Минуло сорок днів відтоді, як пішов із життя дорогий і люблячий чоловік та батько — Пірог Володимир Миколайович. Разом із цим днем минуло сорок днів невимовного болю та порожнечі для всіх, хто його знав і любив. Його життєвий шлях, працьовитість, мудрість і велике серце назавжди залишаться прикладом для родини. Сьогодні рідні та друзі моляться за упокій Його душі, з любов’ю згадують усі щасливі миті, які він їм подарував, і просять Господа прийняти душу Його до Свого Царства Небесного, де немає болю і страждань, а є лише вічний спокій, світло та любов.
Пірог Володимир Миколайович
17.11.1970 – 14.07.2026
Біль від втрати не загоїти ніколи.
Вічна пам'ять про тебе у наших серцях.
Земний шлях Володимира Миколайовича Пірога завершився, але він назавжди залишиться у серцях і пам’яті рідних — доброю, сильною, мудрою та світлою людиною, яка була опорою і захистом для своєї родини.
Для дружини він був турботливим і люблячим чоловіком, надійним супутником життя, мудрим порадником. Для дітей — найкращим батьком і прикладом справжнього чоловіка. Він умів любити, підтримувати, допомагати, не боявся труднощів і завжди був готовий першим взятися за важливу справу.
Володимир був людиною великої душі — працьовитою, чесною, щирою, із чистим сумлінням і відкритим серцем. Він любив людей, дбав про тих, хто був поруч, жив заради родини. Тепла його серця вистачало на всіх.
Рідним важко усвідомити, що вони вже ніколи не почують його рідного голосу, не звернуться за порадою, не побачать усмішки й не відчують тієї надійності, яку він дарував самим своїм існуванням. Рано він покинув земне життя, залишивши по собі біль, який не вщухає.
— Ти був нашою силою, нашою підтримкою і нашою надійною фортецею. Тепер нам залишається берегти все, що ти створив, усе, чого нас навчив, і те добро, яке ти залишив після себе.
Твоя душа продовжує жити в кожному з нас — у наших думках, спогадах, у наших вчинках і в усьому, що нагадує про тебе. Ми сумуємо за тобою, але віримо, що ти завжди поруч і з небес оберігаєш свою родину.
Життя людське, мов тоненька нитка, може обірватися раптово, залишивши по собі невимовний біль. Та разом із болем у наших серцях назавжди житиме вдячність — за кожен день, кожну розмову, кожну пораду, кожну хвилину, проведену поруч із тобою.
Сьогодні ми зі сльозами на очах схиляємо голови перед твоєю могилою. Нехай усі, хто знав тебе, згадають тебе добрим словом і щирою молитвою.
Господи, прийми до Свого Царства Небесного душу Твого раба, нашого коханого і дорогого чоловіка і батька. Прости йому всі гріхи вільні й невільні та даруй йому вічний спокій. А нам дай сили пережити цю розлуку й зберегти світлу пам’ять про нього.
Спи спокійно, наш рідний.
Хай Господь прийме тебе у Свої обійми, дарує душі твоїй спокій і вічне світло.
Царство Небесне тобі і вічна пам’ять, наш найдорожчий чоловіку і любий батьку. Ти назавжди залишишся з нами — у наших серцях, у наших спогадах і в нашій любові.
Просимо всіх, хто знав і пам’ятає Володимира Миколайовича Пірога, пом’янути його в цей скорботний день тихою молитвою.
У вічній скорботі, з глибокою любов’ю та повагою —
люблячі дружина та діти
