Поліцейська Оксана Пишна добре знана у Горностаївській громаді Каховського району. Сьогодні вона інспекторка з особливих доручень відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області розміновує рідну Херсонщину від російських мін та боєприпасів.
Оксана до війни працювала у дізнанні, слідстві, кадровій службі Національної поліції України. Нині вона освоїла фах вибухотехніка та щодня разом із колегами виїжджає на місця ворожих обстрілів і робить все, аби якнайшвидше звільнити землі від ворога та повернутися додому.
Оксана Пишна. Фото: Національна поліція України
Про це розповідають на Facebook-сторінці поліції Херсонської області.
Загальновідомо, що від початку повномасштабного вторгнення Росії небезпечної роботи у вибухотехніків побільшало. А якщо говорити про Херсонщину, то тут дуже велика територія замінована, постійні “прильоти” на прифронтову територію, а під час роботи вибухотехніки можуть потрапити під мінометний обстріл росіян. Тож їхня робота — це завжди двобій із небезпекою.
Оксана Пишна. Фото: Національна поліція України
Оксана Пишна про свою важливу й небезпечну роботу розповідає з гордістю. Говорить, що кардинально змінила фах, щоб допомагати людям. Пройшла відповідну підготовку вибухотехніка в Житомирі, а також освоїла спеціальність оператора БПЛА.
Оксана Пишна. Фото: Національна поліція України
У цій професії дуже мало жінок. Але Оксана жодного разу не пошкодувала про своє рішення стати вибухотехніком.
“Тут і небезпека, і тяжке спорядження, яке беремо з собою, коли виходимо на огляд місця події. Проте, мені моя професія подобається. Я відчуваю, що приношу користь людям від того, що роблю”, — розповідає Оксана.
Поліцейська не приховує, що робота морально дуже нелегка. Найважче — бачити, як Росія вбиває та калічить дітей. Таке неможливо ні зрозуміти, ні пробачити. Вона разом із колегами їздить по всій Херсонщині та бачить вщент знищені села.
“Є села, де немає жодного вцілілого будинку. Херсонщина понівечена, вона, можна сказати, плаче... Я бачила емоції людей, які приїздять до своїх зруйнованих домівок, їх сльози і розпач. Мені тяжко знати і бачити, що гинуть діти, гинуть їх батьки. Для мене, як і для тисяч українців, це дуже болісно”, — розповідає Оксана.
Оксана Пишна. Фото: Національна поліція України
Вона говорить, що з початком повномасштабного вторгнення Росії, цінності змінилися: до війни більше були обтяжені матеріально, а після того як втратили матеріальне — то зрозуміли, що найцінніше — це життя.
Каже, стали цінувати вдвічі більше людей, які поруч. Про своїх колег із вибухотехнічної служби Оксана готова говорити добу, і не одну. На дружнє плече, допомогу у надскладній ситуації вона завжди може розраховувати.
“Були ситуації, коли ми виходили на завдання, а товариш за тобою йде і тобі прикриває спину. У мене, мабуть, вперше були сльози на очах”, — розповідає поліцейська.
Оксана Пишна. Фото: Національна поліція України
Та в будь якому випадку вибухотехнік не має права на помилку. Пригадується, як нещодавно, в лютому 2024 року, на Херсонщині в одному із сіл Бериславського району вибухотехніки виявили російську авіаційну бомбу ФАБ-500 ШР, яка не здетонувала. ЇЇ три бойові частини залишились неушкодженими й перебували у зведеному стані. Село, в якому було знайдено 500 кілограмову бомбу, повністю знищене. У ньому та поруч кілька місяців тривали бої: жителі його покинули, жодної вцілілої будівлі не залишилось. Тоді старша інспекторка з особливих доручень вибухотехнічної служби поліції Херсонщини Оксана Пишна підтвердила, що виявлена авіабомба становила велику загрозу і переміщувати її було небезпечно. Бомбу вирішили знешкодити на місці з дотриманням усіх норм безпеки методом контрольованого вибуху.
Сил та енергії в роботі задля безпеки людей Оксані Пишній надає віра в Перемогу, гарний колектив, підтримка родини та надія на повернення додому. Як і багатьом її землякам, через окупацію Оксані з родиною довелося залишити рідний дім, де колись жили щасливо. На жаль, рідна домівка ще залишається на тимчасово окупованій території.
“Я хочу додому. І дуже чекаю повернення моїх земляків до рідних домівок, де наші херсонські кавуни, широкі степи, лани та море – це вже для мене велика частина Перемоги. Я вірю, що ми повернемося на наше лівобережжя, що очищатиму його від вибухонебезпечних предметів, що побачу свій будинок... Вірю, що настане час, коли ми звільнимо не тільки рідну Херсонщину, а й всі окуповані росіянами території України”, — переконана Оксана Пишна.
