клена американського, робінії, гледичії, ясена пенсильванського — чогось чужорідного, чого там багато росте по берегах.
На відвіданих ділянках верби займають близько 40 – 50% площі. Вони закріпилися там, де немає відкладів дрейсени, і настільки щільні, що через них важко продиратися. При цьому найвища рослина із заміряних була на понад три метри.
Анна Куземко під час експедиції на дно Каховського водосховища. 2023 рік. Фото Любов Борсукевич
Це дивовижно, що такий шалений приріст відбувся лише за чотири місяці. Думаю, на це вплинули кілька факторів. По-перше, оцей ґрунт, він дуже родючий. По-друге, насіння проросло вкрай тісно. Це спонукало рослини тягнутися до сонця, конкурувати між собою. І дуже добре, що ми приїхали саме на кінець вегетаційного сезону і змогли зафіксувати максимальний приріст біомаси.
Натомість заростей інвазійних рослин не побачили. Можливо, сформоване насіння пошириться на решті відкритих ділянок. Але це вже буде наступного року. У будь-якому разі йому важко буде проникнути в ті щільні зарості верби.
Вербові зарості за всіма ознаками можна вважати піонерними угрупованнями. З’явилася ніша, і хтось захопив її першим. Піонерні угруповання зазвичай змінюють інші види. Така їхня доля — померти, збагативши ґрунт поживними речовинами.
Але я думаю, що верба, якщо не станеться чогось екстраординарного, має все одно залишитися. Нас запитують, чи можна вже казати, що формується ліс. Насправді це було б дуже класно, оскільки заплавні вербово-тополеві ліси — це біотоп з 4-ї резолюції Бернської конвенції, його охороняють на рівні всієї Європи. Це якраз той мільярд дерев, які намагаються в нас посадити, а він тут уже росте. І якщо буде достатньо вологи, то мені здається, там усе ж утворюватиметься заплавний ліс — те, що ми звикли бачити навколо річок. Трав’яний покрив таких природних вербових лісів зазвичай формується з лучних і водно-болотних рослин. Частина з них уже є, і, напевно, далі їх буде більше. Але це трапиться, якщо з'являться оці вікна, коли вимруть слабші верби. Вони дозволять заселитися там іншим рослинам. Чи буде саме так, побачимо. Щось підкаже наступний рік.
Першого разу ми там були наприкінці червня, через три тижні, як військові РФ підірвали Каховську ГЕС. Заклали на дні чотири моніторингові ділянки. Вони помічені в кодах магнітами й тому можемо їх знаходити через багато років. Тоді ми побачили тільки проростки рослин і зовсім рослинний покрив був маленький, нікчемний. Коли ми цього разу приїхали, здивувались від побаченого — зміни були величезні.
На дні водосховища домінує верба, яка з двох, чотирьох, шести листочків у червні, виросла подекуди до трьох метрів заввишки.
Чоловік біля заростей верби на дні Каховського водосховища. жЖвтень 2023 року. Фото надав Іван Мойсієнко
Я спеціально не ходив по всьому водосховищу і не шукав високу рослину, а конкретно дивився на цих (моніторингових — ред.) ділянках. Тобто це були рослини 2,5 м висотою, а рекорд був 3,08 метра. Уявіть, ця рослина почала рости у червні, бо до цього там було кілька метрів води. А сьогодні вже деякі понад три метри висоти. Не віриться, що така енергія і сила росту у рослин.
Природа сама спростувала прогнози певних фахівців про можливі потужні пилові бурі на Херсонщині через висихання водосховища, бо воно досить швидко вкрилось рослинним покровом.
Перше, що вразило, це ота швидкість росту рослин та їх розміри. В принципі й кількість рослин. Бо якщо на одній з ділянок в червні зафіксували близько двох десятків рослин, то цей раз було близько 70 видів. Швидко відбувається заростання і збільшується чисельність виду. І просто фантастично збільшились розміри цих рослин.
Рослинність на дні Каховського водосховища, Херсонщина, жовтень 2023 року. Фото надав Іван Мойсієнко
Ще одне припущення, яке висловлювали вчені після підриву військами Каховської ГЕС, це те, що дно вкриється інвазивними видами рослин, які шкідливі для людського здоров'я та сільського господарства. Я теж схилявся до такої думки. Нині ж ми бачимо, що цього теж не відбувається. Домінує верба, вона вкриває десь половину площі водосховища. Частина поки що не вкрита рослинним покривом, частина — вкрита іншими видами, але в цілому ми не бачимо масового поширення інвазивних видів. Вони там є, але в досить невеликій кількості зустрічаються. Тому ще один негативний прогноз не справдився.
Науковці досліджують дно Каховського водосховища. Жовтень 2023 р. Фото надав Іван Мойсієнко
Далі все залежить від того, чи будуть відбудовувати Каховську ГЕС і відновлювати водосховище.
Якщо не відбудовувати, то там буде поступово відновлюватись рослинний покрив близький до Великого лугу славнозвісного. Як ми бачимо відбувається це швидко, принаймні швидше, ніж ми очікували. З точки зору екології, біологічного різноманіття це має багато плюсів.
Дослідження плануємо поновити навесні. Закласти моніторингових ділянок хотіли більше, як і провести більш ретельні дослідження, але поки що цьому заважає безпекова ситуація — територія під вогнем російських військових.
Науковці досліджують дно Каховського водосховища. Жовтень 2023 р. Фото надав Іван Мойсієнко
Неодноразово можна було почути прогнози, що територія Каховського водосховища перетвориться на пустелю. Певно, настав час спростувати їх не лише словами, а обґрунтовуючи конкретними даними спостережень. Для цього я взяв відносно свіжі супутникові знімки й на їх основі здійснив комплексну оцінку, як після осушення на території водосховища почала відтворюватися рослинність.
Згідно з моїми підрахунками на основі супутникових знімків, нині під водою залишилася менш ніж п’ята частини тієї поверхні, яка раніше була вкрита водою. До теракту на ГЕС водне дзеркало Каховського водосховища становило 2,1 тис. км кв., але вже на 19 серпня під водою перебувало лише 382 км кв. Відповідно, все інше, а це понад 1,7 тис. км кв. стало суходолом. На цій території утворилися зовсім інші, нові екосистеми.
Для оцінювання рослинності було взято вегетаційний індекс (NDVI) — показник, що характеризує щільність рослин на певній території. Цей індекс широко використовують аграрії для моніторингу й оцінювання продуктивності власних полів.
Карта Григорія Коломицева
Діапазон значень індекса варіює від невеликих від’ємних чисел до максимуму — одиниці. Ці значення відповідають ступеню озелененості території. Якщо значення нуль чи близьке до нього — на території рослинність відсутня. Значення 0,74 відповідає дуже щільній зеленій рослинності — наприклад тропічному лісу.
За короткий час від моменту підриву ГЕС повністю голий ландшафт зазеленів, і тепер значення вегетаційного індексу в середньому становить 0,18. Це значення, яке відповідає трав'янистій рослинності. Можливо, вона не надто густа, але вона вже є.
Звичайно, показники відтворення рослинності на різних ділянках колишнього Каховського водосховища відрізняються. Маємо розуміти, що умови для формування рослинності були різними. Десь вода зійшла давно, десь зовсім недавно, а десь вона досі залишається. Не всюди однаково легко потрапляло насіння рослин із суміжних ділянок суходолу. Відповідно, це накладає свої особливості щодо видів рослин і тривалості їх розвитку.
Більшість території — трав’яна й чагарникова рослинність
Якщо інтерпретувати окремі класи рослинності за значеннями індексу, то більшість території становить трав’яна й чагарникова рослинність. На неї припадає майже 60% суходолу. Ще 13% — відносно щільна рослинність, на карті її позначено темно-зеленими плямами переважно вздовж русла Дніпра й неподалік колишнього берегу водосховища. Фактично можна говорити про формування там рослинного покриву, схожого на ліс. Можна припустити, що основу покриву там можуть становити паростки верболозів. І ще 28% — це території з поки що мінімальною кількістю рослинності. Тут варто не забувати, що з моменту виникнення суходолу на цих територіях минуло лише 2,5 місяці, як вже зазначалося, темпи його формування були неоднаковими в різних місцях, тому, думаю, тут у нас ще все попереду.
Порівняльна карта рослинності (переважно, верболозів) в районі Каховського водосховища — на території національного парку “Кам’янська Січ”, — яку підготував Григорій Коломицев
Cьогодні ми маємо старт екосистем суходолу в районі Каховського водосховища майже з нуля. Але було зрозуміло, що процес зростання рослинності запуститься одразу, не буде якихось велетенських безплідних ділянок суші на невизначений час. На колишнє дно водосховища потрапляло насіння рослин, воно проростало і проростатиме. Зараз ми можемо впевнено говорити, що там активно розвивається рослинність.
Що буде далі? У разі невтручання людини у природні процеси ми зможемо й далі спостерігати цікавий процес, який в екології називають сукцесією. Він полягає в поступовій і незворотній заміні одних угруповань видів на інші. Спочатку на місці осушеного дна водосховища з’являються рослини, які розвиваються найшвидше. Якщо порівнювати цю ситуацію із зораним полем, то найшвидше там проростають бур’яни. Та потім за ними підуть ті рослинні угруповання, які будуть пристосованішими до наявних умов і стійкішими. Урешті, за кілька стадій, що триватимуть роками, сформуються угруповання, які є типовими, рідними для цього середовища. Чого там точно не буде — то це пустелі.
І врешті, така територія може перетворитися на типову річкову заплаву — з лугами і старицями, наповненими водою й оточеними деревами. Пригадаймо мальовничу, широку заплаву Десни — єдиної великої річки в Україні, яку не було зарегульовано, — там у нас і луки, і старі русла річок, де зберігається вода, і піщані ділянки іноді трапляються. На місці Каховського водосховища теж можуть сформуватися схожі природні ландшафти, але в значно більшому масштабі.
Бурхливий ріст молодого листяного лісу на деяких ділянках вздовж берегів колишнього Каховського водосховища викликаний не лише тим, що в поживний мул вчасно потрапило насіння дерев, які швидко ростуть. Ще одна причина — там у ґрунті поки що достатньо вологи.
Дуже багато років територію було затоплено, ґрунти, підземні горизонти заповнені водою. Знову ж таки, при сході води з водосховища після підриву дамби Каховської ГЕС вологи стало ще більше. Ось дерева й пішли в ріст. Але треба розуміти, що верби та тополі — дерева вологолюбні, вони всю вологу через рік з ґрунту висмокчуть, а далі що? Звідки волозі потім братися? Молоді зарості рано чи пізно просто засохнуть, тож про жодні майбутні ліси на дні колишнього водосховища не йдеться.
У цих територій є лише одне майбутнє — повернення водосховища.
Якщо цього не зробити, то без води — питної, технічної та для зрошення — залишаться Херсонська та Запорізька області, частини Миколаївської та Дніпропетровської областей, південь Донецької області та північ Криму. Треба робити вибір — чи відновлювати після перемоги економіку південних регіонів України, чи ні. Взагалі, враховуючи темпи збільшення середньорічної температури в нашій країні (вони найвищі в Європі), навіть заповнення відновленого Каховського водосховища може не вистачити. Не виключено, що потрібно якось залучати водні ресурси з Дунаю.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
