В центрі Нижньосірогозької територіальної громади, 14 грудня, у День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, відбулися пам’ятні заходи, присвячені людям, які першими ліквідовували наслідки вибухів на атомній електростанції.
Дата 14 грудня обрана не випадково, адже саме у цей день офіційно повідомили про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. 35 років тому Державна комісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд “Укриття”, що дозволив пом’якшити згубний вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю. Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора… Хоча пам'ятну дату заснували 10 листопада 2006 року Указом Президента України.
Слід зазначити, що серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС було 28 сірогозців. Тридцять п’ять років тому вони, не шкодуючи свого життя та здоров’я, поїхали у 30-кілометрову зону радіаційного лиха, аби якомога швидше ліквідувати наслідки трагедії.
Нарівні з іншими пожежниками та військовослужбовцями, будівельниками та енергетиками, які приїхали з усіх куточків України, вони об’єдналися та зупинили некеровану ядерну реакцію.
— Ми цінуємо подвиг ліквідаторів і щиро дякуємо за те, що врятували не лише українців, а й людство від смертельної небезпеки, — сказав звертаючись до учасників мітингу пам’яті Нижньосірогозький селищний голова Дмитро Такаджи. — На жаль, на сьогодні вже пішли з життя 12 ліквідаторів-сірогозців. Світла їм пам'ять…
Учасники заходу — керівництво Нижньосірогозької селищної ради, рятувальники 9-ї Державної пожежно-рятувальної частини та представники селищної організації “Союз Чорнобиль України” вшанували хвилиною мовчання загиблих та померлих ліквідаторів.
Та поклали живі квіти до пам’ятного знаку ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
Цього ж дня у Нижньосірогозькому центрі надання соціальних послуг до Дня ліквідатора відкрили тематичну виставку “Ми живемо, тільки дякуючи їм…”.
Серед експонатів представлених в експозиції — фотографії земляків-ліквідаторів, книги, журнали, газетні статті присвячені героям, пам’ятні відзнаки, а також дитячі малюнки.
Виставку презентувала відвідувачам директорка Нижньосірогозького центру надання соціальних послуг Вікторія Кузнєцова.
— Це традиційна виставка фото і архівних документів, яку ми влаштовуємо в нашому закладі, — зазначила посадовиця. — Приємно, що експозицію присвячену Дню ліквідатора завжди відвідують сірогозці, які брали участь у ліквідації наслідків цієї техногенної катастрофи та вдови учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
— Із історією Чорнобиля пов’язані імена сірогозців, які, на жаль, вже пішли у небуття, — продовжила розповідати начальниця відділу соціального захисту населення, медицини та служби у справах дітей Нижньосірогозької селищної ради Інна Пашко, яка також завітали на виставку. — Це Віктор Волович, який стояв біля витоків створення Нижньосірогозької районної організації “Союз Чорнобиль України” і був її першим керівником. Леонід Кривенко — другий очільник громадської організації чорнобильців. А також Юрій Міщенко, Ігор Гриців, Степан Поляк, Олександр Мікулін, Віктор Пшеничний, Іван Сімонок, Олександр Попов, Микола Тарасов, Віктор Верещацький, Олександр Кузьома. І ми хочемо зберегти пам’ять про цих людей та їх подвиг. Фахівці Центру двічі на рік — до Дня аварії на ЧАЕС та Дня ліквідатора оновлюють експозицію. Вони додають нові фото, збирають і систематизують цікаві та маловідомі факти про аварію на Чорнобильській АЕС. Також влаштовують виставки дитячих робіт. Приміром, в нинішньому році провели тематичний конкурс дитячих малюнків “Живий плач мертвої зони”.
Вікторія Кузнєцова додала, що окремий розділ виставки присвяченої Дню ліквідатора відведено книзі “Чорне вогнище скорботи”. Матеріали до цього видання впорядкувала вдова ліквідатора Леоніда Кривенка — Людмила Кривенко. Книга вийшла з друку в квітні 2021 року до 35-х роковин Чорнобильської трагедії.
— Сьогодні наш обов’язок — пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму, — резюмувала Інна Пашко.
