Правління Громадської організації “Товариство сприяння обороні України” з глибоким сумом сповіщає, що 24 серпня 2025 року після важкої і тривалої хвороби відійшов у Вічність Іван Васильович Сабадаш — багаторічний очільник Херсонської обласної організації ТСО України, Людина незламної волі та відданої праці. До останнього дня він боровся за життя, підтримував друзів і колег, допомагав у роботі підрозділів Товариства на визволеній Херсонщині.
Іван Васильович Сабадаш
28.07.1951 – 24.08.2025
Народився Іван Васильович 28 липня 1951 року в селищі Нижні Сірогози, що в Херсонській області.
Закінчив вісім класів Нижньосірогозької середньої школи і вступив до Бериславського педагогічного училища. Після його закінчення працював учителем у школі.
Далі — строкова служба, яку ніс на Закавказзі. Після армії повернувся вчителювати і з головою поринув у активне громадське життя.
Молодий вчитель показав високі організаторські та фахові здібності. Паралельно здобував вищу освіту у Мелітопольському педагогічному інституті. Тож Івана Васильовича призначили директором Першопокровської середньої школи. Згодом запропонували посаду заступника голови колгоспу “Авангард” (смт Нижні Сірогози). Потім була робота в комсомольських, партійних та виконавчих органах влади від районного до обласного рівня.
З 1991 року Іван Сабадаш назавжди пов’язав своє життя з оборонним Товариством України — його обрали заступником голови Херсонської обласної організації.
У січні 1995 року він очолив цей підрозділ вже незалежної України. Активно займався громадською роботою — входив до складу Міжнародної громадської організації “Земляцтво Херсонщини” і очолював “Земляцтво Сірогозщини”.
Буваючи на своїй малій батьківщині принагідно відвідував навчальні заклади де він здобув освіту, і в яких йому довелося працювати на посаді вчителя і директора.
Суттєву допомогу Іван Васильович надав Опорному закладу Нижньосірогозький ліцей у створенні матеріально-технічної бази кабінету “Захисту Вітчизни”, зокрема, забезпечив пневматичним гвинтівками та наочно-методичними матеріалами.
Як досвідчений фахівець з питань громадської роботи, що достатньо конкретно знав вже і тонкощі роботи ГО “Товариство сприяння обороні України”, він зміг налагодити чітку діяльність підлеглих підрозділів в найважчі часи становлення як молодої держави, так і її оборонного Товариства.
Іван Васильович завжди вирізнявся чуйністю у відношенні до людей, умінням виявити у підлеглих їхні найкращі здібності і спрямувати для загальнокорисної справи. Але в той же час був вкрай вимогливим як до себе, так і до колег, не міг пройти повз недоліків, які бачив професійним оком. Саме тому члени Товариства постійно обирали його до складу вищих виборних органів громадської організації, де він вносив ділові та конкретні пропозиції і аргументовано їх відстоював.
Колеги, друзі, колишні учні та курсанти висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Івана Васильовича Сабадаша. Нехай теплі і щирі спогади про цю чудову і душевну Людину пом’якшать біль важкої втрати.
Світла пам'ять про Івана Васильовича житиме в серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.
Нехай Господь дарує йому вічний спокій, а рідним — сили пережити це важке горе.
