“Люди в тіні, цивільні воїни, герої без зброї” — так сьогодні називають волонтерів, які допомагають військовим боронити Україну від ворога, що прийшов на наші землі. З-поміж цих людей доброї волі є й наші земляки з Горностаївки лівобережної Херсонщини. Їх війна розкидала в різні куточки України, але вони звідусіль вміють об'єднати не лише своїх друзів, а й велику спільноту на добрі благодійні справи. Саме таким є волонтер Роман Моток — сьогодні наша розповідь про цього невгамовного ентузіаста-волонтера та його друзів з команди ГО “Піклуюсь ICARE”.
Приємно розповідати про тих, кого добре знаєш особисто — з ким жив поряд, спілкувався, працював чи навчав у школі. Роман Моток (псевдонім Скеля): його мала батьківщина — Горностаївка, Херсонщина. Тут він народився, навчався в першій школі. Доля привела Романа в місто Жовква Львівської області. Волонтерський стаж має не маленький — починав ще з 2014 року. Активніше діє як волонтер в складі ГО “Піклуюсь ICARE” з моменту повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
Після закінчення ним Горностаївської школи, ми не спілкувалися з Романом. Доля нас “звела” онлайн, коли почалася повномасштабна війна.
Горностаївка була окупована з першого дня, зникли продукти та медикаменти, магазини і аптеки позакривалися. Наша волонтерська група шукала чим допомогти людям, де і як дістати ті ліки чи продукти. Ми дізналися, що наш земляк Роман Моток волонтерить на Львівщині. Звернулися до нього з проханням організувати допомогу медпрепаратами своїм землякам. Адже на той час в окупації доводилося збирати ліки в людей та ділити між хворими.
Не буду детально переповідати, як нам двічі тоді вдалося отримати від благодійників більше десятка посилок, лише зазначу, що ні Нова пошта, ні Укрпошта не працювали, не було вже ніякого зв'язку. Тож посилки надсилали в Запоріжжя, а ми вже, з ризиком втратити, перевозили їх через 28 ворожих блокпостів. Ці ліки в той час для мешканців Горностаївської громади були дуже потрібні, і багатьом підтримали здоров'я.
“Наші українці з закордоння й надалі допомагають важливими медикаментами, допомагають нам формувати такі необхідні посилки з медпрепаратами, які вже завтра поїдуть у різні куточки України, і навіть на окуповані території. Ми розуміємо, що ризики втратити медикаменти та кошти витрачені на них, величезні. Але ми розуміємо, що кожне врятоване життя українця, це плюс ще один воїн в наших лавах, що завтра, чи в майбутньому знищить ще одного-другого моsskаля. Слава Україні! Героям слава!” — написав тоді Роман.
Волонтерські будні — це постійне спілкування з людьми та швидка організація процесів. І не кожна людина стає волонтером, адже цьому потрібно присвятити майже увесь свій час: збирати запити, кошти, шукати меценатів, необхідний товар хорошої якості, купити його і відправити тим, хто це просив. З цим волонтери стикаються щодня.
Про те, чим переймаються Роман та його однодумці-волонтери можна прослідкувати в повідомленнях на Фейсбук-сторінках Roman Skelja та ГО Піклуюсь ICARE.
Все, що вдалося їм зробити за ці майже 2 роки, важко перелічити. Допомога різнобічна: збирають кошти на потреби військових; купують дрони та 3D-принтера для виготовлення деталей для fpv-дронів, дефіцитне обладнання, тканину; ремонтують автомобілі; гуртуються з іншими волонтерськими групами — шиють плитоноски, балаклави, нашоломники, футболки для воїнів. Привозять і надсилають воїнам ЗСУ набори для тактичної медицини, ліки, теплі речі, генератори, буржуйки, грілки для кінцівок, взуття, смаколики, каву, окопні свічки...
“Окремий батальйон спецпризначення Швейних Військ України, заслужені Театр моди “Ренесанс” від Центру дитячої та юнацької творчості Львівського МЖК-1, під керівництвом неповторної Інни Ренесанс — це, неймовірні викладачі, які від початку війни, використовуючи прості побутові швейні машинки гуртка ательє, вишили неймовірну кількість балаклав, футболок, нашоломників, та багацько чого іншого, для наших захисників. Кількість штук вже давно перевалила за тисячі. Незважаючи на тривоги, погані новини та розпач від війни, їхні машинки не перестали тріскотіти. За що їм величезна подяка!
Це для нашої спільної справи ми завжди купуємо тканини для пошиття футболок, на зібрані нами кошти! Щиро дякую за службу, і за дружбу!” — з повідомлень на Фейсбук-сторінці Романа Мотка (Скелі).
Роман та його друзі вміють знаходити однодумців та помічників і в Україні, і за кордоном. У них спільні думки і спільні справи. Вони підтримують один одного і від цього волонтерська справа лише виграє.
— У нас залучена вся Україна. І не тільки Україна, є волонтери із закордоння, які активно допомагають. Вони збирають й гроші й речі, закупляють необхідне для військових. Ми спілкуємося з волонтерськими організаціями, ділимося інформацією, тому всі потреби ми вирішуємо, — говорить Роман.
Постійно з'являються радісні повідомлення про придбання чи допомогу, як приміром таке: “Наша Надія приїхала! І не одна приїхала, а привезла з собою дрон, на який ми передали кошти — бо не було на складах дизельних генераторів, то ми вирішили допомогти у зборі на “квадрік”, щоб гроші на марно не лежали у шухляді. І ми не помилились, генератора ще до тепер немає, а “квадрік” вже в Україні, і скоро поїде на фронт зі своєю “квадромамою”! Та головне, що Надя привезла ще купу потрібних няшок для дітей, і не тільки для дітей!”
Зрозуміло, що для всього потрібні кошти. Тож постійні звернення донатити на ЗСУ, з'являються чи не щоденно. Бо воїнам треба!
“Друзі мої, треба прискоритись по можливості. Як говорять з передової — завтра може бути вже непотрібно”. Коли я це чую, я згадую наших побратимів, які вже положили душу й тіло за нашу свободу, і мені стає прикро, що багато людей вже втомились від війни... Я розумію, що ми всі не залізні, однак наші хлопці, наші захисники, без ротації, невтомно захищають нас та нашу країну. І вони розуміють: якщо не вони, то не буде України. І ми маємо розуміти — якщо ми не допоможемо їм, то нам теж пізніше ніхто не допоможе”, — звертається до спільноти волонтер.
А військові вже знають до кого їм звертатися — знають, що ці волонтери не підведуть. То чи є такі приклади, коли до Романа чи його друзів-волонтерів звернулися, а вони проігнорували? Мабуть немає.
— Зараз наша волонтерська група має багато зв'язків безпосередньо з військовими, з якими ми працюємо вже тривалий час і вони періодично до нас звертаються. Тож напряму можемо допомагати. Ми знаємо їх, знаємо, де вони перебувають. Впевнені, що наша спільна допомога, яку нам вдалося надати разом з небайдужими благодійниками, буде працювати на користь нашій Перемозі, — розповідає Роман Моток.
Роман, разом з друзями та партнерами по волонтерській справі, зокрема з Андрієм Мазаном роблять виїзди на “передок”, під час яких спалюють не одну тисячу літрів бензину. Волонтери своєю підтримкою не дають залишитись хлопцям наодинці з ворогом.
“Костянтинівка, Покровськ, Павлоград. Туди вчергове добрались наші волонтери. Відвезли “чотириколісних красунь” та купу добра для війська і цивільних. Дякуємо нашим Роману Скелі, Миколі Саджениці та Андрію Мазану, що несете-везете підтримку нашому війську. Ви теж воїни свого фронту. Герої без зброї.
Знову дуже сильно дякуємо усім, хто підтримує наші збори на автівки, закупівлю тактичної медицини, потрібні речі! Також дуже дякуємо нашим благочинцям за підтримку. Дякуємо ЗСУ!” — це пост з Фейсбук-сторінки ГО “Піклуюсь ICARE”.
Волонтерська поїздка: Костянтинівка, Покровськ, Павлоград. Липень 2023 рік.
“8 локацій за 2 доби; 2 автомобіля для ЗСУ; 1 600 кілометрів доріг за кермом, а надворі 15 градусів морозу. Десятки пакунків для захисників, госпіталів, громадян України. Це лиш цифри, але за ними наша спільна сила, воля та жага до Перемоги України”, — дізнаємося про це з повідомлення, яке розмістила у групі ГО “Піклуюсь ICARE” у січні 2023 року.
До волонтерської роботи залучено дуже багато благодійників — без них мало що вдалося б зробити. Коли висловлюють вдячність всім, хто допомагає виконувати цю надскладну роботу волонтера, дуже яскраво видно, який об'єм роботи доводиться охоплювати, скільки зусиль докласти, скількох долучити аби все вийшло та була відчутна допомога для наших захисників.
“Дякуємо нашим волонтерам — Андрію Мазану, Роману Скелі, Бураку Бугу! Дякуємо за подорож, силу, витримку та доставку необхідного до лінії фронту! За пригощання наших захисників, за вчасно вручені подарунки діточкам на вашому шляху. За настрій та дух Різдва для наших воїнів.
Дякуємо “Skicka vidare till Ukraina” — за авто, за теплий одяг, взуття, буржуйки, продукти, засоби гігієни для захисників, за медикаменти та милиці для госпіталя з пораненими; “Ukrainian Foundation”, Ірині Дужій, Петру Каві, “Solingen hilft e.V.”, “Un Toit Pour Le Monde” — за ліки, термоодяг, тактичний одяг для воїнів, вітаміни, тактичну медицину; “Biedrība “Tavi draugi”, “Fundacja Sióstr św. Dominika” за окопні свічки, продукти харчування та засоби гігієни; “Opir” та польському мисливському товариству, окружної управи в Тарнобжезі за інструмент; Яну-Майклу Ерхардту — за теплющі спальники; Надії Шарко — за зупки, за мʼяско, за пряники; господарям і господиням за смаколики до святкового столу воїнам, а Kaffebönan за смачну каву до пампушків.
Дякуємо усім, хто долучився фінансово донаціями на пальне, щоб наші волонтери змогли все довезти до призначення! Дякуємо воїнам ЗСУ за захист!”
Два джипа для військових готові до відправки. Листопад 2023 р.
— Коли приїздиш на “передок”, важко бачити втомлені очі військових. Але коли вони отримують від благодійників чи то автівку, чи дрона, теплі речі чи просто щось смачненьке — у них з'являється щира радість в очах. Ці емоції, які вони відчувають, просто не передати словами. І це найбільша подяка саме від цих людей, яким ми можемо допомагати. Тож намагаємося якомога частіше відвідувати військових, — говорить Роман Моток.
Немає такого дня, аби Роман не звертався до спільноти з проханням допомагати воїнам. Не забуває і звітувати: “Маємо новорічну новину — наш збір на 3D принтер перекрили меценати, які вирішили лишитись невідомими. Вони закупили всю кількість принтерів, яку потребували хлопаки. Дяка їм велика за такий мегадонат! Тому наш збір який досягнув позначки у 25 000 грн, спрямовується на закупівлю спиртових пальників, хімгрілок, та ремонт автівки, яка скоро приїде з закордоння для нашого воїна, який служить у 21-й ОМБр. Щиро вдячний вам усім, небайдужим українцям! Дякую ЗСУ за Україну, дякую ППО за захист неба, дякую морпіхам за звільнення мого рідного лівобережжя”.
Про окуповане лівобережжя Херсонщини Роман не забуває. Мріє про звільнення. Це йому неабияк болить. Там зруйнована п'ятиповерхівка, його родинне гніздечко... Аби допомогти воїнам перемагати, разом з ГО “Піклуюсь ICARE” та благодійниками закупили для морпіхів гідрокостюми, чоботи-вейдерси та човни.
“А тим часом морська піхота отримала наші човни у кількості 5 штук. І вони вже виконують бойову розвідку у відповідних точках. Щиро вдячні усім дотичним, та особисто кожному донатору за пітримку наших воїнів у столітній боротьбі з ворогом. Слава Україні!” — повідомляє Роман у Фейсбуці 2 грудня 2023 року.
Морські піхотинці отримали 5 човнів від ГО “Піклуюсь ICARE”
“А ось це, — 400 комплектів хімгрілок для наших морпіхів від Ірини Дужої з Америки! Щиро дякуємо Вам, пані Ірино, та нашим “америкобандерівцям” за підтримку у боротьбі з ординцями!” — дякує благодійникам на своїй сторінці волонтер.
— Важко там нашим морпіхам, дуже важко. Переправи під постійним обстрілом. І при таких морозах постійно підмерзає поверхня, тому на постійній основі хтось прокладає шлях для човнів забезпечення. Тож чоботи-заброди, гідрокостюми, грілки для рук-ніг, пальники спиртові, вітаміни... все на що ми збирали, і трохи більше завдяки нашим друзям з закордоння — все вже відправили за призначенням. Щиро дякуємо усім дотичним за підтримку, донати, та розуміння! — говорить Роман Моток.
У волонтерській справі Романа підтримує вся родина — дружина, брат, мама Надія, яка після піврічного перебування в тимчасово окупованій Горностаївці, переїхала до сина. Вона теж допомагає — в'яже теплі шкарпетки для воїнів.
— Волонтерство для мене — це свого роду ліки. Поки в моїй країні триває війна я намагаюся зробити все, що в моїх силах. І весь час думаю, що цього недостатньо. Я знаю, що наша допомога потрібна хлопцям там, на полі бою. Мені здається, всі зараз мають гуртуватися, бо нам є що втрачати, — сказав Роман під час нашого спілкування.
Можна ще розповідати про волонтерські справи, до яких дотичний Роман Моток-Скеля, та їх дуже багато і неможливо все вмістити в одну публікацію.
Мабуть, у цій справі головне, що його знають та цінують не лише у колективі волонтерів, йому довіряють багато благодійників та військових. Називають “крутим” і надійним другом. Бо він, справді, стійкий (недарма — Скеля!), наполегливий, небайдужий до чужої біди. Водночас зі “здоровим” почуттям гумору, що дозволяє зняти напруження, пояснювати складні речі просто і доступно,
Напередодні Нового року Роман Моток отримав нагороду — Пам'ятний знак “За сприяння Військово-морським силам України”.
Коментуючи подію, він сказав: “Маємо відзнаку, на яку ми усі заслужили, допомагаючи Військово-морським силам України!”
Нагорода — Пам'ятний знак “За сприяння Військово-морським силам України.
А ми, пишаємося, що з нашої Горностаївки вийшли такі люди, які можуть об'єднатися і об'єднувати задля нашої спільної Перемоги. Дякуємо. І вкотре разом з волонтерами, повторюємо: “Підтримуйте ЗСУ та вірте в Перемогу! Просто робіть все, як для себе, робіть на совість, робіть більше ніж можете. Час такий!”
Хто має можливість підтримати ЗСУ, може перерахувати будь-яку суму — кожна гривня наближає Україну до Перемоги! Донатити для потреб наших славних захисників та підтримати їх разом з Романом Скеля можна за реквізитами:
Приват: 4149629356357509
Моно: 5375411211360016
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/ABM6LGeAo5
PayPal: [email protected]
...Чомусь я вірю, що після звільнення лівобережжя Херсонщини ми ще зустрінемося з Романом у деокупованій рідній Горностаївці, і ще багато добрих справ зробимо разом для наших земляків.
Авторка Любов РУДЯ
Світлини із соцмереж Роман Скеля та ГО Піклуюсь ICARE
