Для одних сімей народження навіть однієї дитини — проблема. А як живеться сім’ям у яких виховується троє і більше дітей? Про будні двох багатодітних родин з Нижніх Сірогоз відверта розмова з Тетяною Задерновською, мамою чотирьох дітей і Оксаною Грушко, мамою п’яти дітей
Плюси багатодітності: це щастя помножене на кількість дітлахів
Тетяна Задерновська, мама чотирьох дітей
Тетяна вийшла заміж у 18 років. Жінка каже, навіть не думала, що стане багатодітною матір’ю. Молода, їй нема й тридцяти років, і гарна жіночка народила вже чотирьох дітей. Як встигає доглядати синів, працювати, справлятися з хатніми справами, багатодітна матуся поділилася з редакцією Нижні Сірогози.City.
— У мене четверо дітей, і всі хлопчики: Єгору 10 років, Артему — 8, Максиму — 7, Денису 6 рочків. Хлопці дуже згуртовані, завжди розуміють, що є хтось, хто так само в рівних умовах перед світом, батьками, бабусями і дідусями. Зазвичай, старші приходить зі школи обідають і одразу сідають за навчання. Коли я бачу, що діти втомлені, ми перериваємо цей процес і всією сім’єю йдемо на годинку на прогулянку. Повернувшись, готую вечерю, і доробляємо уроки.
Брати Задерновські
Плюси багатодітності: це щастя помножене на кількість дітлахів, діти ростуть у великій сім’ї, де вони змалечку вчаться допомагати один одному, відстоювати і відвойовувати своє. З мінусів мені важко сказати. Це стосується, мабуть, лише батьків, це банальна фізична втома, оскільки велика сім’я вимагає все ж більших матеріальних затрат, а звідси і фізичних зусиль. Насправді це дрібниці. Мені просто бракує ще годинок 10 в добі, щоб усе встигнути зробити.
Раніше мені дуже допомагав чоловік. Ми з ним абсолютно в рівних умовах займалися дітьми, кухнею і роботою, просто по черзі. Прикро, та 4 роки тому Петро пішов з життя від онкологічного захворювання. Йому було лише 29 років.
Дуже тяжко було пережити таке горе, думала, що й не впораюсь сама. Адже весь тягар виховання синів тепер ліг на мої плечі. Звичайно, буває складно: школа, садок, ранкові вставання, одягання — це все стомлює, виснажує, забирає багато сил та енергії. Хоча хлопців збирати не складно, важко заставити їх нормально поснідати і перевірити їм рюкзаки, бо часто там не вистачає важливих речей: ручки чи робочих зошитів. Найбільше уваги, турботи і зусиль дістається звичайно найменшенькому. Хоча любов порівну ділю на всіх чотирьох. Я не заставляю старших нянчить малечу. Крім випадків, коли треба пригледіти на кілька хвилин. Вважаю, кожна дитина повинна займатись своїми улюбленими справами, а не слугувати батькам.
Мамина любов порівну дістається всім чотирьом синам
Дуже хотілося мати свій будинок, тож довелося взяти молодіжний кредит на придбання своєї оселі. Доводиться кожного місяця виплачувати 566 гривень боргу. Далекоглядних планів у нас немає. Все вирішуємо поступово. Побут в родині налагоджуємо по ходу. Хотілося б, щоправда, іноді більше мати вільного часу і менше відповідальності. Та зараз уже по іншому собі життя не уявляється. У нашій сім’ї ніколи не буває сумно. Діти завжди разом граються, старші допомагають деколи приглянути за меншими. Буває важко звісно, та ми просто насолоджуємось тим, що маємо. Коли сім’я разом, то все набагато легше і непомітно якихось труднощів.
“Діти завжди разом граються, старші допомагають деколи приглянути за меншими”
Я працюю, отримую соціальні виплати як мати-одиначка і малозабезпечена сім’я. В рамках жодних соціальних програм ми не маємо ніякої фінансової підтримки, окрім зменшеної оплати за дитсадок і харчування у школі. Допомога, що надають багатодітним сім’ям – це, насправді, мізер. Наша родина отримує трохи більше чотирьох тисяч гривень. Якщо б на неї чекали, то нічого б і не мали.
Найважче було, коли у 2017 році Дениско отримав травму ока і майже втратив зір. Тоді потрібна була дороговартісна (30 тисяч гривень) операція по заміні кришталика в Одеській клініці. І я дуже вдячна за кошти, які збирали всім миром — гроші виділили селищна рада, райдержадміністрація, відгукнулися небайдужі люди — сім’ї Савченко (надали 15 тисяч гривень), Сердюк, підприємці району, працівники дитсадка. Зір синочку завдяки цій допомозі вдалося врятувати. Але тепер ми потребуємо постійної реабілітації, яка теж забирає велику частину нашого сімейного бюджету.
А взагалі, нічого незвичайного в багатодітності не бачу, сім’я — це те місце, де всім завжди затишно.
Найважче було з першою дитиною. Оскільки я мала і одну дитину, і другу, і третю, і четверту, то я це знаю з власного досвіду. Скажу тільки одне, що встигаю все, і працювати на основній роботі, і доглядати за собою і цікаво проводити час з дітьми, друзями, батьками.
І ще одне: чомусь люди думають, що багатодітні сім’ї бідні, нещасні, а діти чимось обділені. Це зовсім не так, принаймні в моїй родині. Навпаки, народження кожної дитини стимулює твій розвиток і сприяє ще більшому поліпшенню умов життя.
Якщо народжуються діти, значить, так завгодно Богу
Оксана Грушко, жителька Нижніх Сірогоз, мама п’ятьох дітей
Оксана рано вийшла заміж. І вже в 19 років у них з чоловіком народилася донечка Анастасія, а невдовзі через два роки з’явилася Вероніка. Однак не завжди народження дітей зміцнює родину. Зважаючи на нестачу досвіду та інші побутові проблеми, сім’я розпалася. Допомоги Оксані ждати не було звідки, оскільки її мама померла рано, а в тата з’явилася нова родина. Тож всі проблеми молодій жінці довелося вирішувати самотужки. Згодом в Оксани з’явився інший чоловік — Михайло, який не побоявся труднощів, розрадив та підтримав у складній ситуації. І сьогодні це велика та дружна родина. Живуть вони у власному будинку, який купили за свої кошти.
Зараз пара зізнається, що не думали, що в них буде скільки дітей.
— У нас п’ятеро дітей, разом ми 7-я, — розповідає Оксана. — Анастасії — 8 років, Вероніці — 6, Артемку — 5, Маргаритці — 3, і найменшенькому Микитці виповнився рочок. Вважаю, якщо народжуються діти, значить, так завгодно Богу. Головне, щоб здоров’я було, щоб були сили їх годувати і одягати. Адже ми ні в кого допомоги не просимо — розраховуємо тільки на себе.
Артем, Анастасія, Вероніка, Маргарита
Враховуючи той факт, що у нас п’ятеро дітей і їхнє виховання справа нелегка, в мене відсутнє відчуття особливості. Адже ми звичайна родина, яка любить своїх дітей. Більше того, в нас діти самостійні. Якщо кудись ідемо, то збираємо тільки двох меншеньких, тому в цьому форматі ми, як батьки двох дітей. Звичайно ж, дуже втомлююсь, постійно щось робиш, а зробленого не видно, але, думаю, це відчувають і батьки у яких одна чи дві дитини. Особливо виснажує прання і приготування їжі. До речі, на харчування в нас йде левова частка бюджету — майже 8 тисяч гривень.
Якщо говорити про плюси та мінуси великої сім’ї, то плюсів є багато. Передусім, це відчуття повної сім’ї. Ми згуртовані, у нас завжди весело. Ще один плюс — у нас є “пільги багатодітних” (хоча діють вони частково та відносно) — отримуємо допомогу, як малозабезпечена сім’я; соцвиплати по догляду за дитиною до 6-ти років в розмірі 1700 гривень; безплатне харчування у школі; пільги по оплаті дитсадка.
Артем Грушко
Ще наш бюджет складається з допомоги батька моїх старших донечок і заробітної плати чоловіка Михайла, який зараз працює комбайнером у приватного підприємця. Маємо й невеличке підсобне господарство — качки, курочки, свині. Є невеликий город. Вважаю, що держава менше допомагає чим могла б — не всі пільги реально отримати. Приміром, хочеться, щоб був безкоштовний проїзд (хоча ми рідко цим користуємось, бо маємо власне авто). Бажано, щоб було хоча б безкоштовне лікування для діток.
З “мінусів” — у нас завжди шумно. Тож плануючи відпочинок нам не просто підібрати час і варіанти для дозвілля. Та й життя змушує думати не про можливість відпочити, а де більше заробити.
Мінусом вважаю те, що в гості нас запрошувати родиною — це не так просто для наших друзів.
Можливо є ще так звані “мінуси”, але я намагаюсь сприймати все в позитиві. Зауважу, що виховувати більше як одну дитину не так і важко, це не подвиг. Ми ростемо разом з дітьми. Тобто, вони нам в один день на голову не звалилися, а народились і ми ними опікуємося від народження, тому все природно. Щодо побуту, то діти можуть помити посуд та підлогу і застелити ліжко, попідмітати. Для всіх діє домовленість — класти речі на свої місця. Старші за бажанням можуть допомогти, але це не їх обов’язок, а наш, тому все тільки добровільно.
Оксана Грушко з старшими дітьми
Діти разом з нами із задоволенням їздять в магазин, щоб зробити покупки. Зокрема, дуже полюбляють купувати різні смаколики. У вільний час дивляться фільми, мультики по телевізору, грають в ігри онлайн, катаються на роликових ковзанах, гуляють з друзями, можуть брати з собою найменшого братика, чим уже допомагають мені.
Дітки у нас дуже дружні. Мрію, що і в майбутньому між ними будуть міцні родинні стосунки.
Народження дитини — це перевірка на міцність сім’ї
З розповідей наших героїнь зрозуміло, що народження дитини позначається на всіх сферах родинного життя: спілкування між її членами, харчування, відпочинок, дозвілля, комфорт у домі.
З появою в сім’ї первістка в молодої сім'ї абсолютно змінюється звичний режим дня і ночі. Увесь її світ крутиться довкола маленької дитини, яка потребує опіки і тепла.
Народження дитини — це перевірка на міцність сім’ї. Адже тепер життя родини вже не буде таким, як раніше. І що менш реалістичним було уявлення про будні “розширеної версії сім’ї”, то тяжче буде прийняти ці зміни.
Якщо раніше в подружжі панували здебільшого романтичні стосунки, то тепер їх об’єднує ще й почуття взаємної відповідальності за малюка і відчуття єдності, пов’язані з появою нового члена сім’ї.
З появою в родині другої, третьої, четвертої дитини в сім’ї з’являється більше обов’язків, які потребують більшої відповідальності. Насамперед, потрібно господарювати і працювати так, щоб можна було утримувати велику родину.
Ми розповіли вам лише дві маленькі історії з життя кожної багатодітної сім’ї, а таких на Сірогозщині чимало. Діти народжуються, батьки дбають про них, мріють про їхнє щасливе майбутнє, допомагають стати на ноги. Хочеться сподіватися, що й держава краще дбатиме про багатодітні родини. Адже це — наше майбутнє.
