Нині саме у підвалах Херсона відбуваються всі активності та культурні заходи. У місті облаштовано досить багато безпечних просторів, які запрошують херсонців на різні заходи. У підвалах, відбуваються заняття з арт-терапії, концерти артистів театру та виступи херсонських поетів, презентації книжок та фільмів, проходять заняття з йоги та пілатесу. І таке життя, загнане під землю постійним бомбардуванням міста, народжує нові, інколи дивні форми творчої рефлексії на обставини, що мало сумісні з нормальним життям.
Херсонська рефлексія на війну
У провінційному Херсоні за останні десять років було сформоване дуже потужне культурне середовище. Тут працювали відомі в Україні, і не тільки, художники, драматурги, поети. Матеріал брали просто з вулиць та площ південного міста, від ріки та моря, від людей, які нормально почуваються під розпеченим сонцем.
Звісно, що нічого не буває само по собі. Роками тут генерували ідеї, шукали талановиту молодь та дбайливо її “вирощували” кілька арт-кураторів. Вони першими відчували тенденції та миттєво на них рефлексували.
З тих рефлексій склався величезний творчий доробок херсонців — фільми, графіка, живопис, спектаклі, перфоманси, арт-буки, читки, пластичне мистецтво, комікси, кліпи, книги… Багато всього різного та цікавого. І неймовірні проєкти, географія яких розширялася кожного року – від Києва до Берліна, Лондона…
Але 24 лютого 2022 року всі мистецькі та людські плани перекреслила війна. З окупованого міста люди пороз'їжджались по світу. Досить багато митців залишились і в Херсоні. Вони не припинили роботу, кожен по своєму рефлексував на окупацію та війну.
Люди, що пишуть книги
Під час окупації, щоб не збожеволіти, кілька херсонців писали щоденники, що потім стали книгами, які майже документально фіксують атмосферу “дня бабака”, який тривав понад дев’ять окупаційних місяців.
Має свою видавничу історію книга Артема Петрика “Сни про Херсон”. Вона вийшла у видавництві “Фоліо” у перші місяці після звільнення Херсона. Як будь яка література, що написана по гарячих слідах, текст занадто емоційний та сируватий, але історії, які розповідає історик-науковець Артем Петрик, важливі для розуміння того, що відбувається з людьми, коли в їх місто заходить чужа армія.
Книга Олександра Меньшова “Я, Фокс та окупація” — це піврічний життєпис його родини і міста з першого дня окупації. Олександр Меньшов зміг з дружиною та двома дітьми виїхати з Херсона. Пішов у ЗСУ. 17 листопада 2023 року письменник загинув у результаті мінометного обстрілу поблизу Кліщіївки на Донеччині. Він так і не побачив своєї нової книги, яка вийшла у видавництві “КМ Букс”.
Олена Маляренко творчо відрефлексувала у художній прозі свої історії окупаційного періоду. ЇЇ альтер-его — товстушка Пупуся Жизель з гумором розповідає про “освободителей” і життя в окупованому Херсоні.
Авторка відповіла на кілька питань журналіста.
— Ви письменниця, тонко відчуваєте цей світ, бачите більше ніж інші — можете зробити прогноз щодо Херсона — чи виживе наше місто?
Вірите, сама собі ставлю це питання. Думаю виживе, але не буде тим Херсоном, який ми пам'ятаємо. Нам доведеться і побачити, і відбудовувати якийсь новий, більш сучасний Херсон. І дай Бог нам дочекатися цього.
— Як ви пишете свої твори? Люди надихають чи власні переживання?
Щось дивує, вражає, зачіпає, смішить, цікавить — і починаєш крутити ці думки та образи в голові, хочеш довести їх до якогось завершення. Я інколи проговорюю сама собі якісь фрагменти, фрази, і якщо воно оживає в уяві, якщо пазл складається, то хутчій записую, а потім перечитую, чищу, доповнюю. Інколи доводиться зібрати додаткові дані, порадитися, перевірити, щоб художня правда не відривалася від життя. А потім читаю собі вголос і розумію, що викинуть, що публікувати.
Мені здається іноді, що твори вже існують десь в повітрі, як радіохвилі. І хто зловить цю «хвилю», той і напише. Головне пам'ятати: ти завжди пишеш тільки про себе, але водночас ти пишеш одразу про всіх.
Пишу багато і хаотично: і вірші, і казки, і нариси, і пісні… На жаль, підрив Каховської ГЕС і затоплення мого будинку сильно попсувало рукописи і флешки, — це сильно уповільнює справу. А ще загальна нервуюча ситуація трохи заважає зосередитися.
Книга “Жизель і мир” вже вийшла у видавництві “Олді”. 32 історії на 220 сторінках вже читають 350 читачів, що отримали книгу по передзамовленню. Видавництво “Олді” планує випуск нового накладу. Книгу можна буде придбати по комерційній ціні у видавництві.
Театр у підвалі театру
23 лютого 2022 року — останній день миру — був довгий, з обговоренням останніх новин, які лякали. Зголосилися на тому, що у Херсоні безпечно. Бо кому він потрібен той Херсон…
А ввечері був театр — довгоочікувана прем’єра “Вічність та один день” — авторська імпровізація режисера Сергія Павлюка на тему “Хазарського словника” Мілорада Павича.
У фойє театру всім роздали чорні маски мортусів і запросили на перегляд інтерактивного спектаклю. Пекельна суміш різних варіантів історії про любов і смерть, де смерті було більше ніж любові, щедро розбавлена музикою та відеопроекціями картин Ієронімуса Босха…
Сцена крутилася і проносила глядачів через візуально відрефлексовані пошуки сенсів дивних героїв п’єси… Все це постійно прокручують у своїй пам’яті херсонці, яким пощастило потрапити на той спектакль, і навіть зараз, через ці важкі роки, після того, як закінчився останній день нашого довоєнного світу…
Ми ніби застрягли на тій сцені — у тому страшному вічному дні, який ніяк не мине, і все краще розуміємо слово “вічність”. Сцена крутиться, і несе нас через втрати друзів, ракетні удари, спалені міста, через війну, … І коли, нарешті зупиниться те колесо — невідомо…
Для режисера Сергія Павлюка той спектакль теж став межею — часом відліку війни. Він був одним із організаторів мітингів, волонтером, а потім повернувся до свого режисерського ремесла — почав ставити спектаклі. І при будь-якій нагоді прем’єра відбувалася у херсонському театрі, точніше, в його підвалах. На спектакль можна потрапити за записом. Запрошували тих, кого добре знали. І хоч з 300 тисяч жителів у Херсоні залишилось десь 65 тисяч, зал був завжди повний.
У 2023 році херсонцям показали прем’єрні спектаклі Сергія Павлюка “Позивний — Горобчик” — вільна адаптація драми Наталії Ворожбит “Погані дороги”.
Тетяна Проворова в сцені зі спектаклю “Позивний “Горобчик”
А також “Буде тобі, враже, так, як відьма скаже” за мотивами книги Альони Маляренко “Жизель і мир”, а також відомий фестивальний спектакль за п’єсою Неди Неждани “Борщ”.
Уривок зі спектаклю за п’єсою Неди Неждани “Борщ”
У підвалі театру створили декорації — бліндаж на фронті, хата, затоплена, під час підриву Каховської ГЕС, кухня з величезною каструлею для борщу на таганку. У напів пітьмі актори грали для жителів прифронтового міста їх життя. Потім ці спектаклі з аншлагом пройшли на сценах українських театрів. В Києві неможливо було дістати квитки на херсонські постановки.
Актриса херсонського театру, народна артистка України Олена Галл-Савальська у виставі “Буде тобі, враже так, як відьма скаже”
Заїжджають у Херсон і відомі українські митці. Свої вірші читали у підвалі херсонського театру Сергій Жадан, Ірина Цілик, Ярина Чорногуз, прозу — письменник Андрій Любка.
А ще у Херсоні проходять художні та фото виставки — частіше у бомбосховищах, а буває, що на стінах та фанерних щитах, які закривають вибиті вікна.
Робота Світлани Юр’євою
У місті майже немає будинків, в яких би не були вибиті шибки. Замість скла ставлять плити ДСП. Так надійніше. Херсонські художники розмістили на тих плитах 10 персональних виставок херсонських митців. На будівлях з’явились величезні роздруківки їх картин.
Вибиті вікна закриті плитами ДСП з роботами херсонських митців
Гуляючи безлюдним містом можна було випадково вийти на виставкову експозицію. Цей проєкт, що має метафоричну назву “На плаву”, зробили художники, які згуртувались навколо арт-куратора Олени Афанасьєвої. Вже рік ці роботи прикрашають будівлі у центрі міста.
Одна з робіт проєкту “На плаву”
На жаль, саме у підвалах Херсона відбуваються зараз всі активності та культурні заходи. У місті облаштовано досить багато безпечних просторів, які запрошують херсонців на різні заходи. Там, у підвалах, відбуваються заняття з арт-терапії, концерти артистів театру та виступи херсонських поетів, презентації книжок та фільмів, проходять заняття з йоги та пілатесу. І таке життя, загнане під землю постійним бомбардуванням міста, народжує нові, інколи дивні форми творчої рефлексії на обставини, що мало сумісні з нормальним життям. У знелюдненому місті, у квартирах, де замість вікон — листи фанери, під акомпанемент артилерійської дуелі, люди пишуть вірші і прозу, малюють і вишивають і дуже вірять, що коли-небудь у мертве місто повернеться життя.
Авторка Алла Дигтяренко
