На тимчасово окупованому лівобережжі Херсонської області окупаційна влада продовжує розпоряджатися нерухомістю українських громадян, які через російську окупацію були змушені залишити свої домівки. Квартири та будинки, оголошені окупантами “безгосподарним житловим фондом”, планують використовувати для забезпечення житлом дітей-сиріт, медиків, педагогів, російських військовослужбовців та інших фахівців.
Хто повідомляє: про це заявив призначений російською окупаційною владою “губернатор” Херсонської області Володимир Сальдо після зустрічі з так званою очільницею Генічеського муніципального округу Юлією Семякіною.
За словами Сальдо, одним із питань обговорення стало забезпечення житлом дітей-сиріт. Він заявив, що нині в Генічеському окрузі близько 50 дітей-сиріт потребують житла, яке, за російським законодавством, має надати регіон.
Зліва на право: Юлія Семякіна, “глава” Генічеського муніципального округу та Володимир Сальдо, “губернатор” Херсонської області. Фото: Сальдо / Telegram
Для реалізації першого пілотного проєкту, за словами псевдогубернатора, з федерального бюджету Росії виділили 2,2 мільйона рублів. Якщо цієї суми буде недостатньо для придбання житла, окупаційна адміністрація планує додатково залучити кошти місцевого бюджету.
Водночас окупаційна влада фактично визнає, що паралельно проводить кампанію з обліку та передачі житла, яке належить українцям.
“Продовжуємо впорядковувати безгосподарний житловий фонд”, — написав Сальдо у своєму Telegram-каналі.
За його словами, у Генічеському муніципальному окрузі вже зареєстровано 97 таких об'єктів, а також подано 112 заяв на житло. Окупаційна адміністрація планує передавати ці приміщення медикам, педагогам, учасникам так званої “СВО” та їхнім родинам, а також іншим фахівцям.
Таким чином, майно українських громадян, які залишили окуповану територію через небезпеку для життя та здоров'я, окупаційна влада фактично намагається перетворити на ресурс для забезпечення власних соціальних та кадрових потреб.
При цьому російська окупаційна адміністрація використовує формулювання “безгосподарне майно” для житла, власники якого часто були змушені виїхати через бойові дії та окупацію. Відсутність людей у їхніх будинках чи квартирах не означає, що майно втратило власника або стало нічийним.
Передача такого житла іншим особам без згоди законних власників є частиною політики незаконного привласнення української нерухомості на тимчасово окупованих територіях. Під приводом «впорядкування» житлового фонду окупаційна влада створює механізм вилучення майна у тих, хто був змушений залишити свої домівки.
Забезпечення житлом дітей-сиріт саме по собі є соціально важливим завданням. Однак окупаційна адміністрація намагається вирішувати його за рахунок нерухомості українців, позбавлених можливості захистити своє право власності через окупацію.
Паралельно житло планують використовувати для залучення на окуповані території медиків, педагогів та інших фахівців, а також для представників російських силових структур і військовослужбовців та їхніх родин. Це може свідчити про те, що політика так званого “безгосподарного фонду” має не лише соціальний, а й демографічний та колонізаційний характер.
Українська влада неодноразово наголошувала, що майно громадян на тимчасово окупованих територіях залишається їхньою власністю, а будь-які дії окупаційних адміністрацій щодо його примусового вилучення чи передачі іншим особам не створюють законних підстав для зміни права власності.
