Сьогодні, 26 грудня, минає 40 днів, як пішла в Засвіти Людмила Миколаївна Гладун — любляча дружина, матуся, бабуся. Її життя обірвала важка та невиліковна хвороба, залишивши в серцях рідних і друзів незагойну рану. Цього дня вони моляться за упокій душі Людмили Миколаївни, згадуючи всі щасливі миті, які вона їм подарувала, та просять Господа прийняти душу померлої до Свого Царства Небесного, де немає болю і страждань, а є лише вічний спокій і світло…
Гладун Людмила Миколаївна
09.08.1959 – 17.11.2024
Хай над твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози болю і смутку за тобою. Ти завжди будеш поряд з нами і пам’ять про тебе ніколи не згасне в наших серцях.
Наша рідна, прости нас, що не вберегли тебе від тої смерті. Ми тебе ніколи не забудемо і стежка не заросте до твоєї могили.
Хоча дорослі ми, а мами нам не вистачає.
Ніхто не дасть поради як вона,
Ніхто про сум, що в серці в нас не запитає,
Ніхто не пожаліє як вона.
Як хочеться до мами пригорнутись,
Відчути ніжність її і добро,
Ніхто не зможе нам вже замінити
Матусенькиних рук тепло.
Немає мами і ніколи вже не буде,
Вже промайнуло 40 днів, а серце все болить.
Нехай земля для мами пухом буде,
Нехай спокійно наша мама спить.
Ми просимо молитвою матусю пом’янути
Всіх рідних і знайомих нам людей,
Про маму пам’ять вічно буде жити
В серцях онуків і в серцях дітей!
Хай земля тобі буде лебединим пухом. Ти заслужила Божого тепла і Царства Небесного.
Просимо всіх, хто знав Людмилу Миколаївну Гладун — пом’янути її добрим словом і тихою молитвою.
У вічній скорботі — сумуючий чоловік, діти, внук
