Новий тип 3D-друкованих мін, які російські війська почали застосовувати в Україні, став черговою еволюцією мінної загрози для цивільного населення. Мініатюрні протипіхотні пристрої “Пряник”, замасковані під місцевість і скинуті з дронів, уже виявляють у кількох областях.
3D-друкована загроза
Російські окупаційні війська почали активно застосовувати в Україні новий тип протипіхотних мін дистанційного мінування, які виготовляються за допомогою 3D-друку. Йдеться про саморобні вибухові пристрої, відомі під назвами “Пряник” або “Плюшка”. Попри кустарне походження, ці боєприпаси становлять серйозну загрозу для цивільного населення через свої малі розміри, значну потужність і складність виявлення.
Використання нових мін уже зафіксовано в Дніпропетровській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях, де окупанти останніми тижнями особливо активно мінують міські території саме цими пристроями.
Характеристики та конструкція “Пряників”
Фактично йдеться про модернізовану версію раніше відомих саморобних російських протипіхотних мін, однак нові зразки мають збільшений заряд вибухової речовини та більш продуману конструкцію.
За інформацією начальника відділу вибухотехнічної служби Головного управління Національної поліції в Херсонській області Володимира Перепелиці міна “Пряник” має невеликий пластиковий корпус діаметром лише 5–6 сантиметрів і зовні нагадує шайбу, кришку або невеликий круглий диск, обгорнутий камуфльованою тканиною чи стрічкою. Саме через характерний вигляд вона й отримала свою неофіційну назву.
Усередині корпусу міститься вибухова речовина, детонатор і натискний механізм, що спрацьовує під тиском. Принцип дії аналогічний до радянської міни ПФМ-1 «Пелюстка»: коли людина наступає на корпус або коли по ньому проїжджає колесо транспорту, пластик прогинається чи проламується, після чого відбувається детонація.
Попри те, що “Пряник” приблизно удвічі менший за “Пелюстку”, його уражальна сила навіть вища. За оцінками вибухотехніків, усередині такого пристрою може міститися близько 30 грамів пластиду – цього достатньо, аби спричинити тяжкі каліцтва, зокрема травматичну ампутацію стопи або значне пошкодження нижньої частини ноги. Невеликі габарити роблять міну особливо небезпечною: її легко не помітити в траві, на ґрунтовій дорозі, у дворі, на узбіччі або серед сміття. Додаткову проблему створює пластиковий корпус, через який вибухівку складно виявляти стандартними металошукачами. Водночас такі міни не мають механізму самознищення, а отже можуть залишатися активними тривалий час після скидання.
Російські війська використовують “пряники” переважно для дистанційного мінування за допомогою дронів. Міни скидають з коптерів на м’які поверхні – траву, ґрунт, пісок – щоб пластиковий корпус не пошкодився при падінні. Така тактика дозволяє окупантам швидко й масово мінувати території без прямого контакту з місцевістю, створюючи смертельну загрозу як для цивільних, так і для рятувальників, комунальників та правоохоронців. Особливо небезпечним є те, що подібне мінування часто проводиться у житлових районах, парках, прибережних зонах та на шляхах повсякденного пересування населення.
У чому головна загроза?
Поява такого типу мін означає новий рівень мінної небезпеки для України. Якщо раніше головною загрозою були серійні радянські або російські боєприпаси, конструкції яких добре відомі саперам, то тепер дедалі частіше доводиться мати справу з імпровізованими, модифікованими або кустарно виготовленими вибуховими пристроями, характеристики яких можуть змінюватися від партії до партії. Це ускладнює їх виявлення, знешкодження та прогнозування поведінки під час детонації.
На тлі зростання випадків дистанційного мінування місцева влада та вибухотехнічні служби закликають мешканців прифронтових і деокупованих територій бути максимально обережними, не сходити з перевірених маршрутів, уникати відвідування лісосмуг, пустирів, узбереж і необстежених ділянок, а також негайно повідомляти про будь-які підозрілі предмети правоохоронцям або ДСНС.
Через свою непомітність і потужність “Пряники” становлять одну з найсерйозніших мінних загроз для цивільного населення за весь час повномасштабної війни, а їх використання ще раз підтверджує, що окупанти продовжують застосовувати тактику терору, свідомо наражаючи мирних жителів на смертельну небезпеку далеко за межами лінії фронту.
