Чорне море, яке внаслідок вторгнення росії в Україну, стало закритим морем, потерпає від воєнного забруднення, і зазнає руйнації, спустошення та кризи біорізноманіття, нині бореться з екологічною катастрофою. Безперечно це трагічний, але унікальний за своїми масштабами експеримент, який неможливо поставити навмисно. На жаль, екокатастрофа зростає у геометричній прогресії і її вплив відчувають усі країни Чорноморського регіону. Це констатують експерти низки європейських країн.
Море “під замком”
Ось вже рік, як внаслідок широкого спектру російської військової діяльності в регіоні Чорного та Азовського морів, під загрозою опинилися екосистеми усіх країн розташованих на їх узбережжі. А саме: України — де точаться активні бойові дії, а також Болгарії, Грузії, Румунії і Туреччини. Та й власне самої росії, хоча остання цей факт не визнає.
Фізико-географічне положення Чорного і Азовського морів
Вже сьогодні екологи країн Чорноморського регіону б'ють на сполох: за рік постійної присутності агресора в акваторії Чорного і Азовського морів, екосистема цих водних об’єктів зазнає нищівних збитків. Через бойові дії у моря потрапляють токсичні речовини від збитих ракет, затопленої техніки, роботи підводних човнів та зруйнованих очисних споруд. Все це загрожує підводному та надводному біорізноманіттю всього Чорноморського регіону, включаючи не лише моря та їх узбережжя, а й дельти річок, лимани, водно-болотні угіддя.
Нині Азовське і Чорне моря опинилися фактично “під замком”. Адже до Азовського моря Україна взагалі не має доступу. Тому про стан тамтешньої природи можна хіба що здогадуватися. Щодо Чорного моря, то основну масу інформації про те, що зараз відбувається з його екосистемами дослідники отримують з кількох джерел.
По-перше, — за допомогою сучасних методів дистанційного моніторингу земної поверхні, — супутників. Це дозволяє стежити за станом морів і океанів практично в режимі реального часу. Так, супутники ЄС Copernicus Marine візуалізують щоденні зміни температури, прозорості та продуктивності вод Чорного моря. Тож можна швидко відслідковувати наслідки аварій, розливів і основних джерел забруднення в прибережній зоні.
По-друге, — науковці все ж мають доступ до деяких ділянок поруч з морем, наприклад, верхів’їв Тилігульського та Куяльницького лиманів або частини дельти Дунаю. Там час від часу вже проводяться наукові експедиції.
І по-третє, — на допомогу приходять різні відкриті джерела: дописи в соціальних мережах і так звана громадянська наука. Це коли до вирішення наукових задач долучаються ентузіасти, які професійно наукою не займаються.
Наприклад, Турецький фонд морських досіджень (TÜDAV) запустив проєкт під назвою “Дослідження морського середовища Чорного моря за участю громадськості (коротко Black Sea Watch)” разом із Green Balkans (Болгарія). Його мета — активізувати участь громадськості в зборі даних про біорізноманіття Чорного моря за допомогою додатків для смартфонів і веб-баз даних.
Тож нині відбувається лише фіксація фактів впливу на довкілля в акваторії Азовського і Чорного морів. Адже через бойові дії неможливо вживати заходів для їх запобігання.
Проте ці два внутрішніх моря десятиліттями страждали від погіршення стану довкілля, що ускладнювалося їхнім географічним розташуванням.
Перші ознаки деградації екосистеми Чорного моря з'явилися в 60-х роках минулого століття. З того часу екологічна ситуація значно погіршилася, причиною чого стали побутові та промислові відходи, каналізація, стічні води та багато іншого. А зважаючи на розміщення великих промислових та сільськогосподарських регіонів в басейні Чорного моря, проблеми забруднення були поширеними. Також в комплексі з надмірним виловом риби це призвело до деградації екосистеми моря.
Тому 31 жовтня 1996 року шість країн — Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина та Україна підписали документ — “Стратегічний план дій по реабілітації і захисту Чорного моря”.
Необхідність у складанні подібного документа виникла після оголошення результатів дослідження Чорного моря, які показали, що за останні 30 років стан моря суттєво погіршився. Виникла небезпека руйнування унікальних природних комплексів водної території, і було констатовано, що його життєздатність погіршилася порівняно з попередніми десятиліттями. Тому щоб зупинити ці процеси і дбайливо ставитися до моря, причорноморські країни пішли на такий крок.
З 2014 року Україна почала імплементувати європейську Директиву про морську стратегію, і тоді було зроблено базову оцінку екосистеми Чорного моря. З’ясувалося, що основним джерелом забруднень хімічними токсичними речовинами у мирний час були річки, зокрема, Дунай. З річковими водами у море потрапляли нафтові вуглеводні сполуки, хлор-, фтор-органічні сполуки і важкі метали — результати життєдіяльності великих міст, сільського господарства та підприємств.
Спільні скоординовані дії країн Чорноморського регіону з порятунку Чорного моря певною мірою спрацювали — екоситуація в водах чорноморського басейну дещо поліпшилася.
Тепер для Чорного моря з’явилась нова потужна загроза — військова агресія рф. Прибережні і морські екосистеми регіону нині потерпають від хімічного та акустичного забруднення. Також військові дії призвели до фізичного пошкодження природних оселищ, занепаду природоохоронної діяльності, перешкоджання екологічному моніторингу (крім супутникового) та управлінню Чорним і Азовським морями.
Морські кордони країн Чорноморського регіону
Стосовно стану акваторії Чорного і Азовського морів занепокоєні не лише в Україні, а й в інших країнах Чорноморського регіону.
Так, Міністр навколишнього середовища Румунії Танчос Барна заявив, що війна в Україні спричиняє катастрофічні та незворотні наслідки для навколишнього середовища, однією з найбільш постраждалих територій є Чорне море.
“Незалежно від того, чи ми говоримо про землю чи море, забруднення повітря чи проточну воду, ця війна призведе до незворотних наслідків”, — вважає Танчос.
Хімічне забруднення
Хімічне забруднення акваторії морів під час війни умовно можна поділити на дві категорії.
Перша категорія — забруднення пов’язані з потраплянням у воду нафтопродуктів: палива, мастила з військових суден і літаків та відпрацьованого ракетного палива, яке підводні човни скидають у воду під час пуску ракет.
Варто зауважити, що судна, що курсують, не завдають такої катастрофічної шкоди екосистемі, як затоплені. Там обсяги скидів значно більші, а великі бойові одиниці, приміром, як затоплений крейсер Москва, взагалі можуть мати на борту ядерну зброю.
Також джерелом хімічного забруднення є пошкоджені об’єкти промисловості та населені пункти, які забруднюють прибережне та морське середовища.
У вигляді плівки нафтопродукти поширюються на поверхні моря, частково розчиняються у воді, більш важкі фракції поступово осідають на дні. Тому у разі великих штормів це все потрапляє у воду — і рослини, тварини та мікроорганізми зазнають токсичної дії. А вживання морепродуктів, які накопичили з води токсиканти може бути токсичним для людини, яка вживатиме їх в їжу.
Доктор Дімітар Беров — морський еколог, який працює в лабораторії морської екології в Інституті дослідження біорізноманіття та екосистем Болгарської академії наук вважає, що у разі серйозних інцидентів, спричинених війною в Україні, таких як затоплення нафтових танкерів і розливу нафти чи інших забруднюючих речовин, можна очікувати забруднення також уздовж болгарського узбережжя Чорного моря.
“Узбережжя України знаходиться всього в декількох сотнях кілометрів від узбережжя Болгарії, і забруднення, які там утворюються, дійдуть до наших берегів за лічені дні”, — стверджує доктор Беров.
Друга категорія — забруднення пов'язані з боєприпасами, що опинилися у воді. Вони містять вибухову речовину, у складі якої є важкі метали: нікель, вольфрам, олово, свинець, алюміній, цинк та шкідливі пластифікатори і стабілізатори: нітрати, селітру, нітрогліцерин, нітроцелюлозу. Це не кажучи вже про запальну зброю, як, наприклад, білий фосфор, який також може потрапити в морську воду.
Вибухи боєприпасів на морі
“Враховуючи військову ситуацію в регіоні, зруйновані очисні споруди, зруйновану каналізацію, було масоване бомбардування заводу “Азовсталь”, що якраз могло спричинити смерті морських жителів, бо тут не лише риба, а і ссавці, як дельфіни, наприклад. Все це може бути пов'язано якраз із потраплянням хімічних отруйних речовин в море”, — припустив голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, лікар-інфекціоніст Федір Лапій.
За словами лікаря, небезпеку для людей наразі становить не лише купання в Азовському морі, а й вживання риби, яку там виловлюють.
“Жива риба може містити досить високу концентрацію важких металів. Вживання риби, яку будуть виловлювати, або ті ж самі креветки, які досить популярні на Азовському узбережжі, можуть бути джерелом важких металів. Тут радше можна говорити про хронічне отруєння важкими металами, що і раніше у світі відмічалося, при цьому будуть відмічатись ураження нервової системи”, — застеріг медик.
Акустичне забруднення
Після повномасштабного російського вторгнення і посилення присутності військ рф в акваторії Азовського і Чорного морів вчені фіксують випадки масової смерті дельфінів. І зазначають два фактори, які могли їх спричинити.
Перший — пов’язаний із впливом на саме море — це вибухи на поверхні води, маневрування суден, запуски з підводних човнів ракет, скиди відпрацьованого палива та інше.
Запуски ракет з воєнних кораблів
Другий — акустичний шум — у підводних човнах сонари працюють на певній частоті, яка дуже негативно впливає на органи чуття дельфінів. Ті отримують картинку навколишнього середовища завдяки власним сонарам, тому ультразвукові та шумові ефекти від кораблів заганяють цих ссавців у рибальські пастки та змушують викидатися на узбережжя.
Масова загибель дельфінів у Чорному морі внаслідок бойових дій
“Про це свідчать такі явища, як викидання дельфінів на узбережжя. Такого не може бути, такого не фіксувалося раніше в цей період. Це означає, що дельфіни стривожені, вони дуже чутливі до шумового забруднення, до навантажень звуками абсолютно несприятливими для природного середовища, — розповідає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Снаряди спричиняють серйозний вплив на живі водні організми. Це може призвести до порушення функції народження наступних поколінь, тобто припинення репродуктивної функції на короткий час або назавжди”.
Порушення природних оселищ
Війна та окупація призвели або посилили пошкодження та порушення цілої низки прибережних і морських оселищ (природні оселища — це ділянки, що використовуються певним видом рослин або тварин для проживання), багато з яких є вразливими або дуже чутливими. Однак у більшості випадків важко визначити точний вплив на популяції конкретних видів без польових досліджень.
Тому наведені нижче приклади загроз є більш ілюстративними. Вони демонструють загрози, які війна створює для прибережних і морських середовищ існування.
Морські міни
Найбільш небезпечними є:
— нерозірвані боєприпаси та міни;
— пожежі спричинені в прибережних чагарниках і лісових насадженнях;
— мінні поля на пляжах і узбережжях, щоб запобігти висадці десантів;
— морські міни в акваторії морів;
— будівництво окопів і фортифікаційних споруд, що знищує рослинний покрив та посилює ерозію ґрунту;
— сміття та військові відходи, що забруднюють ґрунти, ґрунтові та морські води.
З переміщенням лінії фронту зміщується і лінія фізичного руйнування природних оселищ, особливо там, де вони піддаються інтенсивним обстрілам. Окрім фізичного руйнування, природні оселища зазнають шумового навантаження, і це найбільше впливає на птахів і ссавців.
За словами доктора біологічних наук Михайла Сона, старшого наукового співробітника Інституту морської біології НАН України в Одесі, морське середовище відрізняється від суші тим, що воно не настільки мозаїчне. Адже у горах, лісах і озерах частіше трапляються невеликі за розміром оселища з унікальними видами, які легко знищити. У морі дуже великі одноманітні площі. І якщо частина якогось оселища зазнала шкоди, то вона легко відновиться. Але морська екосистема також вразлива, зокрема, у лагунах, затоках, лиманах, прибережних зонах. На глибині Чорного моря є унікальні поля водорості філофори, що формує ландшафти з цінною біотою.
“Такі великі зони суцільних водоростевих біоценозів поза межами прибійної зони берега є унікальними. Аналогом такої екосистеми можна назвати Саргасове море. Таких масштабних скупчень філофори, а відповідно, і угруповань тварин, що їх колонізують, більше у світі немає”, — пояснює пан Михайло, і зауважує, що бойові дії несуть пряму загрозу для них.
Рибальство та судноплавство
Війна суттєво вплинула на морське судноплавство в Чорному та Азовському морях, а також змінила систему управління та контролю над рибальством.
До війни рибальство та свобода судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці, через яку воно з’єднується з Чорним морем, регулювалися двосторонніми договорами між Україною та Росією. Море вважалося внутрішнім водним шляхом обох країн, і кожна з них мала право на вилов риби в будь-якому місці. Різноманітність солоності води в Азовському морі створила різноманітні рибні промисли з широким спектром видів для вилову. Поряд із законним рибальством, вважалося, що існує значний, але недостатньо вивчений нелегальний вилов осетрових риб. Двосторонні угоди про рибальство були розроблені Українсько-Російською комісією з питань рибальства в Азовському морі, яка була створена в 1992 році після розпаду СРСР.
Вилов риби в Чорному морі мав промисловий характер
Через бойові дії промислове рибальство в акваторії цих морів фактично заблоковане, за винятком певних ділянок у межах Миколаївської та Херсонської областей.
За інформацією Державного агентства меліорації та рибного господарства України внаслідок цього у Чорному морі добуто лише 75 тонн водних біоресурсів (це менше 1% у порівнянні з 2021 роком), а в Азовському (ще до початку повномасштабного вторгнення Росії) — 24 тонни (це 0,5% у порівнянні з 2021 роком).
Член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин розповів, що для функціонування рибного господарства України критично важливою є робота портів.
“У нас повністю закриті порти Чорного моря, в нас є зараз тільки три порти Одеси на “зерновий коридор”. Миколаївські, херсонські порти, закриті повністю, там навіть нема про що говорити. Все узбережжя Азовського моря сьогодні під окупацією”, — додав експерт і зауважив, що відновлення та розвиток рибного господарства в Україні можливе лише після закінчення війни й розмінування морів.
Проректор Державної екологічної академії післядипломної освіти Василь Коротецький розповів, що під контролем окупантів зараз здійснюється нелегальний вилов біоресурсів у частині Чорного моря й у всьому Азовському морі. В тому числі й червонокнижних: крабів чорноморських, осетрових та інших. Бо Росія привласнила Азовське море й оголосила його своїм “внутрішнім морем”.
Однак з огляду на бойові дії та окупацію Росією частини південних територій України, офіційного підтвердити деякі озвучені факти неможливо.
Професор Національного університету “Києво-Могилянська академія” Євген Хлобистов зазначив, що екосистеми Чорного й Азовського морів зазнали негативного впливу ще до повномасштабної війни. Зокрема, скоротилося різноманіття риби у морях. Втім, це пов’язане не тільки з війною.
“Сьогодні це фактично (скорочення кількості) шпрот, хамси, тюльки — три види риби, які становлять 90% всього вилову, який є на сьогодні в Чорному морі. Хоча фактично вилов припинений на узбережжях України, але він не припинений біля тих держав, які не беруть участі у військових діях. Це Туреччина, Грузія, з іншого боку Болгарія. Там вилов продовжується, але різнобарв'я скоротилося. Це проблеми, які були пов'язані з екологічними факторами, зміною якості води в цілому в Чорному морі, місцями це був перевилов риби, який призвів до такої диспропорції”, — зауважив Хлобистов.
А ось турецька сторона заявляє, що одним з наслідків війни є заборона нічної риболовлі від Ігнеади до Кефкена через страх і небезпеку мін. Вилов риби може нести загрозу для людей, які заробляють на життя рибальством. Тому в Туреччині вважають за потрібне створити спеціальну комісію для покриття збитків понесених місцевими рибалками воюючими країнам в кінці війни. Тому що, якщо ця заборона посилиться, або якщо кількість мін збільшиться в майбутньому, чи війна буде розширена та розв’язана в інших місцях, це може означати економічне знищення рибальства.
“Якщо Чорне море є житницею України, то рибальство залишається житницею Туреччини, на яку припадає щонайменше 60% вилову Чорного моря”, — інформує TÜDAV.
Стосовно морських перевезень, то за час повномасштабного вторгнення рф на територію України, аналіз даних АІS для Чорного та Азовського морів показав різке скорочення морських перевезень, що частково пов’язано з російською військово-морською блокадою.
Судноплавство має низку впливів на навколишнє середовище, зокрема сприяє забрудненню повітря, води, нафти, акустичному забрудненню та поширенню чужорідних видів. У зв’язку з цим цілком ймовірно, що тиск на морське середовище з боку комерційного судноплавства також значно зменшився, особливо вздовж кримського узбережжя.
Зміна інтенсивності та місця вилову риби може вплинути на рибні запаси, тоді як скорочення судноплавства може мати позитивний вплив на морське середовище, внаслідок зменшення інтенсивності руху.
Треба допомагати один одному
Якщо припущення про вплив воєнних дій підтвердиться, чи можна буде назвати дії Росії екоцидом і притягнути її до відповідальності?
На це питання можуть дати відповідь юристи. Це залежатиме від кількісної та часової оцінки, які дадуть підстави зібрати доказову базу екоциду, зокрема, в Чорноморському регіоні.
Загалом стаття 441 Кримінального кодексу України визначає екоцид як масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Особливо тяжкою формою екоциду є воєнний екоцид. Тому маючи серйозну доказову базу, є більше шансів, що суд визнає факти екоциду.
З цієї причини Турецький фонд морських досліджень (TÜDAV) пропонує, щоб чорноморські країни та відповідні спеціалізовані установи ООН разом із спільною комісією вивчити ситуацію щодо руйнування навколишнього середовища внаслідок війни та незабаром поінформувати громадськість.
“Необхідно дослідити, як горючі, їдкі, токсичні, радіоактивні та вибухові боєприпаси, які змішуються з ґрунтом і водою, а потім потрапляють у море в результаті інтенсивного бомбардування, завдають шкоди екосистемі під час війни”, — йдеться в повідомленні TÜDAV.
Міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску перед участю в засіданні EAC заявив, що Румунія та Україна спільно організують у квітні в Бухаресті першу конференцію високого рівня з безпеки в Чорному морі в рамках Кримської міжнародної платформи.
“Сьогодні я поінформую своїх колег про те, що Румунія та Україна спільно організують першу конференцію високого рівня з безпеки в Чорному морі в рамках Кримської міжнародної платформи у квітні. Це буде організовано в Бухаресті, і це буде дуже важлива можливість використати уроки, винесені з війни, і побачити, що ми можемо зробити, щоб мати безпечніший Чорноморський регіон у майбутньому”, — оголосив пан міністр.
Водночас він зауважив, що найважливішою темою Ради закордонних справ є питання протидії наслідкам війни, яку Росія розв’язала проти України. І це питання мають спільно вирішувати країни Чорноморського басейну.
Для науковців давно очевидна потреба створити систему спільної фіксації злочинних дій людини проти природи, що має об’єднувати всі країни Чорного моря. І сьогодні, коли до війни в Україні прикута увага всього світу, можна сподіватися, що таку систему нарешті почнуть створювати.
Автор Олександр Петрів
Проєкт “Екоцид в Україні: вплив на країни Чорноморського регіону, шляхи спільного вирішення проблеми” створений за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ, у рамках проєкту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
