Українські морські піхотинці взяли в полон на Херсонщині російського військового Антона Мілаєва. В інтерв'ю після полону він розповів про родинні зв’язки з Генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брєжнєвим, чому вирішив піти на війну проти України, про великі втрати російської армії та своє ставлення до російської пропаганди.
Хто повідомляє: 34-та окрема бригада морської піхоти повідомила, що ще у квітні на Херсонському напрямку взяла в полон російського військовослужбовця Антона Мілаєва. Згодом з'ясувалося, що він є названим правнуком колишнього генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брєжнєва.
45-річного Мілаєва українські морські піхотинці захопили в полон у районі зруйнованого Антонівського мосту на Херсонщині.
“В останній момент, дивлячись смерті в очі, нащадок Ілліча зробив правильний вибір, підняв руки вгору і під гарантії безпеки українських морпіхів здався їм у полон”, — повідомили у 34-й окремій бригаді морської піхоти.
6 липня Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими оприлюднив інтерв'ю з Мілаєвим, у якому він розповів про своє життя, причини підписання контракту з Міноборони РФ та службу в російській армії.
Названий правнук Брєжнєва
За словами полоненого, його дідусь Євген був артистом цирку і перебував у третьому шлюбі з Галиною Брєжнєвою — донькою радянського лідера Леоніда Брєжнєва. Хоча вона не була його рідною бабусею, виховувала його як онука.
Мілаєв розповів, що не має вищої освіти, а майже 19 років прожив у Нью-Йорку. Там працював на будівництві, водієм таксі та на інших роботах. За його словами, він перебував у США без посвідки на постійне проживання, однак мав дозвіл на роботу.
Повернення до Росії він пояснив розчаруванням життям у США. При цьому висловив ностальгію за Радянським Союзом, стверджуючи, що тоді люди мали більше впевненості в майбутньому.
У 2015 році Мілаєв став героєм російського телешоу “Пусть говорят” через сімейний конфлікт щодо права власності на квартиру в Москві. До повномасштабного вторгнення працював водієм у російській столиці.
Антон Мілаєв, правнук Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брєжнєва, на російському ток-шоу “Пусть говорят” у 2015 році. Скриншот YouTube
Чому пішов на війну
Полонений заявив, що підписав контракт із Міноборони РФ у 2025 році. За його словами, він сподівався отримати тилову посаду, тому уклав контракт у Костромі, де йому виплатили 1,4 мільйона рублів.
Однією з причин вступу до армії він назвав бажання заробити гроші для погашення боргу в розмірі одного мільйона рублів. Також Мілаєв стверджує, що повірив російській пропаганді про необхідність “боротьби з нацизмом”, однак після прибуття в Україну змінив свою думку.
Він зазначив, що до укладення контракту практично не цікавився війною та не мав жодного військового досвіду. Після короткого курсу підготовки на тимчасово окупованій території Луганської області його направили до штурмового підрозділу 98-ї дивізії повітряно-десантних військ РФ.
Про втрати російської армії
Мілаєв розповів, що разом з іншими військовими займався облаштуванням окопів і бліндажів, а більшість його товаришів по службі пішли на війну через фінансові труднощі або проблеми із законом.
За його словами, втрати російських військ є дуже значними.
“Втрати, як я розумію, дуже великі. З нашої бригади, коли я там був, залишилося 20 людей. Там м'ясорубка. Там вижити взагалі майже неможливо”, — сказав він.
Крайній праворуч Антон Мілаєв розповідає про російські втрати на Херсонщині. Фото: 34 окрема бригада морської піхоти “Борисфен” / Telegram
Полонений також розповів, що його група з восьми військових отримала завдання знайти «підземну парковку», однак була виявлена українськими військовими. Після удару четверо російських солдатів загинули, а сам Мілаєв здався в полон, вийшовши з піднятими руками.
Він стверджує, що під час підготовки російські інструктори переконували військових, ніби в українському полоні їх катуватимуть, тому радили не здаватися живими.
На думку Мілаєва, більшість росіян не протестує проти війни, доки вона безпосередньо не зачіпає їх самих. Сам він заявив, що хотів би залишатися в українському полоні до завершення війни, оскільки після можливого обміну боїться повторного відправлення на фронт або загибелі.
