Волонтери з перших днів Антитерористичної операції на Сході нашої держави активно допомагають українським військовим у протистоянні з набагато краще озброєними та екіпірованими проросійськими сепаратиськими угрупованнями. Вони регулярно відправляють в зону АТО продукти харчування і предмети першої необхідності, будівельні матеріали, запчастини для автівок і власне самі автомобілі. Про все більш докладно в хронології волонтерської допомоги фронту
За словами знаного волонтера, голови фермерського господарства “Магнолія” Миколи Дудки, фермери і приватні підприємці Нижньосірогозького району постійно шукають нові й нові шляхи допомоги військовим у зоні АТО.
— Аби допомога була максимально ефективною, — зазначає Микола Васильович, — ми зосередили свою увагу на співпраці з кількома військовим частинами. Насамперед, допомагаємо бійцям 26-ї Бердичівської артилерійської бригади та 56-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України. З командуванням цих бригад з перших днів воєнної агресії на Сході України в нас склалися добрі робочі та товариські стосунки. Ми знаємо першочергові потреби наших військових, адже не лише постійно спілкуємося з ними в телефонному режимі, а й виїжджаємо безпосередньо на лінію фронту. Лише за таких умов ми впевнені, що надана допомога буде використана за призначенням та максимально ефективно.
Епізод перший — рік 2015: як фермери артилеристам позашляховик “підігнали”
На війні, як на війні. Навіть під час так званого перемир’я в рамках підписаних у Мінську домовленостей про припинення вогню провокативні обстріли бойових позицій Збройних сил України сепаратистськими формуваннями самопроголошених ДНР і ЛНР не припиняються.
…В зону обстрілу потрапили бійці 26-ї Бердичівської артилерійської бригади 8-го армійського корпусу Збройних сил України, які свого часу базувалися на межі Нижньосірогозького та Веселівського районів, і яких по-дружньому, протягом усього часу ведення бойових дій у зоні АТО підтримують патріотично налаштовані громадські активісти з Сірогозщини.
Дякувати Богу, хлопці залишилися живими, а от техніка постраждала. Особливо дісталося автівці командира артилерійської бригади, вона згоріла вщент. Адже “полювання” на досвідченого полковника Андрія Маліновського сепаратисти не припиняють з того часу, як потрапили під прицільний вогонь Бердичівської “арти”.
Про цю прикру подію полковник обмовився своєму другу, з яким півтора роки тому його звели життєві обставини й з’єднала міцна чоловіча дружба, — Миколі Дудці.
Під час телефонної розмови Микола Васильович нічого співрозмовнику обіцяти не став, а, порадившись з колегами, — головами фермеських господарств “Козаче”, “Діана” та “Зеніт” — Василем Дудкою, Василем Шитцем і Василем Чмілем та директором ТОВ “Новопетрівське” Павлом Шмигирівським, прийняли рішення придбати автівку для командира 26-ї артбригади.
Позашляховик для командира артбригади
Довго обговорювали, яка модель найліпше підійде для роботи у складних воєнно-польових умовах. Однозначно вирішили, що це має бути позашляховик. А підходящий за параметрами — оснащений потужним двигуном, щоб підкорювати найсуворіше бездоріжжя, з багатофункціональною системою навігації, задньопривідний з переднім мостом семимісний джип, придивилися аж у Києві!
Тож уже 1 серпня 2015 року джип Mitsubishi Pajero Wagon (Міцубісі Паджеро Вагон) Микола Дудка та Василь Шитець доправили в зону АТО в розташування Бердичівської артилерійської бригади й передали Андрію Маліновському.
Епізод другий — рік 2016: “друге життя” авто для АТО
Про те, що фермери з Сірогозщини подарували “друге життя” реанімобілю, який знаходився в зоні АТО, особисто я (редакторка сайту Віта Копенко) прочитала на сайті Міністерства оборони України. Не змогла стримати цікавості, тож відразу зателефонувала, аби розпитати про цю новину Миколі та Василю Дудкам, про яких йшла мова в публікації.
— Ми не афішували цю подію, бо вважаємо допомогу українським військовослужбовцям, які беруть участь у зоні проведення антитерористичної операції, своїм громадянським обов’язком, — говорить Микола Дудка. — Наші давні знайомі — бійці 26-ї Бердичівської артилерійської бригади 8-го армійського корпусу Збройних сил України під командуванням Андрія Маліновського звернулися до нас з проханням відремонтувати реанімобіль. Свого часу “швидку” артилеристам подарували волонтери. Наразі вона не ефективна в мирному житті, але для військових дуже потрібна і практична, адже має добрі технічні характеристики прохідності.
Проте, ремонт реанімобіля — справа не пересічна, бо ж на сайті Міністерства оборони пишуть лише про події державної ваги і про суттєву волонтерську допомогу. Тож знову запитую Миколу Васильовича проте, в якому стані автомобіль привезли з фронту і що було зроблено для його відновлення.
— Військові вже не сподівалися повернути автомобіль “до життя”, хоча він допоміг врятувати не одне людське життя, — продовжує розповідати голова фермерського господарства. — Насамперед, потребувала капітального ремонту автоматична коробка передач, та й двигун треба було перебрати. Не говорю вже про те, що слід було залатати пробоїни від куль та осколків, замінити шини та ще чимало іншого.
Коли машину подивилися ремонтники фермерських господарств, то відразу сказали, що їм самотужки відремонтувати “швидку” також не під силу. Тож волонтери звернутися до знаних у нашому регіоні мелітопольських автомеханіків. Вони дали гарантію, що можуть виконати всі необхідні роботи, крім ремонту автоматичної коробки передач. І запропонували єдиний у цій ситуації вихід — відправити її на ремонт до Польщі. Що й було зроблено.
— Чекати довелося довгенько, майже півтора місяці, допоки відремонтовану коробку передач привезли з Польщі. Звісно, мелітопольці виконали всі необхідні роботи. Зробили з цієї купи потріпаного в боях металобрухту лялечку. Велике спасибі хлопцям, золоті в них руки! Тож як тільки всі роботи було завершено і реанімобіль своїм ходом приїхав з Мелітополя до Нижніх Сірогоз — я зателефонував Маліновському і повідомив, що справу зроблено! Скажу відверто, не він, не ми, навіть не сподівалися, що нам удасться “швидку” повернути в бойове розташування, — з ноткою гордості в голосі зауважив Микола Дудка.
“Швидка” після капітального ремонту
Ще один суттєвий момент цієї справи, про який розповів Василь Дудка, і який не можна оминути увагою.
— Реанімобіль не лише відремонтували, заварили, підрихтували, пофарбували в маскувальний колір і замінили шини, а й укомплектували медикаментами. Про це подбав голова районної організації Червоного Хреста Микола Яцик. Тож “швидка” поїхала на фронт у повній бойовій готовності. Принагідно хочу подякувати головам фермерських господарств “Діана” — Василю Шитцю та “Зеніт” — Василю Чмілю, які теж надали кошти для ремонту реанімобіля. Бо суму довелося витратити чи маленьку — більше 60 тисяч гривень.
На знак подяки бійці 26-ї бригади вручили Миколі Дудці символічний подарунок — мінімодель “САУ”
Епізод третій — рік 2017: КАМАЗи знову на службі
“Якби не такі люди, як дядя Коля, ми б давно стояли на колінах”, — ці слова я (редакторка сайту Віта Копенко) почула від молодого військовослужбовця, який ремонтував “зраненого” КАМАЗа.
Ось уже тиждень троє бійців 309-го окремого інженерно-технічного батальйону, 48-ї інженерної бригади Збройних сил України (до речі, єдиної в нашій країні), що дислокується в м. Самборі, лагодять свою машину на виробничій базі фермерських господарств “Козаче” і “Магнолія” у селі Партизани в Миколи та Василя Дудків.
Ремонтують КАМАЗ бійці 309-го інженерно-технічного батальйону
Ушкодження складне, як сказали хлопці — “відмовило серце” автівки. Коли ж зняли і розібрали мотор та почали його ремонтувати, виявили ще чимало неполадок, які не сьогодні-завтра дали б про себе знати. Одним словом, варто було зачепити й понеслося...
Машину ремонтують уже тиждень. Роботи залишилося небагато — за день-два мають усе закінчити. Тож до кінця тижня КАМАЗ своїм ходом уже повернеться в бойове розташування — на Чонгар.
— А сюди довелося її тягти, — говорить сержант, командир відділення Микола з Київщини. — Ушкодження серйозне. Аби відремонтувати мотор, потрібно чимало часу, як і усунути інші недоліки. Робити це серед поля в мороз і вітер – дуже складно. А на виробничій базі в дяді Колі (так хлопці звертаються до Миколи Васильовича Дудки) теплий гараж і облаштована всім необхідним ремонтна майстерня. Працювати в таких умовах в радість. Шофери мене зрозуміють, як ніхто інший.
За два дні КАМАЗ повернуть “в стрій”
— Ваш вітер і поля треба пережити, щоб зрозуміти, що таке Херсонщина взимку, — сміючись, долучається до розмови Сашко з Львівщини, також сержант і командир відділення. — Люди у вас чудові, а от погода жахлива. У нас в горах морози міцніші, але ми їх не відчуваємо. Та й вітрів таких немає. А тут суцільний протяг — жостко!
Як виявилося, Микола і Сашко служать у Збройних силах України за контрактом, а до цього були мобілізовані в четверту хвилю мобілізації, відслужили рік, повернулися додому, півроку пожили “на гражданці” й прийняли рішення повернутися на службу за контрактом у своє бойове розташування — 309-й окремий інженерно-технічний батальйон.
Донедавна частина була в зоні проведення антитерористичної операції на Донеччині. Нині хлопці виконують бойове завдання на Чонгарі, а базуються в селі Балашове Іванівського району. Для проживання військовослужбовцям виділили приміщення школи. На запитання про умови проживання, найперше відповідають, що в школі тепло.
— Коли в нас виникла проблема з ремонтом КАМАЗа, наше керівництво звернулося в оперативне об’єднання Сухопутних військ Збройних сил України “Південь” з проханням дати контакти херсонських волонтерів, — продовжує розмову Микола. — Ось так ми й познайомилися з Миколою Васильовичем.
Микола Дудка (в центрі), Василь Дудка (праворуч)
— В телефонному режимі до мене звернувся заступник по техніці 309-го батальйону і розповів про проблему, — долучається до розмови Микола Дудка. — Я відповів, що це питання ми залагодамо — надамо теплий гараж і всі запчастини. Як бачите, ремонт практично завершено. Тож за два дні КАМАЗ буде “в строю”.
Епізод четвертий — рік 2017: благодійний подарунок для бердичівської “арти”
3 квітня, у Нижніх Сірогозах на запрошення Миколи та Василя Дудків, з благословення Преосвященнійшого Фотія, єпископа Запорізького і Мелітопольського, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці, що в смт Веселе Запорізької області, протоієрей Василь Квашко звершив освячення автомобіля, котрий цього ж дня був переданий як волонтерська допомога 56-й окремій мотопіхотній бригаді Збройних сил України. Разом з присутніми на заході він помолилися за щасливе повернення всіх бійців зі Сходу та перемогу України над ворогом. Подякував усім добродіям за небайдужість.
Протоієрей Василь Квашко звершив освячення автомобіля
Присутні на заході помолилися за щасливе повернення всіх бійців зі Сходу та перемогу України над ворогом
Прийняв благодійний подарунок підполковник Олександр Побережнюк, давній знайомий сірогозьких волонтерів.
Навесні 2014 року у зв’язку з анексією Криму та подіями на Сході України бердичівських артилеристів було направлено для проходження бойового злагодження спочатку в Запорізьку, а потім у Херсонську області, де вони перебували кілька місяців. В цей проміжок часу Олександр Побережнюк познайомився з Миколою Дудкою та іншими сірогозькими волонтерами.
Микола Дудка, Олександр Побережнюк
На початку серпня 2014 року прийшла директива про відправку Бердичівської артбригади в зону АТО, і безпосередньо в зоні бойових дій Побережнюк перебував до січня 2015 року. Потім він повернувся в пункт постійної дислокації – Бердичів. У серпні цього ж року вступив на навчання до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. А тиждень тому, 30 березня, підполковник Олександр Побережнюк закінчив цей навчальний заклад і отримав припис прибути в 56-ту окрему мотопіхотну бригаду, що нині базується під Маріуполем, для проходження подальшої служби на посаді заступника командира бригади по роботі з особовим складом.
— Отримавши припис про направлення на нове місце служби, я звернувся до старих друзів-волонтерів з проханням підсобити транспортом, бо не мав іншого виходу, і знав, що вони допоможуть, — розповідає Олександр Васильович. — Хлопці зразу ж відгукнулися, за що я їм щиросердно дякую.
Епізод пятий — рік 2020: як “Козака” повернули в стрій
Комплекти шасі для автомобіля “Козак-2” військовим Збройних сил України, які нині знаходяться на ротації в Іванівському районі передали голова фермерського господарства “Магнолія” Микола Дудка і директор ТОВ “Таврійський аграрний союз” Валерій Тимошенко.
Микола Дудка (другий ліворуч) та Валерій Тимошенко (крайній праворуч) передали запчастини військовим
— До нас часто звертаються військові у безвихідних ситуаціях, —розповідає Микола Дудка. — Ось і цього разу потрібно було встановити нове шасі на броньовик. Та, на жаль, в Україні такі шасі не виробляють. Адже спецавтомобілі “Козак” створили конструктори київського НПФ “Практика” на базі комплектуючих іноземного виробництва.
Бронемашину “Козак” створили конструктори НПФ “Практика”
Військові ремонтники вже знають, що волонтери дістають запчастини з-за кордону набагато швидше, ніж це робить завод. Тож і попросили сірогозьких фермерів купити шасі Toyota Land Cruiser 76, щоб “реанімувати” бронемашину “Козак”.
Бойові бронемашини теж потребують “реанімації”
— Замовили шасі в офіційних дилерів Toyota в Україні, — додає Валерій Тимошенко. — Чекали на посилку півтора місяці. Адже потрібну модель шасі знайшли аж в Саудівській Аравії (саме в країни Близького Сходу Toyota постачає 60 відсотків позашляховиків, відповідно і комплектуючі до автомобілів цієї лінії можна знайти лише в Кувейті, Бахрейні, Омані, Катарі, Саудівській Аравії). Упевнений, що броньовик, який ми повернули “в стрій”, ще чимало життів врятує на передовій.
Щоб відремонтовувати бронемашину “Козак” запчастини для неї довелося замовляти в Саудівській Аравії
