2 серпня на 87-му році життя невблаганна смерть перекреслила земний шлях щирої і добродушної людини, журналістки з багаторічним стажем, однієї з літописець історії Сірогозщини, людини неспокійної творчої вдачі Зуй Тамари Федорівни.
Оплакуємо і поминаємо…
ЗУЙ Тамара Федорівна
14.11.1937 — 02.08.2024
Тамара Зуй народилася і зросла на Полтавщині, в мальовничому краї, такому щедрому на таланти, у звичайній сім’ї трудівників працелюбів. Мама працювала в колгоспній їдальні, а батько секретарем сільської ради. В 1941 році він пішов на фронт. Дружина більше не побачила свого чоловіка, а діти — батька: поглинула його страшна війна в 1942 році під Сталінградом тільки одне страшне слово «загинув»... Тож і зростала Тамара, як тисячі її однолітків, яких осиротила війна.
Дитинство врізалось їй у пам’ ять страшними роками фашистської окупації, нальотами ворожої авіації, палаючи ми будинками, горем і сльозами. Тож з юних літ закалилися в характері майбутньої журналістки любов до життя, повага до людей і надзвичайна працьовитість. А з роками прийшли притаманні її характеру розсудливість і мудрість, уміння вислухати і підтримати.
Схильність до літературного слова проявилася в дівчини досить рано. Закінчивши місцеву школу, Тамара вступає на навчання до сільгосптехнікуму. За направленням у 1958 році приїжджає в Нижньосірогозький район у село Анатолівку і працює молодшим зоотехніком у колгоспі ім. Димитрова. Відпрацювавши три роки, переїжджає в Нижні Сірогози і трудиться в колгоспі ім. Кірова лаборантом молочної справи. В ці роки Тамара Зуй часто пише замітки в районну газету «Червоний промінь». Бо, як сама розповідала, отримувала величезне задоволення від спілкування з ровесниками та старшими людьми, про яких писала. І коли її запросили в редакцію працювати кореспондентом, Тамара Федорівна дуже здивувалася, адже для неї головним був процес, а не результат.
Вперше Тамара Зуй переступила поріг редакції на початку 1960-х, не маючи ні професійного досвіду, ні спеціальних знань – лише бажання спробувати себе в новій справі. Спасибі мамі та школі, вміла поєднувати українські слова так, щоб вони звучали мелодійно і зрозуміло (на той час більшість авторських матеріалів доводилося перекладати з російської, а газета завжди була україномовною). Працювала в редакції районної газети на різних посадах. З кожним роком поліпшувалася її журналістська майстерність. Тамара Федорівна часто згадувала, як застосували у випуску газети типову схему, в яку вкладались рубрики і розділи. Як не спала майже до ранку, працюючи коректором газети, щоб номер вийшов з друкарні вчасно. Газета ж тоді друкувалася тричі на тиждень. А ще Тамара Федорівна продовжувала писати — багато і натхненно, вникала в історію і сьогодення Сірогозщини, вміла бути в самій гущі життя. Діапазон її творчості був досить різноманітним. Талановитій жінці вдавалися лаконічні замітки і змістовні кореспонденції, свіжі, яскраві зарисовки та глибокі нариси. В її матеріалах відчувався глибокий творчий підхід до теми та знання проблем сільського життя. Вони відзначалися також повнотою викладу, емоційністю, соковитістю, виразністю мови.
Тамара Зуй завжди була у творчому пошуку. Тому її матеріали з інтересом і нетерпінням чекали читачі районки. Завжди терпляче вона працювала з дописувачами газети, кореспондентами на громадських засадах, уміла їх підтримати морально, вселити віру, що їм це під силу. Адже редакцію навідувало багато гостей, позаштатних авторів.
У пенсійному віці кожен має право на відпочинок. І Тамара Федорівна, відпрацювавши до 55-річного віку, пішла на заслужений відпочинок. Проте знову переступила редакційний поріг у дев’яності роки... Відбувалися зміни в державі, відбувалися вони і в редакції. Наче змагаючись зі своїми роками, Тамара Зуй продовжувала напружено трудитися аж до 2009 року: буденно і майже непомітно, робила це блискуче, цікаво й творчо, наче кожна справа — найважливіша в житті.
Тамара Федорівна Зуй більше 15 років була заступником голови Нижньосірогозької ветеранської організації працівників культури, редакції районної газети та районної друкарні. Систематично відвідувала пенсіонерів, допомагала їм і підтримувала, коли було потрібно. Писала про них статті в газету.
Будучи людиною глибоко віруючою, ходила до церкви, вела при Святомиколаївському храмі недільну школу для дітей, співала в церковному хорі.
А ще Тамара Федорівна дуже гарно грала на гітарі. Знала багато українських народних та сучасних пісень, довгий час брала участь у художній самодіяльності.
Колективи редакції газети «Червоний промінь» і сайту Нижні Сірогози.City висловлюють щирі співчуття з приводу смерті колежанки Зуй Тамари Федорівни. Спогад про неї житиме в душах тих, хто знав цю прекрасну Людину,
Світла пам'ять Тамарі Федорівні. Нехай спочиває з Богом
