Напередодні позачергових виборів склалася парадоксальна ситуація, коли виборці мають доступ лише до декларацій тих кандидатів, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, чинними народними депутатами, міністрами тощо. Однак громадяни не мають доступу до декларацій всіх інших кандидатів у народні депутати, аби з'ясувати “прозорість” їх діяльності
Декларацій всіх кандидатів у депутати Верховної Ради України у відкритому доступі немає. Під час позачергових виборів законодавство не зобов'язує подавати ці документи. Побачити їх можна буде лише в тому разі, якщо кандидати добровільно оприлюднили інформацію про своє майно і гроші, або якщо подавали документи раніше як суб’єкти декларування.
Про це Нижні Сірогози.City розповів голова Херсонської організації комітету виборців України Дементій Білий.
Дементій Білий
“З декларації можна отримати більше інформації про кандидата в нардепи, ніж з його передвиборної програми чи зустрічей з виборцями, — пояснює Дементій Білий. — Декларація показує навіть те, що кандидат хотів би приховати: реальні прибутки та витрати, яким майном і корпоративними правами володіє, чи відповідають задекларовані статки його способу життя та витратам. Наприклад, людина їздить на дорогій машині, живе в розкішній квартирі, робить численні покупки. Але кілька років поспіль декларує нуль доходів та збережень — це свідчить, як мінімум, про нещирість кандидата перед своїми виборцями”.
Голова Херсонської організації комітету виборців України зазначає, що кандидати в одномандатних округах вносять заставу у розмірі 41 730 гривень на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії. Згідно із законом України про вибори народних депутатів, застава повертається кандидатами-мажоритарниками, які отримають депутатські мандати. В інших випадках грошова застава не повертається і перераховується до Державного бюджету України.
“Напередодні позачергових виборів склалася парадоксальна ситуація, коли виборці мають доступ лише до декларацій тих кандидатів, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, чинними народними депутатами, міністрами тощо, — каже експерт. — Однак громадяни не мають доступу до декларацій всіх інших кандидатів у народні депутати. Причиною цьому є недалекоглядність авторів Закону про вибори народних депутатів. Вони забули прописати обов’язковість подання декларацій на позачергових виборах народних депутатів”.
Також Дементій Білий зауважує, що внаслідок такої ситуації кандидати у народні депутати опинилися в нерівних умовах.
“Адже частина із них оприлюднили декларації відповідно до свого місця роботи, тоді як інші — декларацій не показали, — констатує експерт. — При цьому серед понад 5 тисяч кандидатів є значна кількість осіб, які не працювали впродовж останніх років в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, а тому декларацій не подавали взагалі. В результаті громадяни позбавлені можливості проаналізувати фінансовий стан всіх без винятку кандидатів у народні депутати України”.
За словами Дементія Білого, якщо ви вирішили перевірити статки того чи іншого посадовця можна ввести його дані в пошукову систему Єдиного державного реєстру декларацій https://public.nazk.gov.ua/, який запрацював у серпні 2016 року і був створений на виконання закону «Про запобігання корупції». Забезпечення функціонування цього реєстру належить до повноважень Національного агентства з запобігання корупції.
Також можна скористатися пошуковою системою “Декларації” https://declarations.com.ua/ — найбільшою базою декларацій українських чиновників, з адаптованим повнотекстовим пошуком та аналітичною системою. Проект виник в грудні 2014-го року, коли на сайті Міністерства юстиції вперше опублікували декларації чиновників, що проходили люстраційну перевірку. Головна ідея проекту полягала в тому, щоб перевести заповнені поганим почерком скани декларацій до справжнього електронного вигляду. Перший пакет даних проекту був опублікований 1 квітня 2015 року.
Після старту е-декларування восени 2016-го, розробники “Декларацій” інтегрували дані державної системи та впровадили в рамках підпроекту “Драгнет” низку корисних аналітичних та пошукових інструментів.
Ці вдосконалення значно розширили можливості розслідувачів і зробили пошук інформації в деклараціях більш зручним і швидким.
