Літературна платформа, що відбулася в рамках 25-го фестивалю “Мельпомена Таврії”, стала одним з майданчиків для поетів, письменників та художників, які презентували свої творчі доробки.
П’ять днів поспіль херсонці йшли або їхали через пусте місто, а Херсон пустішає десь опівдні, о 15:00 зовсім вимирає, і їхали вони лише за тим, щоб послухати прозу або вірші, пісні і розповіді письменників, поетів та художниці про свою творчість.
Митці були різного рівня талановитості, але нечисленна херсонська публіка, що вже наїлася гуманітарного хліба, рада будь-якому видовищу.
Літературна платформа стартонула бенефісом Альони Маляренко, яка читала невеличкі оповідання про Пупусю Жизель. Це вже друга книжка, у якій цей літературний персонаж — альтер его авторки, справляється з життям, завдяки своєму бойовому характеру.
У другій книжці, що скоро вийде друком, життя ускладнилось — бо події відбувались під час окупації, але життєрадісна Пупуся героїчно виходить з усіх обставин у які її заносить нелегке окупаційне життя буття.
Альона Маляренко
Альона Маляренко багато років працювала у журналістиці. Любить слово і досконально знає мову. Слухати ця оповідання — суцільна насолода. До того ж, автор вміє подавати свій текст. Неквапливе читання жартівливих невеличких новел з абсолютно непроникним виразом обличчя — публіка давилась реготом і віддячувала аплодисментами.
10 вересня, на третій день фесту, до херсонців завітала Таня Пилипець, директорка Львівської обласної бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Того ж дня, десь в Херсоні, відбулось відкриття Всеукраїнського форуму військових письменників. Тетяна Пилипець за сумісництвом ще й була директором цього форуму.
Антилекція “Література як ресурс: читати щоб вижити” від Тетяни Пилипець — це оповідки про волонтерство, друзів, необхідність читання, і кілька віршів під фінал — штурм унд дранг у чистому вигляді. Глядачі, переповнені чистими емоціями, розійшлись по домівках, втомлені сонцем і креативною бібліотекаркою.
11 вересня на Літературній платформі висадились двоє з творчого угрупування “Піратська бухта” — Геннадій Гнатенко та Олександр Набока. Доктор історичних наук Олександр Набока був змушений виїхати з рідного Луганська у 2014 році. Жив у живописному селі біля гір, під Ужгородом. Потім повернувся на Луганщину. У 2022 знову змушений був втікати в ужгородське село, де і живе зараз. Займає посаду завідувача кафедри історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та займається у вільний час проєктами з популяризації історії Луганщини.
Письменники розповіли про спільну творчість, співпрацю з Диким театром, польською телекомпанією, пітчінг сценаріїв, а також чесно визнали, що надрукуватися або зняти кіно в Україні дуже важко та вони стараються.
Питань від зачарованої піратами херсонської публіки було багато. Відповіді були чесними, але неоптимістичними. Наприкінці відбулась безкоштовна роздача роману про махновців “Червоне, чорне і знову червоне”, який був надрукований наприкінці 2020 року та автограф-сесія.
12 вересня песимізм та брутальність літераторів-піратів був урівноважений оптимізмом та жіночністю доцентки та поетеси Наталії Шушляннікової.
Наталія Шушляннікова
Анонсовані “Щоденники війни” якось непомітно трансформувались у любовну поезію та музичні екзерсиси. Небезпечна робота волонтерів у період окупації була представлена, як виклик похмурим страшним дням. Ранкові вірші допомагали волонтерами не втратити надії, а товариші підтримували, коли все було зовсім безнадійно.
Наталія Шушляннікова пурхала у невеличкому просторі арт-хабу і заливала присутніх своєю енергією та віршами. Розходилися пізно. У вимерлому місті дози оптимізну треба приймати кожного дня. Без цієї профілактики не вижити, що і довела своїм життям та творчістю херсонська поетеса та викладачка.
13 вересня херсонців здивували та розчулили дві тендітні жінки — художниця Яна Голубятникова та поетеса Таня Власова. Яна розшифрувала таємний зміст своїх робіт, а Таня прочитала вірші, насичені метафорами і силою.
Таня Пилипець
Я не знаю, як описати світло, тіні, колір у живописі Голубятникової, чи ритм та лексику у поезії Власової. Неможливо. Повірте — то було чудо. Справжнє літературно-художньо-театральне чудо, яке буде відкладено у пам’яті, як один з найкращих спогадів про театральний фест, довжиною у двадцять п’ять років. А я не пропустила жодного. І кожен мені щось дарував для довгострокових спогадів. Цей теж.
Авторка Ксенія Келєберда
Фото Ксенія Келєберда
