19 лютого минає два роки, як відійшов у Вічність дорогий, любий серцю, найрідніший, найдорожчий, лагідний чоловік, батько, дідусь, щира, світла людина — Пантелей Сергій Миколайович.
Пантелей Сергій Миколайович
Як птах, рідненький, в небо полетів,
Без тебе, любий, світ нам похмурів,
Без тебе, сонечко, так важко жити,
Тебе ми вічно будемо любити…
Ти чесно жив, Ти так любив життя, Ти мріяв, майстрував, будував плани на майбутнє…
Життя своє, прожив Ти гідно, і ось пішов у небуття. Залишив світлу пам’ять Ти про себе.
Ти вічно будеш, любий з нами. Твоє минуле — навіки з нами, Твоє сьогодні — то біль грудей, то біль, то смуток, то серця рана, дружини, внуків, і твоїх дітей. Доброту і любов Ти залишив живою, скільки б років не пройшло: ми завжди пам’ятаєм та тужим за Тобою…
Ти був для нас наче пташка, мов щебетливий соловей. Без тебе сумно нам і важко, а серце плаче ніч і день. Ти пішов у далеку дорогу, звідки немає вороття. Лишив нам на пам’ять про себе, свій погляд, та біль у серцях.
На безмовному світі спи спокійно, коханий, любий мій чоловік, найдорожчий у світі, дбайливий батько та дідусь, вірний друг і порадник.
Вічний спокій дай йому Господи. А світло віковічне, нехай йому світить. Хай відпочиває у мирі вічнім. Амінь.
В наших серцях назавжди залишиться гіркота непоправної втрати. Дякуємо Богові, що Ти був у нашому житті. Низько схиляємо голову над Твоєю могилою, Царство Небесне і вічний спокій Твоїй світлій душі.
Всі, хто знав, працював, дружив, завжди був поряд у скрутну хвилину, згадайте у цей день нашого дорогого Сергія Миколайовича добрим словом, і нехай вознесеться щира молитва за Царство Небесне для душі покійного.
У вічній скорботі — дружина, діти, онуки
