Війна змінила життя не лише дорослих, а й дітей, які втратили звичну впорядкованість життя. За таких обставин діти хочуть знайти відчуття безпеки та захищеності, насамперед, у своїх батьків. Директорка Нижньоторгаївського ліцею Віра Харченко запевняє, що говорити про те, що відбувається з дітьми треба. Вона пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.
Війна — це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть мінімізувати її вплив. Адже саме від їх поведінки та реакції залежить спокій юних громадян. Як говорити з дітьми про війну і допомогти їм зберегти психічне здоров’я пояснила директорка Нижньоторгаївського ліцею, вчителька історії Віра Харченко.
директорка Нижньоторгаївського ліцею Віра Харченко
“Тема, як говорити з дітьми про війну, для мене не нова. Адже на уроках історії ми вивчаємо війни, які мали місце в історії людства, — пояснює Віра Василівна. — Та перш ніж розглядати хронологію воєнних подій, потрібно підготувати дітей і підлітків до вивчення такої теми. Поясню чому. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра та зла, вимагають роз'яснення з боку дорослих — і вчителів, і батьків. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому в умовах воєнного часу звичний життєвий уклад змінюється. По-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно”.
Вона стверджує, що розмовляючи з дітьми про нинішню війну головне правило, якого вона радить дотримуватися батькам — казати дітям правду. Але при цьому намагатись зберігати максимальний спокій, уникаючи панічних емоцій.
“Потрібно вживати слово “війна”, говорити про війну, як війну. Що війна — це тимчасово, що так завжди не буде. Повторювати, що все буде гаразд. Обговорювати плани на майбутнє. Це все дуже важливо. З одного боку, подати інформацію, а з іншого — дати позитивне скріплення плануванням майбутнього. Вести розмову з дітьми мовою їхнього віку. Тобто зрозумілими їм словами”, — додає педагогиня.
1. Як почати з дитиною розмову про війну
Почніть із запитання про те, наскільки ваша дитина обізнана із ситуацією. Не вважайте, що ви знаєте, що думає і відчуває ваша дитина. Запитайте, що вона відчуває щодо ситуації в Україні, і відреагуйте на її тривогу. Запам’ятайте: її почуття можуть бути не такими, як ви думаєте.Якщо в дитини багато запитань або ситуація змінюється, заплануйте кілька розмов. Якщо ви будете знову порушувати тему залежно від зміни ситуації, то ваша дитина зрозуміє, що ви відкриті для розмови про важкі ситуації.
2. Чому розповідаючи дітям про війну потрібно, насамперед, заспокоїтися дорослим
Дуже важливо, щоб дорослі — чи то батьки, чи то вихователі або вчителі, говорячи з дітьми про вторгнення і війну, були розсудливими, спокійними і знали, як діяти. Лише тоді дитина все сприйме нормально і правильно. Річ у тім, що діти зчитують інформацію з дорослих, помічають, коли ті нервують, переживають і самі починають поводитися неспокійно.
Велике значення мають вираз обличчя дорослих та тон, яким подана інформація. Під час розмов батькам чи педагогам варто спостерігати за поведінкою дітей, адже кожен з них також може по-різному сприймати почуте. Варто пам’ятати — коли виникає загроза, то діти орієнтуються, насамперед, на батьків.Дітям важливо показувати і пояснювати, що дорослі будуть з ними завжди і за потреби захистять та допоможуть у тій чи іншій ситуації. Разом вони зможуть впоратися з усіма небезпеками чи негараздами.
3.Як говорити про війну з дошкільнятами
Малюкам можна пояснювати все, що відбувається за допомогою казок, у яких йдеться не лише про війну, а й у принципі про безпеку. Почати можна з елементарної “Кози-дерези”. І нагадати про те, як небезпечно пускати чужих до своєї оселі, як важливо триматися разом, слухати батьків і бути уважними. Такі історії можна спокійно видозмінювати — зобразити головним героєм улюбленого персонажа або домашню тварину, придумати сюжет, який нагадував би події навколо і таке інше.
Так як дошкільнята уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, то вони розуміють в певній мірі, що відбувається. Тож у них можуть виникати різні питання. На них треба обов’язково відповідати, і робити це спокійно. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини.
Якщо дитині страшно, сказати їй: “Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре”. І обійняти дитину. Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною спокійно, щоб передати цей спокій дитині.
4.Чому говорити про війну з дітьми від 6 до 10 років потрібно зрозуміло і відверто
З дітьми молодшого шкільного віку варто про все говорити спокійно, відверто та зрозуміло. Не приховуючи правди, не нагнітаючи ситуації і не говорячи про це по кілька разів на день. Особливо, якщо самі діти про це не запитують. Тобто достатньо один раз з дітьми поговорити про безпеку під час надзвичайних ситуацій і більше до того не повертатися, інакше всі житимуть у постійному стресі.
Але якщо діти вимагають інформації, їм щось незрозуміло чи просто цікаво, то важливо такі відповіді давати. Недомовок не повинно бути, адже невідомість також лякає. Не маючи від вас інформації, діти можуть допридумувати чи шукати її десь в іншому місці.
Дуже важливо постійно повторювати дитині, що ви готові до всього, що ніколи не кините свою дитину і обов’язково її захистите. Частіше обіймайте своїх дітей та нагадуйте, що ви тут, ви поруч.
5. Чому з підлітками потрібно не лише говорити про війну, а й шукати спільні відповіді
З дорослими дітьми можна спільно шукати відповіді на запитання. Наприклад, потрібну інформацію можна разом знайти в інтернеті. Після цього варто обговорити прочитане чи побачене. Це добре, якщо у дорослих і дітей — різні думки, тоді з'являється більше простору для діалогу.
Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Адже є такі новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися через ризик отримати травму. Тож попросіть дитину, щоб вона не дивилася новини, якщо відчуває страх і злість. Під час розмови з підлітками намагайтеся знайти консенсус. При цьому важливо слухати та щиро намагатися зрозуміти дитину. Однак варто пам'ятати, що ви дорослий, а тому кінцеве рішення за вами.
6. Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну
Тут можна дати батькам низку порад і простих ігор-вправ:
- Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди. Таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
- Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
- Безумовно приймайте дитину і в “радості, і в горі” — і з хорошими результатами, і не дуже. Безпека має ґрунтуватися на стабільності.
- Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
- Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
- Наш мозок так влаштований, що він фіксує і запам'ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму.
- Наприкінці дня пограйте у гру “Що хорошого в мене було за день”. Переможе в цій грі той, хто назве найбільше хороших подій.
- Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті та попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте це фото чи картинку на заставку комп'ютера, телефона, або роздрукуйте і прикріпіть на холодильник чи шафку.
- Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
- Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм і безпекою та слухайте її.— Попросіть вибрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште його на видному місці.
7. Куди можна звернутися за психологічною підтримкою
Національна психологічна асоціація. З початком військових дій силами небайдужих людей створений психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес. Щоб звернутися по допомогу до центру — треба заповнити анкету.
Міністерство освіти і науки України. З сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі.
Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій “Розкажи мені”. Створена Інститутом когнітивного моделювання, МОЗ. Щоб отримати допомогу — необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.
* * *
Матеріала створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу в рамках проєкту “Підвищення ефективності місцевих медіа та збільшення їхньої ролі в громадах”
