11 грудня минає сорок днів гіркої скорботи, смутку і болю, відколи підступний коронавірус забрав життя уважного і турботливого сина, люблячого чоловіка, батька і дідуся І. В. Громцева. Цього дня його поминають і оплакують – дружина, діти, внуки, рідні та близькі
ГРОМЦЕВ
Іван Валентинович
(18.01.1966 – 02.11.2021)
Для нас ти живий і десь поблизу,
У спогадах, в серці та у мріях
Душа завжди жива, вона все знає
І бачить, як страждаємо ми нині!
На небі стало більше янголом одним,
І це очевидно, точно знаєм!
Сьогодні, завтра і усе життя
Ми пам'ятаємо, любимо і сумуємо…
Нестерпний біль пече душі, глибокий сум, чорна порожнеча розривають груди, бо тебе немає поряд. Щомиті шукаємо знайомий образ, прислухаємося до кожного звуку, чекаємо з тривогою, але марно. Тебе забрали небеса. Пусткою стала домівка, бо назавжди покинула її твоя світла душа.
Спи з миром, рідненький. Нехай твої натруджені руки відпочивають, зболіле серце знайде мир і спокій у Царстві Божому. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю про тебе. Молимося, щоб твоя щира душа була під покровом Матері Божої, а янголи прославляли твої добрі справи, які залишив по собі на цьому світі.
Безмежно любимо, довічно пам’ятатимемо.
Нехай усі, хто тебе знав, згадують добрим словом і посилають Царство Небесне.
