Пильна стихія вирувала два дні поспіль.
Пилові бурі та їх причини
Це фото не з посушливої Аризони й не з Саудівської Аравії. В останній день березня та перший день квітня Сірогозщиною пронеслась справжня пилова буря.
На відміну від піщаних бурь, які є типовим явищем для пустель і напівпустель, пилові бурі несуть не пісок, а чорнозем.
96% площі Нижньосірогозької громади займає рілля. Відсутність природної трав’янистої рослинності та щорічне переорювання ґрунту призводять до того, що ґрунт втрачає свою природну структуру й уже не може протистояти дії вітру.
Тож посушливі лютий і березень цього року, стрімке зростання температури повітря й сили вітру перетворили родючий шар ґрунту на пил і підняли його в повітря на висоту майже 1 кілометр. З вітром пил переноситься на десятки і навіть сотні кілометрів.
Чому пилові бурі вважають катастрофою для суходолу?
Найбільші українські пилові бурі вчені зафіксували в 1928 і 1951 роках. Тоді площа здування сягала 1 мільйона квадратних кілометрів, а обсяг віднесеного вітром чорнозему перевищив 15 мільйонів тонн. На більшості площі товщина родючого шару ґрунту зменшилась на 10-15 см.
Після цих катастрофічних подій по всій території України були створені полезахисні лісосмуги, що зменшують силу вітрової ерозії. Витрачені тоді на лісосмуги кошти перевищують кілька сучасних річних бюджетів України. Проте за роки незалежності наша держава навіть не створила службу, яка б стежила за лісосмугами. Більшість з них деградовані, активно вирубуються місцевим населенням на дрова, а роботи з їх відновлення востаннє проводились понад 50 років тому.
Втрата лісосмуг і глобальні зміни клімату не дали довго чекати: пилові бурі знову повернулись в Україну. І хоча стихія ще не досягає минулих масштабів, частота буревіїв зростає. У нормі вони можуть з’являтися раз на 2-4 роки.
За оцінками вчених, сучасні масштаби ерозії призводять до втрати близько 500 млн тонн ґрунту щороку. Значна частка такої ерозії припадає саме на вітрову. Але в нас ґрунту вже майже не залишилось. Через десятиліття рільництва та ерозії третина всіх орних земель вже офіційно вважається деградованими.
Вплив пилових бур на природу
Ґрунт, що здувається з полів, осідає в балках, річках і ставках. Від цього річки замулюються та зникають, вода в ставках починає цвісти, від цього частішають замори й загибель риби.
Надмірне розорювання призводить до пилових бурь, унаслідок яких рілля перетворюються на пустелю, річки пересихають, а останні природні степи й луки розорюються несвідомими фермерами.
Нині пилові бурі тимчасово виникають на півдні України, насамперед у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. Зокрема, пилові бурі спостерігалися в багатьох областях України, у тому числі північних, навесні 2020 року, після малосніжної зими 2019 – 2020 рр. і численних лісових пожеж.
