Нині охочих навчатись у військових вишах стає все більше. Насамперед, це свідчення того, що наша молодь свідома і їй не байдуже нинішнє країни та її майбутнє
Вибір Дмитра Шашкевича
Аби здобути військову професію варто, не злякавшись труднощів, вступити до військового вишу. І якщо ставитися до занять творчо, сумлінно, дисципліновано, одне слово — по-військовому, то мрія обов’язково справдиться
Офіцерами не народжуються, ними стають. А за цим становленням – роки копіткої праці над собою, роки злетів і падінь, кілометри марш-кидків та години змагань на витривалість. Бути офіцером — нелегко. Але й насправді почесно.
Дмитро Шашкевич
Шашкевич Дмитро Олександрович 2003 року народження, який проживає в Нижніх Сірогозах в дитячому будинку сімейного типу Олени та Сергія Пірог, з раннього дитинства мріяв стати військовим. Тож після закінчення в нинішньому році 11 класу Нижньосірогозької школи вступив до омріяного вищого закладу — Національної академії Сухопутних військ м. Львів на факультет наземна артилерія.
— Мій вибір зупинився на цій академії тому, що тут навчають спеціальностям, які вже через декілька років стануть провідними, і тими, які зараз є найбільш потрібними, — розповідає хлопець. — Військових у моїй родині немає, але я вирішив вступити до вишу, бо тут гарна навчальна база, прекрасна фізична підготовка. Є можливість загартувати сильну волю і самовдосконалюватися.
Від школи кадетів до Національної академії — шлях за 120 років
Історія академії сухопутних військ у Львові сягає 1 жовтня 1899 року, коли тут було відкрито школу кадетів піхоти. Це був перший військовий навчальний заклад на західноукраїнських землях, які на той час входили до складу Австро-Угорської імперії. Школа кадетів піхоти у Львові дала змогу отримати військову освіту багатьом українцям, які героїчно боролись за незалежну Українську державу в лавах Української Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки.
Навесні 1947 року з Харкова до Львова було передислоковане військово-політичне училище, яке розмістилося в теперішніх корпусах академії. З 1962 року училище отримало статус вищого навчального закладу.
Уже після здобуття Україною незалежності 8 жовтня 1993 року Львівське вище військове училище було переформовано на вищий військовий навчальний заклад нового типу, інтегрований з системою цивільної вищої освіти — з Національним університетом “Львівська політехніка”. З 1998 року заклад називається Військовим інститутом Національного університету “Львівська політехніка” та отримує Бойовий Прапор. 18 листопада 2000 року за значні успіхи в підготовці кваліфікованих фахівців для українського війська та з нагоди 100-річчя підготовки офіцерських кадрів у Галичині Інституту присвоєно ім’я гетьмана Петра Сагайдачного та вручено Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.
21 вересня 2015 року Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надано статус Національної.
Сьогодні Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного є провідним вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України, який гармонійно поєднує традиції класичної європейської та вітчизняної військової школи, творчо використовує сучасний досвід підготовки військових спеціалістів передових держав світу, високу динаміку розвитку власної навчально-матеріальної бази і науково-педагогічного потенціалу.
Високий бал ЗНО, фізична і психологічна готовність — перепустка до військового вишу
Курсанти першого курсу спочатку проходять первинну військову підготовку на базі Міжнародного центру миротворчості і безпеки. Вони вперше тримають в руках бойову зброю і вперше виконують завдання командирів-інструкторів. Новачки Львівської сухопутки проходять «курс молодого бійця». Не кожному вишкіл дається легко, проте є гарний вислів — “чим важче в навчанні, тим легше в бою”. Головне завдання майбутнього офіцера – це повернути людей своїм рідним з бойового завдання, передусім, живими. Від знань, отриманих курсантами у виші, залежатимуть життя інших, і якщо тут, в навчальному закладі, курсант несумлінно ставиться до навчання, то там, на війні, такі помилки неприпустимі. Після тритижневого вишколу хлопці складають присягу на вірність Батьківщині.
Готуватися до вступних екзаменів Дмитру Шашкевичу треба було заздалегідь, адже система вступу до військових вишів інакша, як у цивільних. Це пов’язано з тим, що сюди відбираються студенти не лише за сертифікатами знання, а молодь, яка за станом здоров’я може проходити військову службу, яка фізично і психологічно до цього готова. Тож юнак активно займався спортом, а також, як гарний футболіст, брав участь у багатьох футбольних змаганнях й був неодноразово відзначений грамотами та похвальними листами.
Тестування з предметів українська мова, література, математика, історія України проходило в Херсонському обласному збірному пункті та безпосередньо в академії. З фізичної підготовки (по суті, це одна з основних вимог) при вступі він показав високі показники.
Дмитро Шашкевич разом з друзями
— Я розумію, що військова підготовка — це нелегко. І я був готовий, що тести й завдання будуть складні, і треба добре підготуватися. До того ж і навчання відрізняється від звичайних вишів, тож слід пристосовуватися і намагатися перебороти всі військові будні та труднощі, — каже Дмитро Шашкевич. — Але я пишаюся тим, що після закінчення академії я служитиму своїй державі і боронитиму її суверенітет.
