7 жовтня, минає 40 днів, як закінчився життєвий шлях Малецького Станіслава Миколайовича. Люблячий батько, рідна людина, добрий друг, надійний колега, однокласник — він був дорогим для багатьох людей, які знали, поважали та любили його. Сьогодні вони згадують Станіслава Миколайовича, його добре серце, щирість, людяність та моляться за упокій його душі і просять Господа прийняти його до Свого Царства Небесного.
Малецький Станіслав Миколайович
14 березня 1963 року — 29 серпня 2026 року
Минуло 40 днів відтоді, як перестало битися серце Станіслава Миколайовича Малецького — людини, яка багато років жила й працювала для Нижньосірогозької громади, допомагала людям і залишила по собі добру пам’ять.
Станіслав Миколайович народився 14 березня 1963 року в Мелітополі. Після закінчення Мелітопольського державного педагогічного інституту за спеціальністю «вчитель географії» переїхав до Нижніх Сірогоз.
Перші роки професійного життя присвятив педагогічній роботі — працював учителем у Жданівській восьмирічній школі. Згодом продовжив трудову діяльність у Нижньосірогозькому районному центрі зайнятості, де працював профконсультантом.
У 2014 році Станіслав Миколайович очолив Нижньосірогозький районний центр зайнятості, а згодом — Нижньосірогозьку районну філію Херсонського обласного центру зайнятості. На цій посаді він залишався до початку окупації Нижньосірогозької громади.
За роки роботи Станіслав Малецький допомагав людям знайти роботу, визначитися з професійним шляхом, подолати складні життєві обставини. Для колег він був відповідальним керівником і надійним товаришем, а для багатьох мешканців громади — людиною, до якої можна було звернутися за порадою та підтримкою.
Останні роки життя були для Станіслава Миколайовича непростими через тяжку хворобу. За кілька тижнів до смерті він перебував у комі, а 29 серпня 2026 року пішов із життя в рідному Мелітополі.
Поховали Станіслава Миколайовича у Мелітополі — поруч із його батьком.
40 днів без тебе, тату…
Сьогодні сороковини, як не стало моєї найріднішої людини — мого тата.
У цей день особливо гостро відчувається біль втрати. Важко повірити, що тебе більше немає. Що вже не почую твого голосу, не зможу поговорити з тобою, запитати поради, просто побути поруч…
Кажуть, час лікує. Але біль від втрати рідної людини нікуди не зникає. Просто з цим болем вчишся жити. А пам’ять залишається назавжди — про твоє життя, твою працю, людяність, доброту, турботу та всі світлі й щасливі миті, які ти подарував мені та всім, хто тебе любив.
Ти назавжди залишишся зі мною — у моїх спогадах, у моєму серці, у всьому доброму, чого ти мене навчив.
Вічна пам’ять і нескінченна любов… Спочивай з миром, тату. Царство Небесне.
У глибокій скорботі — донька
Слова співчуття
У ці скорботні дні висловлюємо щирі слова співчуття рідним і близьким Станіслава Миколайовича Малецького з приводу непоправної втрати дорогої людини.
Неможливо знайти слова, які могли б зменшити біль від втрати. Разом із вами сумуємо та розділяємо вашу скорботу.
Станіслав Миколайович назавжди залишиться у нашій пам’яті як добра, щира, порядна та чуйна людина, люблячий батько, надійний друг і колега. Світлі спогади про нього назавжди залишаться у серцях усіх, хто мав щастя його знати.
У цей важкий час бажаємо рідним сил, мужності та душевної витримки пережити цю непоправну втрату.
Нехай Господь прийме його душу у Своє Царство, а пам’ять про нього назавжди живе у серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.
Світла та вічна пам’ять Станіславу Миколайовичу.
З глибокою скорботою — рідні та друзі
