Соціальне дослідження від Нижні Сірогози.City про доступність інфраструктури Нижніх Сірогоз для людей з обмеженими фізичними можливостями
Спробуйте на мить поставити себе на місце людини на інвалідному візку, під’їжджаючи до будівлі органу влади, магазину, аптеки, парку. Як ви думаєте, яке перше питання стане перед вами? Мабуть, щось на кшталт: “Чи можу я самостійно потрапити в будівлю і вільно пересуватися в ній?”
А як перейти вулицю людині з порушеннями зору? Яким чином зорієнтуватися, що саме тут безпечне перехрестя?
Адже одним з істотних недоліків населених пунктів Сірогозщини є відсутність доступності для людей з інвалідністю до окремих закладів і об’єктів. Та й пересування вулицями і парковими зона теж є доволі проблематичним.
Голова Нижньосірогозької районної спілки інвалідів “Оберіг” Раїса Няйко розповідає, що посадовці і власники приватних закладів не розуміють значення такого поняття як “комплексна доступність”.
Раїса Няйко
— Кожен з вас, проходячи по вулиці, звертав увагу на красиві пандуси, зроблені за всіма нормами, з якісним покриттям, нікельованими поручнями, і це похвально, — зауважує Раїса Няйко. — Але часто до такого пандусу важко або неможливо під’їхати людині на інвалідному візку, через розбите або неякісне покриття тротуару, високі бордюри. А чи багато хто з вас бачив на входах до магазинів або державних установ кольорові яскраві смуги на тротуарі, що ведуть до входу? Або першу і останню сходинки входу, які виділили контрастним кольором? А таблички ліворуч від входу, з шрифтом Брайля, або просто таблички, які вказують на доступність для інвалідів даного об’єкта є?
Такі об’єкти можна перелічити в Нижніх Сірогозах по пальцях. А все з вище переліченого є допоміжними умовами, які необхідні людям з обмеженим зором, для вільної самостійної орієнтації до доступу в приміщення.
Пенсійний фонд має кнопку виклику, але таким пандусом піднятися неможливо
Кнопка виклику на фасаді Пенсійного фонду
Торкнувшись умов доступності для людей з порушеннями зору, неможливо оминути увагою важливе питання облаштування пішохідних тротуарів, паркових алей, майданчиків і площ.
Якщо в містах зараз активно встановлюють “розмовляючі світлофори”, аби людям з проблемами зору можна було безпечно перейти вулицю, то в Нижніх Сірогозах немає жодного такого світлофора. Тоді як головну небезпеку для багатьох категорій людей з інвалідністю при переході вулиць та перехресть становлять бордюри і сходи тротуарів.
Виходом з ситуації було б встановлення звукових маячків-сигналізаторів або голосових інформаторів.
Рішенням проблеми стала б укладка тактильних смуг, які робляться зі спеціальної тактильної плитки. Вони відрізняюся від основної поверхні і відчутні за допомогою тростини або підошви взуття, бо мають контрастну фактуру. Таку плитку встановлюєть з метою попередження людей з порушеннями зору про різні види небезпеки або перешкоди при пересуванні до об’єктів.
Однак гостроту даного питання пересічні громадяни не розуміють. Це проблема насамперед для тих, хто пересувається на інвалідному візку, з тростиною, або має вади зору.
Додамо, що нині в Нижньосірогозькому районі за інформацією управління соціального захисту населення райдержадміністрації засобами реабілітації користується 201 особа. А на обліку перебуває 736 осіб з інвалідністю, з них 51 — діти.
— Було б непогано, аби органи влади залучали громадські організації людей з інвалідністю до інспектування інфраструктурних об’єктів селища. Адже картина щодо доступності до об’єктів селища доволі строката, — зауважує голова районної спілки інвалідів.
Дійсно, в селищі є об’єкти, які не мають пандусів, або їх споруджено без дотримання відповідних вимог. Також тротуари і бордюри створюють перешкоди для вільного пересування людей з інвалідністю.
До прикладу, маломобільні категорії населення можуть без перешкод відвідати аптеки. Їх у селищі дві.
А ось з поміж двох банків доведеться обирати один, той, який облаштований пандусом.
Бізнес теж нині дбає про доступність до закладів торгівлі. В центрі Нижніх Сірогоз можна без перешкод відвідати практично всі магазини. Хоча звісно є і виключення з правил. Тим часом усе, що для пересічних сіргозців здається дрібницею, для слабозорих і маломобільних категорій громадян — загроза життю. Наостанок додамо, що безбар’єрний простір — це ознака цивілізованого суспільства і вимога часу.
