На берегах сухого русла балки Великі Сірогози розпочалося масове цвітіння фіалки собачої. Ця квітка добре почувається на освітлених і прогрітих схилах водойми
Фіалку собачу ми звикли бачити на клумбах. Ця квітка навесні одна з перших починає нас радувати своїм цвітінням. Однак мало хто знає, що це не культурна, а дикоростуча рослина.
Фіалка собача прекрасно почуває себе в залишках минулорічної сухої трави
За що цей вид фіалки отримав таку назву, невідомо. Зрозуміло тільки, що воно є дослівним перекладом латинської назви на українську (латиною Viola canina, англійською dog violet, німецькою Hunds Veilchen, на всіх мовах назва має однакове значення).
У народі цю рослину називають так: берізка, виганяюча-трава, сердечник, віолетка, браток лісовий.
На Сірогозщині фіалка собача зустрічається на території ландшафтного заказника місцевого значення Балка Великі Сірогози. Чимало цих рослин росте на так званих “червоних гірках” – високих схилах сухих бокових притоків балки.
“Червона гірка” в нижній течії балки Великі Сірогози
Фіалка собача зростає на багатих мінеральними речовинами ґрунтах. Її цвітіння триває з початку весни по червень. Бувають випадки, коли фіалка собача повторно цвіте в самому кінці літа.
На північних схилах фіалка польова ще не розцвіла
Фіалка собача є рослиною-мірмекофілом. Адже її насіння розтягують мурахи (“мірмекос” по-грецьки) на далекі відстані. Плоди дозрівають в червні, при розтріскуванні скорочуються стулки плодів-коробочок і розкидається насіння. До речі, воно забезпечене спеціальним тільцем, яке й привертає увагу мурах.
На добре освітлених і прогрітих ділянках фіалка собача почуває себе прекрасно
Рукотворною дамбою русло балки Великі Сірогози відділили від місця її впадіння в Агайманський под
Кажуть, що фіалка собача росла на Україні завжди, тому ми сміливо можемо стверджувати, що ця рослина наша, рідна.
Фіалка собача непогано почувається також на бідних і сухих грунтах
