Виявляється, що весняний букет можна зібрати не з відомих усім тюльпанів, нарцисів, гіацинтів і фіалок, а з сережок, лусочок, “котиків”, шишок і зонтиків
Сором’язливі березневі квіти
Наші мудрі й уважні предки помітили, що дерева цвітуть раніше ніж розпуститься листя. Може тому квітень настає раніше ніж травень. А перед ним березень, коли розпускаються березові бруньки, “котики” верби, сережки ліщини.
Ці перші квіти геть не примітні. Вони сором’язливі, не яскраві, і зазвичай, мало хто звертає на них увагу. Помітити це цвітіння можна по масовому дзижчанню бджіл та ледве чутному приємному запаху. А ще сірі стовбури дерев стають кольоровими: жовтими та зеленими у верби, блакитними у білої тополі, рожевими у в’яза. І все це на фоні небесної блакиті та ніжної зелені трав.
Навесні квітнуть як багаторічні так і дворічні рослини.
Є так звані однодомні квіти, які в одній квітці містять і тичинки, і маточки. Вони здатні до самозапилення і зустрічаються найчастіше.
Та найбільш розповсюджене в природі є перехресне запилення. Його здійснює вітер (так запилюються найбільш ранні та непримітні квітки) і комахами (для їх приваблення природа створила яскраві та пахучі квіти).
У рослин з перехресним запиленням квіти можуть бути дводомними. Це коли чоловічі й жіночі квітки розташовані на різних екземплярах (верба, тополя). Та однодомними — де тичинкові і маточкові квіти розташовані на одній і тій же рослині (береза, ліщина, дуб).
Для захисту бруньок від холоду у ранньоцвітів служить луска, смола й темний колір бруньок.
Береза
Найбільш відомі сережки берези — тичинкові квіти зібрані в довгі обвислі на кінцях гілок сережки з червоно-бурими лусочками. Вони мають оцвітини з 1-2-х листочків. Маточкові квіти оцвітини не мають — це зелені коротенькі сережки, розміщені на вкорочених бічних гілочках. На одному дереві висять довгі світло-зелені чоловічі суцвіття, а над ними вверх ростуть менші й темніші — жіночі. Потім у маточкових сережках утворюються плоди — горішки з двома перетинчастими крилами.
Верба
Розкішні сріблясті сережки верби отримали назву “котиків”. Це тичинкові і маточкові суцвіття, які містяться на різних рослинах. Тичинкові сережки дуже великі, жовті, мають густо волосисті приквіткові луски. Маточкові сережки — дрібніші й менш опушені. Плід — довгаста коробочка, у якій міститься вкрите волосками насіння. До речі, воно чудово плаває, а коли прибивається до берега, то дуже швидко проростає і заліснює береги річок та балок.
Приблизно такої ж, але менш яскраво вираженої форми, квіти і в інших видів верби. Чоловічі — жовті, від круглуватих — у козячої, до довгих — у ламкої, жіночі — зелені продовгуваті. А у білої (сивої) верби — білі, у прутовидних видів — білуваті.
Верба — цінний весняний медонос. Хоча є виключення, як приміром верба плакуча, яку бджоли зовсім не відвідують.
Чимало цінних властивостей у верби козячої, вона ж верболіз. А ось рокита і “бредина” — менш цінні.
Вільха
Вільха клейка або ж чорна любить вологу, тож на Сірогозщині вона практично не зустрічається. На відміну від Хортиці, де її вдосталь.
Рано навесні висячі сережки вільхи, в які зібрані тичинкові квітки, значно видовжуються, стають гнучкими. Луска розсувається і відкриваються пиляки, які розтріскуються і яскраво-жовтий пилок підхоплює вітер. Маточкові квітки зібрані в прямостоячі сережки.
Насіння вільхи розноситься вітром та водою.
Кизил
Рідкісний у нас, і такий звичайний у Криму, кизил, він же дерен, “дерево шайтана” цвіте дуже рано. Його дрібненькі жовті квіти зібрані в зонтичні суцвіття. А ось плоди — червоні соковиті кістянки дозрівають пізно восени.
Ліщина
Найбільш нетерпляча — ліщина. Її квіти під захистом густо опущених лусок зібрані у довгі сережки. Причому перші тичинкові сережки з’являються ще восени і в теплі зимові дні. Вони висять на гілках ліщини і чекають першого, навіть нехай холодного весняного вітерцю. Тоді розкриються пиляки квітів і вітер розносить сухий і легкий пилок. Маточкові квіти малопомітні, по дві приховані в черепичастій бруньці, розміщуються на кінцях гілок тих самих рослин. Вони розвиваються навесні. Із цих бруньок виступають нитчасті червоні приймочки, доволі липкі тож добре уловлюють пилок. Плід — смачний горішок.
В’яз
В’яз гладенький зацвітає одним із перших. Численні пучечки дрібних квітів розвиваються на верхів’ях гілок. Квіти невеликі з фіолетовими або жовтогарячими пиляками. Плоди дозрівають рано і вже в квітні земля навколо дерева рясно вкрита крилатками овальної форми. В’яз гладенький і шорсткий — добрі ранньовесняні медоноси. Цікаво, що плоди-крилатки береста (в’яза листуватого) використовують для підгодівлі молодих корів. Адже багаті на жири та білки.
Тополя
У тополі чорної тичинкові сережки білі короткі до 5 см. Маточкові довші до 8 см. Такий надоїдливий білий тополиний пух — це чоловічі сережки. Дерева ці зазвичай двостатеві.
Клен
Клен зацвітає одразу після тополі й берези, одночасно з появою листків або трохи раніше. Квітки маленькі, непоказні, але розцвітають масово, вкриваючи гілки зеленувато-жовтим цвітом. Вони одностатеві, жовто-зелені і зібрані в кінцеві відстовбурчені волохаті щитоподібні суцвіття. Плід, на відміну від ясена, — двокрилий, але дозріваючи розпадається на дві частини. Масове опадання плодів настає після перших заморозків і триває до весни. Часто ще не опали старі плоди, а з суцвіть уже утворюються молоді підковки.
Двокрилі плоди різняться у кожного виду. У клена польового (білого) крила під прямим кутом. У звичайного (гостролистого, великого) — листя більш темне, квітки, як одно- так і двостатеві, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щитоподібних голих суцвіттях; крила під тупим кутом.
Обидва ці види клену — гарні медоноси.
Явір
Явір — білий клен, яворина, клен несправжньо-платановий. Його квітки — жовто-зелені крилатки, розходяться широкими крилами під гострим кутом.
Дуже цікавий і геть не схожий на інші клени — татарський, або чорноклен (він же неклен, караяч). Невисоке дерево, до 6 метрів заввишки, дещо схоже на кущ, листя видовжене цілісне, геть не кленове.
Ясен
У ясеня квітки зібрані в більш-менш щільні волосисті суцвіття одностатеві чи двостатеві. Плід однонасінна сплюснута лінійно-ланцетовидна крилатка, часто гвинтоподібно закручена.
Сосна
У квітні-травні з’являються скромні квіточки на хвойних деревах.
Сосна запилюється вітром і змушена продукувати величезну кількість пилку, джерелом якого є чоловічі світло-жовті суцвіття — шишечки, які знаходяться в основі молодих пагонів. Кожна шишечка менша горошинки, але їх дуже багато, сидять групами, мають вигляд китиць і їх добре видно навіть здалеку. Жіночі суцвіття — шишечки червонуватого кольору, мають вигляд маленьких зерняток, розмір яких дорівнює шпильковій голівці. Шишечки складаються з покривних лусок, в пазухах яких сидять насінини.
Жіночі шишечки з’являються на кінці пагонів у травні. Цікаво, що запліднення відбувається лише влітку наступного року, тобто через 13 місяців після цвітіння. А насіння в них дозріває лише в грудні — через 5 місяців після запліднення. Розкриваються шишки тільки навесні — у квітні-травні.
У смереки жіночі шишечки пурпурова-червоні або зеленуваті. Поряд з ними можна побачити величезну кількість чоловічих квіток червонуватого кольору, які мають вигляд колосків.
А ось у ялиці шишки не звисають, як у ялини, а стирчать вверх.
Придивіться уважно навколо себе, цей світ-квіт вартий того.
