Коли Новотроїцький, Генічеський, Іванівський, Нижньосірогозький, або інші, віддалені від обласного центру райони, хтось називає околицями Херсонщини, Деренік Мелконян завжди поправляє: “Не околиці, а початок!”
Він переконаний, що саме з цих районів починається Херсонська область. Саме їх бачать ті, хто виїжджає з окупованого Криму і робить висновки про зміни, що відбуваються в нашій країні. Тому, на думку Дереніка Мелконяна, влада всіх рівнів насамперед має зробити все для розвитку нашого південного регіону.
Сам він у свої п’ятдесят років встиг зробити чимало. Створив і очолив успішне сільськогосподарське підприємство “Арм-Агро”, яке працює в Новотроїцькому, Каховському районах і Новій Каховці, постійно допомагає людям, підтримує розвиток та оновлення сільських об'єктів соціальної сфери.
На місцевих виборах Деренік Мелконян балотується кандидатом у депутати до Херсонської облради від партії «Нам тут жити!»
— Ви йдете на вибори у складі команди місцевої регіональної партії «Нам тут жити!» Що Вам у ній подобається?
— Колихаєва я знаю дуже давно. Моє господарство у Софіївці Новотроїцького району з двох боків оточують поля його підприємства, тож я бачу його підхід до роботи і як він ставиться до людей. Бачу, що його слова відповідають реальним справам, що він не дає пустопорожніх обіцянок і допомагає людям.
Також мені сподобалась назва його партії — “Нам тут жити!”. Вона проста і зрозуміла, говорить про те, що кожен з нас має бути відповідальними за громаду, в якій живе, за свій дім, за майбутнє дітей.
Ігор Колихаєв сплачує власникам земельних паїв досить високу орендну плату. Ми навіть у цьому з ним “змагаємося”, оскільки я теж піднімаю людям плату за паї і не “прив’язуюся” до укладених договорів. Я розумію: розмір цих виплат не може залишатися незмінним десятиліттями, адже ціни ростуть на все, а людям потрібно на щось жити.
Я бачу, що Колихаєв йде у владу, щоб розвивати Херсонську область. Я теж цього прагну. Хочу працювати з ним пліч-о-пліч, докладати всіх зусиль для того, аби наші громади мали позитивне майбутнє. Адже поки що в урядовців краще виходить знищувати, ніж створювати. “Розігнали” крупні господарства, і селяни реально зіткнулися з такою бідою, як безробіття. А це потягло за собою інші болючі тенденції – проблеми зі страховим стажем, що негативно позначається на розмірах пенсійних виплат; роботу за кордоном, через що нерідко розпадаються сім'ї і діти не отримують достатньої турботи від батьків. А найстрашніше — з мапи України зникають малі села і навіть селища! Наша місцева регіональна партія порушує ці проблеми і вимагає від державної влади, включаючи президента України, якісних змін.
Партія “Нам тут жити!” ні від кого не залежить. Ні її лідеру Ігорю Колихаєву, ні партійцям ніхто не може щось диктувати, нав'язувати власну думку. Я вірю, що разом із нашою командою ми зможемо змінити життя в наших громадах на краще.
— Чому Ви вирішили балотуватися до обласної ради?
— Депутатство в обласній раді для мене – інструмент якомога більше змінити на краще у сільськогосподарському виробництві, що дозволить збільшити надходження до бюджетів об'єднаних громад, а відтак — сприятиме їхньому розвитку, зміцненню матеріального становища населення. І я вже намагаюсь це зробити. У Софіївці купую будинки, які господарі хочуть продати під розбір, бо житло у маленьких селах практично не продається, і просто дарую його людям. Купую за різними цінами від 30-40 тисяч до 100-120 тисяч гривень, головне — щоб будинок був придатний для проживання. Навіть зараз у селі є невеличкий дім, що чекає господаря. Приїжджайте і живіть!
Чому я так роблю? Бо мені гірко від однієї думки про те, що село, яке стало для мене другою маленькою батьківщиною, де народилися мої діти, може зникнути. Хочу, щоб у Софіївці жили люди, лунав дитячий сміх, розвивалася соціальна сфера (до речі, тут є бібліотека, НВК, магазин, клуб), щоб населений пункт не віднесли до розряду безперспективних. Щиро вірю, що сільгоспвиробники області, які беруть в оренду земельні наділи селян із малих населених пунктів, також у міру сил підтримають цей почин і максимально допомагатимуть місцевим мешканцям і громадам зберегти мале село: не за буквою договору, а за покликом серця.
Проблеми громад, особливо сільських та селищних, знаю дуже добре. Маю досвід роботи депутата Новотроїцької райради, де є заступником голови постійної комісії з питань бюджету, фінансів, планування та економічного розвитку. До мене, як депутата, постійно звертаються виборці з різними проблемами. Кожну з них я намагаюсь вирішити, досить часто – за рахунок прибутків, які забезпечує ефективне господарювання на землі.
Нещодавно я переніс складну операцію. Відчув на собі, що будь-якої миті з кожним із нас може щось трапитися. Найстрашніше, якщо в цей момент ніхто не зможе надати бодай якусь, мінімальну медичну допомогу. Тому зроблю все можливе і неможливе, щоб у селах були фельдшерські пункти і амбулаторії, щоб їх не закривали, а обладнували всім необхідним для надання допомоги. Вважаю, що депутат не має морального права прикриватися тим, що це “не його повноваження”. Це — не по-людськи!
Я йду в обласну раду, щоб при розв'язанні кожного питання насамперед враховувалися інтереси людей і громади. Щоб наші населені пункти ставали комфортнішими і заможнішими, а люди – щасливішими. Відчуваю себе сильним, коли спілкуюсь з людьми, обмінююсь з ними думками. І завжди приходжу до висновку, що найкраще, що є у нас в Україні, це сам народ — сильний, мудрий, роботящий. Повірте, заради цих людей варто жити самому і працювати, не шкодуючи сил, щоб змінювати на краще їхнє життя!
Питання задавав Олег РОМАНІН
