Що це за люди — волонтери, і чим вони відрізняються від інших? Що змушує людей з різним рівнем статків надавати безкорисливу допомогу іншим? Працювати заради миру й стабільності в Україні? З цими запитаннями Нижні Сірогози.City звернулася до знаних волонтерів Сірогозщини Миколи Дудки та Олександра Жиліна
З початку воєнних дій на Сході України керівник фермерського господарства “Магнолія” Микола Дудка та приватний підприємець Олександр Жилін взялася за організацію волонтерського руху серед агровиробників і приватних підприємців Сірогозщини.
— Чимало мені довелося вислухати за цей період, — розповідає Микола Дудка. — Одні — щиросердно виявляють турботу про українських військових і цікавляться, якої допомоги ті потребують. Є й такі, що вважають, що забезпечення армії — виключно турбота держави, і категорично відмовляються надавати будь-яку допомогу. В моєму ж розумінні ворога можна перемогти, тільки об'єднавшись і на передовій, і в тилу. Тож від самих перших днів бойових дій на Сході України відправляємо на фронт — найнеобхідніше — від техніки до продуктів харчування. Розпочинали зі шкарпеток, одягу, бронежилетів та інших не менш важливих речей, яких тоді бракувало.
Олександр Жилін додає, що найбільше проблем припало на зиму 2014-2015 років. У цей період, військовим найбільше були необхідні генератори, бензопили, щоб була можливість зігрітися. А ще везли на фронт будівельні матеріали для облаштування побутових умов.
— Також ми часто передаємо бійцям на фронт листівки та дитячі малюнки. Діти малюють мир. На очах у хлопців — сльози. А ми в наближення миру вносимо свою частку. Бо “ніхто крім нас!” — додає Жилін. — Війна не закінчилася, вона триває і ми продовжуємо допомагати військовим, тим хто на “передку”. Як на мою думку, війна — це “прірва”, яка постійно потребуватиме додаткового ресурсу, і це нескінченно, — допомога людей буде актуальною до самої перемоги, до завершення війни. Переконаний в тому, що суспільство, окремі громадяни завжди мають бути з тими, хто їх захищає.
