Практично зникаючий у західній Європі хижий птах підорлик великий з родини яструбових змушений відхилятися від звичного маршруту, яким він мігрує з півдня на північ. Зазвичай повітряний шлях цих птахів пролягав над Україною, однак активні бойові дії, починаючи з 2022 року, змінили традиційні міграційні маршрути.
Полісся — останній притулок для зникаючого виду
Сьогодні підорлик великий в небезпеці. Практично зникаючий вид у західній Європі, він гніздиться на Поліссі, регіоні, який став притулком для багатьох зникаючих видів птахів.
Пташеня Підорлика великого. Фото: “Полісся – дика природа без кордонів”
Полісся — це водно-болотні угіддя та ліси на перетині чотирьох країн, які простягаються з Білорусі та України — це ядро ландшафтного різноманіття, на схід у Росію й на захід у Польщу.
Загалом, Поліський регіон — це понад 18 млн гектарів рівнини. Тутешній ландшафт — це мозаїка з верхових, перехідних і низинних боліт, лісів і найбільших торфовищ у Європі, які оперізує річка Прип’ять. Виняткове значення цей регіон має для гніздування та міграції водно-болотних птахів, що зупиняються тут на перепочинок дорогою до своїх водно-болотних середовищ.
Приблизно 16% світової популяції підорлика великого (Clanga clanga) знаходиться в Білорусі та 4% — в Україні. У перекладі на інші мови підорлик великий називається як болотний орел. Така назва обумовлена життям на болотистій місцевості. Меліорація земель у ХХ столітті спровокувала зникнення виду через втрату середовища їхнього існування. Проте навіть на Поліссі, з його великою мережею лісових та водно-болотних угідь, чисельність виду зменшується. Лише у Чорнобильській зоні відчуження впродовж останніх 20-ти років до повномасштабного вторгнення РФ, спостерігалося збільшення популяції підорлика великого.
Підорлик великий за критеріями Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) належить до уразливих видів. Адже він обирає для гніздування екологічно чисті та незаймані водно-болотні території, що й пояснює причину занепаду цього виду, оскільки більшість водно-болотних угідь у Південній Європі повністю або частково знищені, а понад 63% водно-болотних угідь Греції зникли в період між 1950-ми і 1985-ми роками.
Улюблене місце гніздування підорлика великого — мішані ліси на болотах і луках. Ці території є ідеальними для полювання представників цього виду яструбових на дрібних водно-болотних птахів, ссавців, змій та амфібій. Осушені або частково знищені водно-болотні угіддя є несприятливим місцем існування для водно-болотних птахів і можуть зменшити здобич підорлика великого.
Європейську популяцію підорлика великого оцінено у 14 – 19 тисяч пар. В Україні у 1989 рік чисельність оцінювали в 200 – 250 пар. Згідно сучасних оцінок вона складає 500 – 1000 пар, можливо 1,2 – 1,5 тисячі пар. Значна відміна між оцінками чисельності у минулому та у наш час, пов'язана головним чином з проведенням масштабних досліджень у останні роки. Однак на стан виду негативно впливають меліорація, знищення старих ділянок лісу та місць, де птахи полюють, а з 2022 року — бойові дій, що відбуваються на території України.
Розповсюдження, міграція та зупинка великого підорлика в Україні
GPS у світі хижих птахів: як супутники допомагають вивчати міграцію підорлика великого
Завдяки міченню супутниковими радіопередавачами можна уважно стежити за переміщенням цього виду хижих птахів. Це стало можливим завдяки реалізації проєкту щодо вивчення переміщень великого підорлика (Clanga clanga) в Україні. Мічення птахів було розпочато науковцями в 2019 році з використанням GPS-GSM передавачів. Їх було надіто як на дорослих особин, так і на пташенят у гніздах.
Встановлення передавача на підорлика великого. Рівненський природний заповідник, 2019 рік. Фото: Український центр досліджень хижих птахів
Зараз у дослідників особливе занепокоєння викликає міграція підорликів великих: шлях птахів пролягає через Україну, де тривають бойові дії.
Поки на землі вирує війна, орли невпинно летять своїм маршрутом. І це переміщення фіксують супутникові радіопередавачі.
Простежити за шляхом птахів, які мають GPS-мітки, можна за інтерактивною картою, яка відображає міграційні шляхи хижих птахів, і підорлика великого в тому числі, починаючи з 2019 року.
Скриншот: інтерактивна карта переміщення хижих птахів, 05.11.2024
Підорлики великі повертаються до своїх гнізд з Балканського півострова, Ізраїлю, Південного Судану, Замбії та навіть Південної Африки. Щороку вони долають тисячі кілометрів, щоб дістатися до місць розмноження та зимівлі. Їхній шлях сповнений очікуваних труднощів і загроз. Але на них чекає ще одне випробування: зараз війна прямо на їхньому міграційному шляху. Вперше з цим зіткнувся підорлик на весні 2022 року.
Вплив війни на перелітні види: підорлик великий у зоні конфлікту
Дослідники з Університету Східної Англії (UEA), Британського фонду орнітології (BTO) та Естонського університету природничих наук провели дослідження про переміщення та міграцію підорлика великого через Україну. Вони порівняли відомості до та після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Дослідження опубліковане в журналі Current Biology. Воно вперше показує вплив триваючих конфліктів на міграцію зникаючих видів птахів.
Науковці вже вивчали підорлика великого до початку війна. На той час небезпеки, з якими стикнулися перелітні птахи, зазвичай були пов'язані з несприятливими погодними умовами або засухою, змінами в землекористуванні, що впливають на традиційні точки зупинки під час перельотів, або руйнуванням основних місць оселищ.
Тож міграційна поведінка підорлика великого, отримана на основі відстеження даних, порівнювалася з попередніми роками, коли міграційні коридори проходили між районами зимівлі на півдні Європи та Східної Африки та ключовими місцями розмноження на півдні Білорусі.
Перше помічене передатчиком пташеня підорлика великого, масив Переброди, 2019 рік. Фото: Український центр досліджень хижих птахів
Під час повномасштабного російського вторгнення команда вчених виявила, що орли, які раніше були оснащені пристроями GPS-навігації, зазнали численних впливів пов’язаних з бойовими діями в Україні. Це — артилерійський вогонь, реактивні літаки, танки та інше озброєння, а також безпрецедентна кількість військових, що переміщуються по території, і мільйони громадянських осіб, які змушені переміщуватися втікаючи від бойових дій та окупації.
На перетині природи і війни: дослідження міграції підорлика великого в Україні
Результати, опубліковані в журналі Current Biology, показують, що орли сильно відійшли від своїх традиційних міграційних маршрутів. Вони також витрачали менше часу на зупинки на своїх звичайних заправках в Україні або взагалі уникали їх.
За словами дослідників з Великобританії та Естонії, 1 березня 2022 року, через тиждень після вторгнення Росії в Україну, перший із 21-го міченого великого піддорлика перетнув Україну під час своєї звичайної міграції.
“Коли в лютому 2022 року розпочалася війна, ми, як і всі інші, спостерігали за розвитком подій. Ми знали, що наші птахи ось-ось пролетять цією територією, і думали, що це може означати для них”, — сказав у інтерв’ю CNN провідний автор дослідження Чарлі Рассел, природоохоронець і орнітолог, який здобуває ступінь доктора філософії в Університеті Східної Англії Великобританії.
Використовуючи дані конфлікту та відстеження GPS, дослідники кількісно оцінили вплив конфлікту на міграційну поведінку 19 орлів, які летіли через Україну на північ до місць розмноження, що на півдні Білорусі. Це було в період з березня по квітень 2022 року.
Хоча науковці не мали прямих доказів спостережень для визначення подразників, на які птахи могли реагувати, вони вважали, що шум і світло від військових дій могли вплинути на їх поведінку.
Автори дослідження виявили, що орли значно відхилилися від свого звичайного маршруту польоту порівняно з міграціями до конфлікту між 2019 і 2021 роками. Відхилення були більшими в районах, де маршрут міграції збігався з вищою військовою активністю. Але, за словами дослідників, вони відрізнялися для кожного птаха через різний вплив і реакцію на конфлікт.
Маршрути весняної міграції до конфлікту (2019 – 2021 рр., чорний, n = 41) та весняної міграції під час російсько-українського конфлікту (2022 р., червоний, n = 19) і показники ефективності для 22 великих подорликів, які пролітали Україною з 44 ° широти місця їх розмноження
Через більші відхилення птахам довелося подорожувати далі, а їхні міграції також тривали довше. В результаті орли здолали довший шлях і прибули до місць гніздування пізніше, ніж зазвичай.
Згідно з дослідженням, наприклад, самки витрачали в середньому 246 годин на дорогу до місць розмноження, а не приблизно 193 години, як до початку конфлікту.
За словами Рассела, орли пролітали в середньому на 85 кілометрів (53 милі) далі, а в крайньому випадку один птах пролетів на 250 кілометрів (155 миль) більше, ніж у попередні роки.
Було виявлено, що самці подорожують повільніше, в середньому розвиваючи швидкість близько 7,66 метрів (25 футів) за секунду, а не середню швидкість як до конфлікту, яка становила близько 9,75 метрів (32 фути) за секунду.
Це могло серйозно вплинути на них і, ймовірно, сприяло зниженню фізичної форми в той час, коли максимальна фізична форма має вирішальне значення для успішного розмноження.
Відповідно до дослідження, науковці не помітили різниці в показниках міграції та моделях відхилень за межами України.
За словами дослідників, місця зупинки є важливими місцями для орлів, щоб отримати їжу, воду, відпочити та дозаправитися, а також сховатися від поганої погоди під час довгих подорожей.
Підорлик великий під час міграційної зупинки. Фото: Hari K Patibanda
У той час як 18 відстежуваних особин — 90% відстежуваних орланів — зупинялися в Україні під час міграції між 2018 і 2021 роками, лише шість зробили зупинку в 2022 році.
У роки до конфлікту 11 орланів користувалися звичайними місцями зупинки в українському Поліссі, але в 2022 році ці місця взагалі не використовувалися.
“Поєднання цих двох речей, необхідності вічно літати та витрачати більше енергії, а також зниження здатності відновлювати цю енергію, — це те, що, на нашу думку, призвело до сублетальних витрат на фізичну форму, які могли бути перенесені на період розмноження того року”, — додав Рассел.
Згідно з дослідженням, знижена фізична підготовленість і запізнілий початок розмноження через те, що підорлики великі витрачають більше часу на відновлення після подорожі, можуть знизити успіх розмноження, який і так є відносно низьким у популяції. Також це може вплинути на забезпечення пташенят і дату появи молодих птахів.
Пташеня підорлика, масив Сомине, 2019 рік. Фото: Український центр досліджень хижих птахів
Зона бойових дій і біорізноманіття: уроки війни в Україні для дикої природи
Дослідники стверджують, що результати свідчать про потенційний широкомасштабний вплив воєнних конфліктів на дику природу, що важливо, оскільки багато гарячих точок біорізноманіття опинилися в політично нестабільних країнах.
Ведучий автор дослідження Чарлі Рассел сказав: “Війна в Україні виявила руйнівний вплив на людей і навколишнє середовище. Наші результати дають можливість зрозуміти, як конфлікти впливають на дику природу, покращуючи наше розуміння потенційних наслідків впливу таких подій або інших екстремальних видів діяльності людини, які важко передбачити або контролювати”.
Він додав, що ці типи порушень можуть виявитися істотним впливом на поведінку і, можливо, фізичну форму орлів. Для осіб, що розмножуються в цих районах, або для інших видів, які менш здатні реагувати на неспокійність, наслідки, ймовірно, будуть набагато серйознішими.
“Наші результати показують, як втручання людини може не передбачено впливати на дику природу, — сказав ще один учасник дослідження, доктор Адхам Ештон-Батт, старший еколог-дослідник Британського фонду орнітології. — Кількість перелітних птахів, таких як підорлик великий, різко скорочується у всьому світі, і надзвичайно важливо, щоб ми краще розуміли і пом’якшили вплив людської діяльності на цей зникаючий вид”.
Ще одна співавторка дослідження докторка Альдіна Франко з Університету Східної Англії розробляє технології відстеження тварин. На її думку віддалене відстеження дикої природи дозволяє дослідникам позначити вплив людської діяльності, такий як полювання або енергетична інфраструктура, на навколишнє середовище і популяцію диких тварин. У цьому випадку це також дає представлення про те, як збройні конфлікти впливають на поведінку та міграцію тварин.
“Наші дані спостереження дають нам унікальне представлення про те, як мігруючі орли переживають інтенсивні конфлікти і реагують на них”, — зазначила докторка Франко.
На що Чарлі Рассел зауважив, дуже важливо розуміти різні стреси, з якими стикається навколишнє середовище внаслідок конфлікту, щоб у постконфліктних умовах можна було краще підтримувати не лише підорлика великого, але й ширші екосистеми для відновлення.
Професорка Наталі Петтореллі, прикладна екологиня і старша наукова співробітниця Лондонського зоологічного товариства, яка не брала участі в дослідженні, додала, що розуміння того, що впливає на виживання орлів, є “ключовим” для того, щоб вони мали майбутнє.
“Ми дуже мало знаємо про вплив людських конфліктів на дику природу, особливо коли мова йде про мігруючі види, тому це дослідження заповнює важливу прогалину в знаннях, — каже професорка. — У більш широкому плані людські конфлікти зростають у всьому світі, що підкреслює потребу в додаткових дослідженнях впливу конфліктів на біорізноманіття та, де це можливо, у розробці ефективної політики пом’якшення наслідків”.
Резюмував висловлювання своїх колег-науковців Чарлі Рассел. Він сказав, що війна в Україні “дійсно підсилює важливість деяких екологічних проблем, викликаних конфліктом. І це не тільки в Україні. Це те, що відбуватиметься різною мірою і в інших зонах конфлікту”.
