Як мирне виробництво, спрямоване на потреби народного господарства, асимілює в підприємства, що працюють на потреби військової галузі та виготовляють зброю масового ураження, яка за свою дешевизну і простоту отримала назву “ядерна бомба для бідних”.
Метаморфози хімічних підприємств
Хімічну зброю часто називають “ядерною бомбою для бідних”. Адже в її основі лежить використання будь-яких боєприпасів, які містять токсини або хімічні речовини, що атакують всі живі організми, а не лише людину. До того ж цей вид зброї масового ураження виготовляти економічно вигідно, насамперед, це визначається доступністю і дешевизною бойових токсичних хімічних речовин. Для їх безперервного і потокового виробництва потрібні малостадійні та прості технологічні схеми і дешеве обладнання, що робить випуск бойових токсичних хімічних речовин рентабельним, на відміну від інших видів зброї масового ураження, приміром ядерної.
До того ж ще один з “плюсів” виробництва бойових токсичних хімічних речовин — можливість асиміляції в народному господарстві сировини та напівфабрикатів виробництва, обладнання і самої бойової токсичної хімічної речовини. Природно, що економічні фактори визначають масштаби виробництва бойових токсичних хімічних речовин, а отже, і масштаби застосування хімічної зброї.
Простими словами “легким рухом” руки можна перетворити будь-яке цивільне підприємство з випуску хімічних добрив, фітотоксикантів чи лакофарбових виробів на підприємство, що працюватиме для потреб військової галузі, з виробництва хімічної зброї. І так же легко дане підприємство можна повернути на “мирні рейки”.
До прикладу розглянемо, як підприємство, що працює для потреб сільського господарства і випускає фітотоксиканти — засоби для пришвидшення дозрівання врожаю та боротьби з бур’янами, може швидко налагодити випуск бойових токсичних хімічних речовин.
У мирний час фітотоксиканти застосовують при інтенсивних технологіях у сільському господарстві. Це токсичні хімічні речовини, які викликають ураження рослин, які після обробки фітотоксикантами, втрачають листя, засихають і гинуть. Як хімічна зброя фітотоксиканти призначені також для знищення сільськогосподарських культур і лісових насаджень з метою позбавлення країни продовольчої бази і підриву економічного потенціалу.
Залежно від фізіологічної дії та призначення фітотоксиканти поділяються на гербіциди, арборициди, дефоліанти і десиканти.
Гербіциди — органічні й неорганічні хімічні речовини, які застосовують для знищення або пригнічення бур’янів, трав’яної рослинності, злакових і овочевих культур.
Арборициди — органічні й неорганічні хімічні речовини, які застосовують для знищення кущів і дерев.
Дефоліанти — органічні й неорганічні хімічні речовини, які застосовують для висушування і передчасного опадання листя.
Десиканти — органічні й неорганічні хімічні речовини, які можуть застосовуватися для висушування листя і стебел сільськогосподарських культур.
Більшість з цих препаратів широко застосовують в сільському господарстві для захисту врожаю, але в летальній дозі або для культури, не стійкої до даної речовини, вони можуть знищити всі посіви.
Фітотоксиканти при їх застосуванні накопичуються в сільськогосподарських продуктах, кормах, водоймах, рибі. Вживання таких продуктів і кормів може призвести до летального ураження людей і тварин.
За вражаючими властивостями є фітотоксиканти універсальної (суцільної) дії, які знищують всі види рослин, і вибіркової дії, що впливають тільки на певні види рослин.
Токсичні промислові “коктейлі”, як зброя масового ураження
З огляду на всі ці характеристики на озброєнні деяких країн фітотоксиканти є як табельні. Для військових цілей використовують спеціальні високотоксичні рецептури: “оранжева” („ORANGE”), “біла” („WHITE”) і “синя” („BLUE”).
У разі потреби випуску бойових токсичних хімічних речовин, перенавчати персонал підприємства і модернізувати чи змінювати виробничі потужності непотрібно, достатньо відповідно до “рецепту” змінити концентрацію та співвідношення хімічних речовин, які стають зброєю масового ураження. Їх розбризкують або розпиляють з літаків і вертольотів.
У разі використання “оранжевої” рецептури через тиждень рослинність повністю гине. У випадку використання “білої” і “синьої” рецептур через 2-3 дні відбувається повне опадання і знищення листя, а через 7-10 днів — загибель рослинності. Після використання “оранжевої” і “білої” рецептур рослинність не відновлюється протягом усього сезону, а після “синьої” відбувається повна стерилізація ґрунту і рослинність не відновлюється протягом декількох років.
“Помаранчева” рецептура — це масляниста рідина темно-бурого кольору. Зберігається в грунті 2-3 місяці. Уражає цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград, бавовник. Може застосовуватися для знищення деревної і кущової рослинності. В людей уражених “помаранчевою” рецептурою з’являється млявість, сонливість, втрата апетиту, нудота, солодкий присмак у роті, сухість і печіння верхніх дихальних шляхів, блювання, пронос, ураження селезінки, кісткового мозку. Сильна токсична дія пояснюється присутністю у препараті діоксину, що спричиняє генетичні зміни в людей.
“Біла” рецептура — це порошкоподібна суміш білого кольору, не горить і не розчиняється в маслах. Застосовується у вигляді водних розчинів з добавкою поверхнево-активних речовин. Основою цієї суміші є піклорам — речовина, високотоксична для цукрових буряків, картоплі, люцерни, соняшнику, бавовни. Уражає людей і тварин, внаслідок її дії з’являються подразнення слизових оболонок, почервоніння, головний біль, крововиливи на слизових оболонках, підвищення артеріального тиску, судоми. При переході в хронічне ураження розвивається лімфоцитоз, порушення обміну речовин, цироз печінки.
“Синя” рецептура — це 40%-ний розчин натрієвої солі какодилової кислоти (містить до 54% миш’яку). Дуже чутливий до цієї суміші рис. При дозі 50 кг/га відбувається стерилізація грунту. Багато років зберігається в навколишньому середовищі. В організмі людини і тварини ця суміш пригнічує ферменти і окисні процеси в тканинах, спричиняє запалення дихальних шляхів, пронос, судоми, параліч, втрату зору і свідомості. При потраплянні на шкіру і слизові оболонки викликає біль і розвивається некроз.
Приміром, під час війни у В'єтнамі для знищення посівів рису застосовували “блакитну суміш”, що зберігається в грунті кілька років. Також розпиляли дефоліанти — для видалення в джунглях листя на деревах, після чого ліс добре проглядалися з повітря.
Внаслідок застосування цих засобів у В'єтнамі порушилася екологічна рівновага: знищення флори призвело до виникнення вогнищ тропічної малярії, знищення трави і бамбукових заростей спричинило збільшення кількості щурів — переносників чуми і тифу.
Промислові сильнодіючі отруйні речовини, як основа хімічної зброї
На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). В умовах війни всі вони є потенційно небезпечними, адже внаслідок ушкодження під час обстрілів і виникнення аварійних ситуацій, що супроводжуються викидами токсичних речовин, становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.
На об’єктах господарювання є великий асортимент хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Це сильнодіючі отруйні речовини. Певні їх види знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють, або їх застосовують на складах, сільськогосподарських об’єктах, підприємствах переробної промисловості, транспорті.
Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечними є: хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, фосген, а також азотна, сірчана, соляна і синильна кислоти та ін.
Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 раза важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. Випаровуючись у атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах.
Гранично допустима концентрація хлору в повітрі — 1 мг/м³, показник 6 мг/м³ призводить до подразнення, а 100 мг/м³ небезпечно для життя. Балон рідкого газу (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2 гектари. Хлор дуже отруйний для людей і тварин та згубно діє на рослини.
Аміак — це безбарвний газ із різким запахом, схожим на запах нашатирного спирту. Безводний газоподібний аміак легший за повітря і тому високо піднімається, тож загалом він розсіюється і не накопичується в низинах. Однак за наявності сирості (підвищена відносна вологість) зріджений безводний аміак формує випари, що важчі за повітря, і вони можуть розноситися над поверхнею землі або над низинами.
Надмірна концентрація аміаку в повітрі має шкідливий вплив на здоров'я людей та навколишнє середовище. Якщо людина вдихає аміак протягом тривалого часу, то це призводить до подразнення дихальних шляхів і важких захворювань, таких як бронхіт і пневмонія. У тварин надмірна концентрація аміаку спричиняє проблеми з дихальною та репродуктивною системами.
Крім того, викиди аміаку негативно впливають на навколишнє середовище: забруднюється повітря, ґрунт, водні ресурси, а розкладення органічних матеріалів під дією аміака призводить до змін в екосистемах.
Сірчаний ангідрид — безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Впливаючи на організм людини і тварин, подразнює та викликає запалення верхніх дихальних шляхів і очей. Високі концентрації у повітрі призводять до смерті.
Сірководень — безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць. Оскільки сірководень важчий за повітря, у випадку потрапляння до атмосфери він осідає в глибоких ямах, траншеях або шахтах. Цей газ дуже токсичний. При змішуванні з киснем він легкозаймистий і вибухонебезпечний.
Забруднення довкілля сірководнем може мати негативні наслідки для рослин, тварин і людей, а також призвести до серйозних екологічних проблем.
Потрапляння сірководню в атмосферу спричиняє кислотні дощі, які пошкоджують ліси та інші екосистеми, впливають на промислове виробництво і сільське господарство. Також внаслідок забруднення сірководнем ґрунту та води можуть загинути рослини і тварини, що завдасть суттєвої шкоди довкіллю.
Трихлористий фосфор — безбарвна димчаста рідина з сильним характерним запахом, який може нагадувати хлористий водень, сильно токсична речовина. За низької концентрації дія її парів викликає подразнення слизових оболонок людини і тварин.
Фтористий водень — безбарвний газ із різким запахом. Реагує з водою з утворенням фтористоводневої кислоти, яка є дуже корозійною та надзвичайно небезпечною для навколишнього середовища — адже змінює pH води. Навіть якщо цей газ не є горючим, він реагує майже з будь-яким металом у присутності вологості та утворює водень — легкозаймистий газ.
Фтористий водень дуже токсичний, викликає подразнення очей, носа, може спалити очі та шкіру. Вдихання його великої кількості завдає шкоди легеням, серцю та ниркам і, зрештою, призводить до смерті.
Азотна кислота — безбарвна рідина з надзвичайно різким запахом і корозійними властивостями. При тривалому зберіганні та впливі температури він жовтіє внаслідок мимовільного розкладання на оксиди азоту та воду, легко реагує з багатьма речовинами і виділяє тепло при розчиненні у воді. Значна частина реакцій, пов’язаних з ним, є навіть вибуховими.
Випадковий викид кислоти у навколишньому середовищі стає небезпечним для людей, тварин і рослин. Будь-які розливи необхідно негайно прибрати адсорбуючими матеріалами або відкачати.
Сірчана кислота — безколірна масляниста рідина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,3 °С. Туман сірчаної кислоти при концентрації 2 мг/м³ подразнює слизові оболонки носа і горла, при 6 мг/м³ відмічаються різко виражені неприємні відчуття. Під час вдихання сірчаної кислоти високих концентрацій виникає набряк горла, спазм голосових зв’язок, набряк легень, інколи їх опік, блювання, можливий шок, а потім смерть.
Соляна кислота — “димить” у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння соляною кислотою супроводжується захриплістю голосу, задухою, нежитю, кашлем, а під час потрапляння на шкіру, викликає сильні опіки. Аналогічну дію має на організми тварин і спричиняє значні опіки у рослин.
Кислотні дощі — атмосферні “міни сповільненої дії”
З попаданням в атмосферу з'єднань сірки, азоту і хлору безпосередньо пов'язано випадання кислотних дощів. Механізм їх дії дуже простий. Наприклад, триокис сірки в повітрі сполучається з парами води, утворюючи розбавлену сірчану кислоту.
Кислотні дощі викликають важкі наслідки. Вже при рН менше за 5,5 прісноводні риби відчувають себе пригнічено, повільніше зростають і розмножуються, а при рН нижче за 4,5 взагалі не розмножуються. Подальше зменшення рН приводить до загибелі риб, потім земноводних, а зрештою — комах і рослин: організми не пристосовані до життя в кислотах.
Якщо при скупченні підкисленої дощової води в непроточних водоймах — озерах і ставках, особливо розташованих на кислих грунтах процес природного очищення відбувається занадто повільно, або зовсім не відбувається, — все живе гине.
Кислотні дощі впливають і на грунт, спричиняючи його закислення. Це змінює його структуру і агрегатний стан, пригнічує грунтову мікрофлору та викликає її загибель, аналогічним чином діє на рослини — вадить лісам і сільськогосподарським насадженням.
Від кислотних дощів страждають будівлі та споруди, кам'яні і металеві конструкції.
Особливість кислотних дощів — їх віддаленість від місця викиду оксидів сірки, азоту і хлору — вони відносяться вітрами на значні відстані. Так, максимальна концентрація сірчаної кислоти досягається на відстані 250-300 км від місця викиду SО₂. А максимальна концентрація сульфатів відмічається за 500-1000 км від місця викиду.
Те, що потрапило в природний колообіг під час ушкодження об’єктів, що виробляють або застосовують хімічні речовини, нікуди не зникає, а “включається” в природний колообіг. Має вертикальну і горизонтальну проникність. Внаслідок чого забруднюється ґрунт, поверхневі води та повітря, і на додачу до всього в зону ураження потрапляють рослини, тварини, люди.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
