Сьогодні в світі і, зокрема, в європейських країнах зростає частка жінок, які йдуть у велику політику, керують містами, регіонами, країнами. Адже нині виборці на гендерний чинник уваги звертають все менше. Насамперед, оцінюють професіоналізм керівника, вміння вирішувати питання як економічного так і політичного плану. З якими проблемами доводиться стикатися в повсякденні жінці-меру прикордонного регіону розповіла в інтерв’ю очільниця естонського міста Нарва Катрі Райк.
Естонія — країна яка зламала всі гендерні стереотипи
Нині Естонія — це єдина країна в світі, якою керують жінки. Естонці обрали президенткою Керсті Кальюлайд і прем'єр-міністеркою Каю Каллас. Ключове слово в даному випадку — “обрали”. Примітно, що в новому естонському уряді, включно з Кайєю Каллас, сім жінок-міністрів (46,7% в кабінеті міністрів) — і це рекорд для країни.
Тенденція обрання жінок у владу прийшла і в естонські регіони. Так, в третьому за розміром місті Естонії, — Нарві, в грудні 2020 року обрали новим мером міста Катрі Райк. Вона стала першою в історії Нарви пані мером.
Катрі Райк — пані мер Нарви. ФОТО: Ilja Smirnov / Põhjarannik
До речі, Нарвською міською управою керує жіноча команда: окрім Катрі Райк до керівного складу увійшла Тетяна Стольфат — голова зборів та ще п’ять жінок, у кожної з яких своя сфера відповідальності.
— У Нарві жіноча влада, — погоджується Райк. — Та й власне назва міста — Нарва — слово жіночого роду. До речі, в Нарві завжди переважало жіноче населення. Його називали “містом наречених”. Адже Кренгольмська мануфактура (від редакції: велике прядильно-ткацьке підприємство засноване в 1857 році) потребувало жіночих рук.
Прикордонна Нарва: життя між Естонією та Росією
Нарва — найбільше місто північного сходу Естонії розташоване на кордоні з Росією. З найближчим російським містом Івангород Нарву розділяє лише річка Нарва. До російського Санкт-Петербурга — 150 км, а до Таллінна — столиці Естонії — 210 км.
Нарва — третє за чисельністю населення місто в країні. Тут мешкає 53 424 людей (за станом на 1 січня 2021 року). З них майже 44 тисячі — етнічні росіяни (82,21%), а естонців — трохи більше 2 тисяч (3,75%). Російськомовне населення (росіяни, українці, білоруси, татари) – становить 96 відсотків.
Територія повіту Іда-Вірумаа, центром якого є Нарва, з точки зору геополітики, доволі непроста. Його мешканці з 1945 року ментально жили в Ленінградській області. В бік Таллінна вони не їздили, естонців не розуміли і не бачили в цьому необхідності.
Більшість жителів Нарви приїхали в місто за часів СРСР з інших регіонів Радянського Союзу
У 2014 році після анексії Криму і вторгнення Росії на Донбас естонські політики та громадські діячі запустили хештег #Narva_is_next — ”Нарва наступна”. Так естонці вкотре спробували привернути увагу до проблем повіту Іда-Вірумаа, великого російськомовного регіону на північному сході Естонії та його центру — міста Нарви.
“Керувати місцевим самоврядуванням набагато цікавіше. Результат роботи видно практично відразу”
Про те, чим живе Нарви сьогодні і як вдалося стабілізувати ситуацію в цьому непростому геополітичному регіоні розповіла пані мер Нарви Катрі Райк під час інтерв’ю у “вузькому колі” з головами естонських та українських територіальних громад. Захід відбувся в рамках проєкту “Протидія дезінформації на Півдні та Сході України” організованого Український кризовим медіацентром і Естонським центром Східного партнерства.
Під час інтерв’ю українських журналістів з пані мер Нарви Катрі Райк та колишнім міським головою міста Вільянді Андо Ківібергом
Катрі Райк — особа непересічна. Вона стала не лише першою пані мером Нарви, а й кілька років очолювала Міністерство внутрішніх справ Естонії.
Однак пані Райк ці “нетипові” для жінки посади вимірює в зовсім іншій площині. Вона не проводить паралелі між тим це чоловіча чи жіноча робота —керувати правоохоронними органами та одним з найбільших міст Естонії. А порівнює їх за тим, на якій посаді краще видно результати зробленого.
— Коли ти міністр, то зазвичай тривалий час не бачиш результати своїх рішень. Тому сумніваєшся правильно чи ні вони були прийняті. А ось управляти місцевим самоврядуванням набагато цікавіше. Тут результат роботи видно практично відразу, — розповідає Катрі Райк. — В міністерському кріслі мені здавалося, що я працюю автоматично. Навіть складалося враження, що після підзарядки мене о 7 ранку увімкнули і о 23:00 вимкнули, щоб знову підзарядити. Дивуюся, коли люди тривалий час працюють на міністерських посадах. Однак не можна порівнювати роботу в міністерстві та органах місцевого самоврядування — робота складна й важка кожна по-своєму, обидві вони напружені і відповідальні.
Знайомтеся — Катрі Райк: доктор філософських наук, Міністр внутрішніх справ, пані мер
Катрі Райк
Народилася Катрі Райк 26 жовтня 1967 року в Тарту. Закінчила Тартуську 3-ю середню школу. Вивчала історію в Тартуському університеті, де отримала докторський ступінь з філософії, а також підвищувала фах у декількох університетах Німеччини.
Працювала на різних посадах в адміністрації Тартуського університету. В 1999 році переїхала в Нарву, щоб очолити нещодавно заснований Нарвський коледж Тартуського університету.
У 2007 – 2009 роках Райк обіймала посаду віце-канцлера в Міністерстві освіти і науки.
В 2009 – 2015 роках знову керувала Нарвським коледжем.
У 2015 – 2018 роках Катрі Райк працювала ректором Академії внутрішньої оборони.
У 2018 – 2019 роках Райк призначили Міністром внутрішніх справ Естонії.
Мандат члена Рійгікогу (від редакції: ест. Riigikogu, в дослівному перекладі — “Державні збори” є вищим представницьким і законодавчим органом влади в Естонській Республіці, який також обирає Главу держави і здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади в особі Уряду Республіки) XIV скликання Райк отримала в 2019 році і склала його 29 грудня 2020 року — напередодні офіційного висування в мери Нарви. А до цього дня Райк також була депутаткою Нарвської міської ради протягом двох скликань, починаючи з 2013 року.
В 2017 році вона претендувала на пост мера Нарви, проте її фракція Meie Narva перебувала в опозиції аж до листопада 2020-го року.
Восени 2020 року в Нарвській міськраді сформували нову коаліцію з представниками Центристської партії, яка і привела Райк до втілення мрії про управління Нарвою.
З 2018 року Райк — член Соціал-демократичної партії Естонії, до 2017 року була членом IRL.
За роки життя в Нарві Райк написала і видала кілька книг про це місто: “Minu Narva. Kahe maailma vahel” (“Моя Нарва. Між двох світів”, 2013; “Narva kõige-kõige” (“Саме-саме про Нарву”), 2017; “Narvale ja Narvast” (“Для Нарви і про Нарву”), 2019; “Viimane lahke maja” (“Останній будинок доброти”, 2020; “Eriline Narva. Kohad ja sündmused” (“Особлива Нарва: місця і події”, 2020.
Деякі нагороди і визнання Катрі Райк: знак за заслуги перед Іда-Вірумаа (2007), орден Білої Зірки III ступеня (2009), титул друга програми про мовне занурення (2010), премія Ааду Луукаса “Місія” (2012), титул “Жінка року” (2013).
В Катрі Райк є хобі: вона вивчає історію Нарви і збирає дитячі книги про це.
Сімейний стан: Райк незаміжня, дітей немає.
Історична спадщина Нарви: як нею розпоряджаються нащадки
Нарвські краєвиди
Як вчитель за професією та історик за освітою пані мер Катрі Райк переймається питаннями відновлення історичної спадщини та неповторності міста Нарви. Прагне зробити сучасну Нарву комфортною та привабливою і повернути місту статус одного з найкрасивіших міст Європи.
— Для того, щоб ви краще зрозуміли, як нині відбувається відродження історико-культурної спадщини Нарви, потрібно повернутися в минуле міста середини ХХ столітті, — каже пані мер. — У роки Другої світової війни Нарва залишився в суцільних руїнах. Вціліло всього лише 15 відсотків міста збудованого у ХVІІ столітті під час правління шведського короля. Довоєнна Нарва вважалася найкрасивішим містом з архітектурою бароко в регіоні Балтійського моря. У 1944 році місто фактично стало безлюдним і було повністю знищене, адже тут півроку стояв німецько-радянський фронт. У 1945 році Нарву почали штучно заселяти росіянами з найближчих сіл. Також місто стало своєрідним 101-м кілометром — місцем заслання для неблагонадійних осіб, яких відправляли на нарвські новобудови — тут активно зводили заводи, фабрики і доступне житло для людей. До речі, друга хвиля забудови Нарви розпочалася в 50-ті роки, коли в центрі міста почали зводити “хрущовки”.
Реконструкцію Нарви сьогодні дехто з політиків хоче повернути в політичну площину, особливо напередодні чергових виборів. Але є також люди, які вважають це питання просто необхідністю відновлення історичної спадщини. Хоча з точки зору минулого Нарви громадська думка також розділилася. Частина жителів міста, які прийшли у зруйновану Нарву після німецько-радянської війни, відбудовували і підняли місто з руїн, кажуть, що це наше місто та наші спогади і нічого міняти не потрібно.
З іншого боку в Нарві набирає обертів суспільний рух по відновленню історичної частини міста. Активісти хочуть повернути Нарві її довоєнне «обличчя», а для цього знести 7 «хрущовок», які збудували на місці 400 будинків старого міста. Та не все так просто. В «хрущовках» нині мешкає кілька сотень людей і це їх законне житло. Та й кошти для такої масштабної реконструкції потрібні чималі.
— Незважаючи на карантині обмеження навесні цього року у нас пройшло кілька відкритих громадських обговорень в Zoom та на інших інтернет-платформах з питання історичної забудови Нарви, — ділиться далі Катрі Райк. — Спочатку міська рада проінформувала нарвитян про своє бачення вирішення цього питання. А вже після цього розпочалося громадське обговорення. Звісно, що ми вислухали всі точки зору, і вони були різні. Однак міській владі вдалося досягти консенсусу і після громадського обговорення прийнято рішення про початок реконструкції Нарви. Правда, поки що одного кварталу.
Під час карантину міська влада Нарви влаштовувала просвітницькі прямі трансляції про минуле і сьогодення Нарви. Фото з facebook.com/katri.raik.sde
Пані мер розповіла, що нині все ж таки є можливість побачити якою була довоєнна Нарва. Місцевий народний умілець Федір Шанцин, до речі в нього немає нарвського коріння, а родом він з Білорусі, — відтворив з паперу, картону та пінопласту копію старої Нарви в масштабі 1:100, площею 120 квадратних метрів. Тож тепер, аби побачити цю нарвську родзинку, приїздить чимало туристів.
Паперово-картонний макет Старої Нарви – творіння нарвського народного умільця Федора Шанцина – це “подорож” в минулі епохи міста Нарва
“Влада має постійно комунікувати з громадою, а посадовець бути доступним для людей”
— Ми робимо все не лише для відновлення історичної минувшини Нарви, а й для її піару та туристичної привабливості, — каже пані мер. — А організація комфортного простору в муніципалітеті — одне з ключових питань в роботі міської влади. Сучасна Нарва має бути, насамперед, екологічною, безпечною, комфортною, зі зручною технологічною інфраструктурою та можливостями для розвитку. Адже якість життя у місті впливає на рівень культури його жителів, їхнє психічне і фізичне самопочуття, матеріальний добробут, а також рівень стресу й почуття безпеки.
Пані Райк зауважила, що лише свідомі громадяни дбатимуть про культурний та економічний розвиток Нарви. А це можливо, якщо вони будуть добре поінформовані про життя, проблеми міста та можливості, які воно дає. Йдеться про те, що жителі і влада міста повинні бути однією командою, вміти досягати консенсусу у важливих справах.
— Тобто треба мати стратегічні цілі. У нас візію розвитку міста придумують не експерти-стратеги, а вона кристалізується під час безпосередніх зустрічей і таким чином ми формуємо громадянську культуру, — інформує далі Катрі Райк. — Є такий міф, що жителі Нарви пасивні. Та я б так не сказала. Важливо людей питати що має робити влада, щоб був зворотний зв'язок. Наприклад, коли ми розробляли План розвитку міста, то на підготовчому етапі провели ґрунтовне опитування нарвитян стосовно того, в яку сферу вони б інвестували гроші, яку галузь вважають пріоритетною для нашого міста та інше. В процесі опитування отримали 500 відповідей. З’ясувалося, що багато хто хоче розвивати в Нарві туризм.
Пані мер зауважила, що така відповідь була для міської влади очікуваною. Адже адміністрація попередньо провела чималу роботу пояснюючи чому в Нарві вигідно розвивати туризм і які бонуси від розвитку цього напрямку отримає місто. Цього вдалося досягти завдяки інформуванню населення та постійного з ним спілкування. На думку Катрі Райк це не лише мають бути зустрічі під час офіційних заходів, а й просте людське спілкування у повсякденному житті.
Катрі Райк, в ролі гіда, один раз у два тижні проводить екскурсії на річковому трамвайчику, що курсує між Нарвою і Нарвою-Юесуу. Фото з facebook.com/katri.raik.sde
— Я спілкуюся з нарвитянами і під час походів в магазин, і під час екскурсій чи ось приміром, вакцинації. Посадовець має бути доступним для людей. Це важливо. Наприклад, щоранку я беру скандинавські палиці і йду на прогулянку. За більше ніж 20 років життя в Нарві вже звикла, що незнайомі люди зі мною вітаються та про щось запитують. Нещодавно поміняла окуляри думала, що мене не впізнають, але помилялася (сміється). Тож якщо люди мають довіру до влади, знають, як впливати на якість свого життя у місті, то вони охоче в ньому залишатимуться і не шукатимуть щастя деінде, — зауважила пані Райк.
“Зазвичай обираю зручний для зібрання формат спілкування, аби якнайраще донести людям позицію міської влади”
Питання комунікації нарвської міської влади з громадою також має свою специфіку, навіть на мовному рівні. Офіційна мова влади — естонська, а 96 відсотків нарвитян говорять російською.
Ще років з 20 тому не лише в Нарві, а й в цілому в Естонії державна політика щодо російськомовних жителів була жорсткою, але виправданою, з огляду на зовнішні загрози. Однак часи змінилися, і змінився підхід до мовного питання. Зараз державна політика Естонії спрямована на те, щоб допомогти етнічним росіянам опанувати естонську мову. Адже знаючи державну мову ці люди краще розумітимуть державну політику Естонії, відповідно зміниться їх ставлення до держави. Нині Естонія усілякими способами стимулює бажання росіян вивчати естонську.
В роки очільництва Катрі Райк Нарвським коледжем розпочали будівництво нового навчального корпусу на Ратушній площі Нарви (2009-2012 роках).
— Для того, щоб дати російськомовній молоді шанс на здобуття вищої освіти в кінці 90-х, в Нарві відкрили перший вищий навчальний заклад — коледж Тартуського університету, — інформує Катрі Райк. — Навчання тут відбувається здебільшого естонською, але вимоги до мови не такі високі, як у столиці. Зауважу, що нині переважна більшість молоді вважає за краще вчити естонську мову і обирає ті можливості, які дає естонським громадянам Європа.
Щодо мови спілкування під час проведення міських заходів, пані мер каже, що зазвичай обирає зручний для зібрання формат ведення діалогу, аби якнайраще донести людям позицію міської влади.
“Для повернення естонців з-за кордону є два вагомих аргументи — висока система естонської освіти і зростання заробітної плати”
Та є питання, які міська влада Нарви без підтримки та вирішення на державному рівні самотужки не зрушить з місця. Мова йде про те, як призупинити відтік населення в Таллінн та за кордон.
Правда, за останні кілька років, особливо під час карантину на COVID-19, ситуація з міграцією населення змінилася. Естонці почали повертатися на Батьківщину, і це переважно сім’ї з дітьми. Та в регіони вони не їдуть, а стараються осісти в столиці, або неподалік неї.
Для повернення є два вагомих аргументи — висока система естонської освіти і зростання заробітної плати. Проте із зарплатою в столиці та регіонах існує суттєвий дисбаланс — в Таллінні середня зарплатня становить 1500 євро, а в регіонах — 700 євро. Це викликає невдоволення в суспільстві. І деякі популістські партії маніпулюють цим фактом. Хоча Євросоюз виділяє Естонії кошти для вирівнювання територіальної диспропорції.
Катрі Райк вважає таку ситуацію результатом промахів в регіональній політиці. І це незважаючи на те, що в Естонії є Міністерство державного управління, яке безпосередньо займається питаннями регіональної політики.
— Чесно кажучи, якщо потрібно їхати з Таллінна до Нарви, то таке відчуття, що на дорогу потрібно 6 годин, а якщо з Нарви до Таллінна — то 2,5 години, — каже Катрі Райк, щоб більш образно пояснити диспропорцію в розвитку регіонів.
Також в розмірений ритм життя Естонії вніс свої корективи карантин на COVID-19. До речі, деякі моменти, Катрі Райк вважає позитивними. Як приміром те, що люди з Таллінна почали їхати подалі від центру, зрозумівши, що жити там більш комфортно, і багато хто після зняття карантину залишився в регіонах.
— Чимало людей після карантину працюють в столиці, а гроші витрачають там де живуть. Можливо це крок до переосмислення життя в сучасній Естонії, — з оптимізмом каже пані Райк.
Зустріч у форматі колективного інтерв’ю відбулася у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.
