Свідоме руйнування природних екосистем, внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну, може спричинити масштабну екологічну кризу. Адже війна впливає на кожен компонент природи — тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт, а відтак — і на здоров'я українців. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. Нижні Сірогози.City починає екопроєкт, щоб розповісти про це і допомогти українцям впоратися з екологічними наслідками воєнних дій.
Говорити про вплив війни на екологію України важко. Це надто складна система, у якій неможливо навести точні цифри та розрахунки, особливо під час активних бойових дій. Окрім тисяч смертей та руйнування важливої інфраструктури, нашу країну може роками переслідувати ще одна, менш очевидна, але не менш важка криза, пов’язана із вторгненням Росії: екологічна. Її наслідки відчує не лише природа України, а й люди. Від стану довкілля у майбутньому залежатиме якість і тривалість життя наших співгромадян. А ще — країна-агресорка використовує екоцид, як черговий спосіб тиску на міжнародне співтовариство.
Тому, щоб максимально спростити наявну інформацію про вплив війни на довкілля, далі вестимемо мову про її вплив на три основних складових природних екосистем: повітря, грунти, воду.
Повітря
Суть проблеми
Навіть на фоні того, що внаслідок воєнних дій Україна втратила частину промислового та енергетичного комплексу, активність бізнесу стала набагато меншою, паливна криза знизила інтенсивність використання автотранспорту, країну залишили понад 11 мільйонів людей, що знизило вплив на забруднення повітря через зазначені фактори, проте небезпеки наростають. Шкода від викидів у атмосферне повітря внаслідок бойових дій стає набагато очевиднішою. Це при тому, що об’єктивний обрахунок завданих збитків здійснювати складно, оскільки забруднюючі повітря речовини є леткими, а швидкість їх переміщення та розсіювання залежить від різних факторів, зокрема таких, як атмосферний тиск, вологість повітря, швидкість вітру, ландшафт місцевості.
Викиди в атмосферне повітря, спричинені військовою агресією рф на території України, переносяться на відстані тисячі кілометрів, а потім осідають, і таким чином впливають на інші держави.
Міністр захисту навколишнього середовища України Руслан Стрілець розповів про катастрофічну шкоду від війни для усього європейського континенту і навів просто жахаючий приклад: за 2021 рік в атмосферу викинули близько 2 тонн токсичних речовин, а за півроку війни в Україні у 2022 році викиди в атмосферу склали 46 млн тонн.
“40 українських нафтобаз знищено внаслідок ракетних ударів, а через пожежі в атмосферу потрапило понад 499 тис. тонн токсичних речовин”, — зазначив посадовець.
Крім того, вибухи боєприпасів можуть сприяти подальшій зміні клімату.
“Під час вибуху викидаються парникові гази — це вуглець і водяна пара. Вони не є токсичними, але напряму впливають на зміну клімату. Коли ми говоримо про воєнні конфлікти, то вони також мають великий вплив саме на зміну клімату. А це не тільки про територію України, це глобальний процес. Тож насправді конфлікти впливають напряму на всі країни світу”, — каже керівниця відділу клімату “Екодії” Євгенія Засядько.
Фахівці пояснюють, що через бойові дії стан повітря погіршується у прямий та непрямий способи.
Прямий вплив бойових дій — це детонування снарядів, використання артилерійської зброї та авіабомб. Від таких вибухів у атмосферу викидаються свинець, сірка, сажа, вуглець й інші шкідливі речовини.
Приміром, сірка входить до складу практично всіх вибухонебезпечних предметів. Цей елемент назавжди залишається в повітрі, а люди, вдихаючи його, забивають альвеоли своїх легень, збільшуючи ймовірність онкологічних захворювань.
Ми говоримо зараз про шкоду для здоров’я звичайних мирних жителів, та чи можемо уявити стан здоров’я наших захисників-військових за декілька років?
Непрямий вплив бойових дій — це пожежі в екосистемах, вибухи нафтобаз, атаки на промислові об’єкти та склади небезпечних відходів, як-то пінополіуретан, мінеральні добрива, лакофарбові вибори, аміачна селітра тощо.
Нафтобази були й залишаються однією з головних цілей російських ракет. Від пожеж на нафтобазах в атмосферне повітря викидаються важкі метали, діоксид сірки, сажа, окиси азоту тощо. Ці речовини шкодять здоров’ю людей, а забрудники, які потрапляють у ґрунт, з часом погіршують якість підземних та поверхневих вод.
Що робити?
Щоб попередити ситуації, що негативно впливають на здоров'я людей, внаслідок забруднення атмосферного повітря в Україні проводиться моніторинг повітря — спостереження за його станом (від редакції — фіксація про наявність і стан різних частинок у повітрі). До речі, паралельно діють державна та громадська системи моніторингу.
Обсяги збитків від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спричинених військовими діями
Державна — це система Українського гідрометеорологічного центру, яка відбирає проби атмосферного повітря на 129 стаціонарних постах з періодичністю 3–4 рази на добу 6 днів на тиждень.
“Більшість постів на території України зношені та потребують модернізації, заміни та уніфікованої методології. Свіже обладнання було в кількох містах, зокрема в Маріуполі, адже це велике й промислове місто, в якому питання якості повітря стояло доволі гостро. Окупанти, найімовірніше, все зруйнували», — пояснює Марина Ратушна, експертка “Екодії”.
Сучасна система була також у Донецькій області, але її більше немає — вона фізично знищена росіянами.
Крім державної системи моніторингу, в Україні діє також громадська — вона допомагає державній більшою розгалуженістю. В малих містах і селищах встановлено 1430 станцій. Нині активними залишаються лише понад 580 точок по всій країні. Така мережа виникли зокрема через те, що Україна не забезпечує населення оперативними даними.
Громадські системи моніторингу дуже сильно постраждали, тому що вони активно останні роки розвивалися саме на сході й півдні України та на Київщині, де були зосереджені промислові підприємства. На жаль, на Донеччині втрачено 90% усіх станцій, на Харківщині — 50–65%.
Найбільшими громадськими мережами моніторингу є EcoCity, ЛУН Місто Air та Save Dnipro.
Необхідно організувати проведення моніторингу і на деокупованих територіях. Слід аналізувати і фіксувати місця забруднення, після чого застосувати заходи з відновлення.
З огляду на це, потрібно розбудовувати національну автоматизовану мережу станцій моніторингу якості повітря. Зокрема, у проєктах відбудови зруйнованих війною міст необхідно закладати кошти на встановлення автоматизованих станцій. Адже стан повітря має безпосередній вплив на здоров’я та добробут людей.
Ґрунт
Суть проблеми
Ґрунти страждають особливим чином під час воєнних конфліктів. Кожна детонація снаряду чи вибуху — це випуск хімічного коктейлю у навколишнє середовище і повне знищення всіх тварин, рослин та мікроорганізмів у радіусі поразки. Понівечені землі можуть не тільки не відновитися після завершення конфлікту, а й стати джерелом забруднення прилеглих територій.
Є кілька головних чинників завданої війною шкоди землі: проїзд важкої військової техніки, вибух ракет та інших видів зброї, будівництво фортифікаційних споруд. Внаслідок цих дій порушується структура ґрунту та втрачається його родючість.
А ось відновлення найбільшого природного багатства України та світу — родючих чорноземних грунтів відбувається найповільніше: 1 сантиметр за 100 років. На утворення чорнозему у природі йде 10 тисяч років, а для його знищення вистачить моменту вибуху ракети. Вчені кажуть: що ці збитки для сільського господарства будуть колосальними, а для довкілля — і поготів. Ґрунти від війни будуть забруднені довше, ніж ми житимемо. Питання їх відновлення розтягнеться в часі на кілька поколінь українців.
Також грунт — це величезна екосистема. В одній жмені ґрунту може бути 8 тисяч дрібних організмів. Екосистема функціонувати лише тоді, коли всі живі організми там житимуть, однак жоден з них неспроможний вижити в епіцентрі вибуху боєприпасу.
Ще одне лихо — хімічне забруднення грунтів. Вибух будь-якого боєприпасу — це хімічна реакція внаслідок якої земля забруднюється великою кількістю токсичних і важких металів та інших хімічних сполук. А ще в результаті окислення вибухівки в ґрунт потрапляють сірка та азот. Саме сірку вважають чи не найнебезпечнішою для ґрунтів. В контакті з опадами вона перетворюється на сірчану кислоту, під дією якої згоряють мільйони організмів, які формують покривний шар ґрунту.
В ході бойових дій на території України росіяни використовують заборонені міжнародними конвенціями фосфорні бомби. Продукти горіння фосфору та їх розчини утворюють солі у ґрунтах — фосфати, які завдають значної шкоди флорі та фауні.
Наступним руйнівним чинником для грунтів внаслідок воєнних дій вчені називають механічний вплив вибухів. За даними Української природоохоронної групи, є такі території, де лише на одному квадратному кілометрі поля експерти нарахували орієнтовно 2052 воронки від різних снарядів, що в еквіваленті забруднення для ґрунту становить 50 тонн заліза, 1 тонна сполук сірки та майже 2,5 тонни міді. Вирви від снарядів сягають 5-6 метрів завглибшки та кількох десятків метрів у діаметрі. Вибухами вивернуто 90 тисяч тонн ґрунту.
Нарешті, не всі снаряди розриваються.
Також понад 80 тисяч квадратних кілометрів України навмисне заміновано протипіхотними та протитанковими засобами. Це становить величезну загрозу не тільки людям, а й флорі та фауні через можливі вибухи протягом років після завершення війни. Також деякий час на цих територіях не можна буде нічого вирощувати. До того ж, залишені вибухові боєприпаси, крім свинцю, урану та стибію, містять безліч інших токсичних елементів, що швидко потрапляють у природний кругообіг.
“Зараз, за даними ООН, Україна одна з найбільш замінованих країн у світі. Майже 15% загальної площі заміновані. Це напряму впливатиме на забруднення ґрунтів, — пояснює Євгенія Засядько. — Розмінування цієї території або детонації мін теж призводитиме до забруднення важкими металами ґрунтів і ґрунтових вод. Крім того, що відбувається окислення під час вибуху, уламки снарядів, які потрапляють у довкілля, є небезпечними. У них є домішки чавуну, заліза, вуглецю, сірки та міді, які можуть призводить до забруднення ґрунтових і підземних вод”.
Вона звертає увагу на той факт, що “оскільки в нас аграрна країна, і ми досить залежні від вирощування на наших землях, то це також впливатиме на продовольчу безпеку України та світу”. До того ж остаточні масштаби впливу військових дій і замінування на сільськогосподарські землі поки не можна встановити.
До всіх вищеназваних чинників, що впливають на ґрунти України в умовах воєнного часу слід додати забруднення паливно-мастильними матеріалами від тисяч танків та бронемашин. Також грунти ушкоджуються через проїзд важкої техніки. А спалена техніка продовжує завдавати шкоди вже як металобрухт, ще й у більшості випадків канцерогенний.
А що робити після війни з перекопаними і переритими спеціальною технікою земельними ділянками, де зводилися з тренувальною чи оборонною метою фортифікаційні об’єкти: окопи, ВОПи, бліндажі тощо?
Ще одна проблема — це тіла мертвих росіян, які довгий час не забирають з українських земель. Адже трупи під час розкладу виділяють небезпечні хімічні сполуки, котрі забруднюють навколишнє середовище. Значної шкоди можуть нанести бактерії та віруси, що після смерті покидають тіло, а потрапляючи у ґрунт несуть значну небезпеку здоров’ю людини.
До речі, ґрунтовий покрив відіграє важливу роль у переміщенні багатьох вірусів та бактерій, попри те, що значна їх частина адсорбується (поглинається), однак чимало небезпечних бактерій і вірусів із ґрунтовими чи дощовими водами мігрують по ґрунтовому профілю та по поверхні ґрунту.
Ризики пошкодження грунтів в зонах бойових дій
Всі зазначені процеси руйнації грунтів внаслідок війни в Україні охопили близько 35% території країни, — це мільйони гектарів, де вже є або існує ризик системного порушення поверхневого шару ґрунтів чи забруднення. Хімічний склад цих земель не буде таким, як раніше. Поки що через бойові дії та окупацію територій дати оцінку стану земель в Україні неможливо, як і прорахувати збитки, яких завдає війна українській землі внаслідок масштабного забруднення територій.
Що робити?
Науковці констатують: щоб не допустити подальшого негативного впливу шкідливих речовин у ґрунтах на організми, найперше необхідний детальний моніторинг стану ріллі. Бажано це робити якнайшвидше після завершення боїв. Бо вже за кілька місяців визначати місця колишнього скупчення техніки, де ймовірність забруднень також велика, складно навіть за допомогою аерофотоданих.
Щодо безпосередніх заходів відновлення деградованих ґрунтів, вчені визначили чотири:
— Механічний — зняття верхнього шару, оранка, розпушування, вологе накопичування, інше;
— Фізико-хімічний — використання природних і штучних сорбентів, спеціальних реактивів, внесення добрив, інше;
— Біологічний — інтенсифікація процесів самоочищення, використання біопрепаратів і мікроорганізмів, інше;
— Комплексний.
Після моніторингу та збору даних про стан ґрунтів і визначення місць забруднення треба, відповідно до типу забруднювача, створювати програми відновлення ґрунтів та провести консервацію найбільш забруднених земельних ділянок.
Вода
Суть проблеми
Війна, яку Росія розпочала в Україні ще у 2014 році, найбільше вплинула саме на ті регіони, де і до війни були суттєві проблеми із водозабезпеченням. Зокрема, це стосується й Автономної Республіки Крим, яка майже 85 відсотків води отримувала з материкової частини України. Через окупацію півострова російськими військами, водопостачання цієї території через Північно-Кримський канал припинили. За таких обставин нічого іншого не залишилося, як виснажували бідні водою кримські підземні водні горизонти.
Ділянка Північно-Кримського каналу 2014 року поблизу міста Леніне. Вода більше не тече
З перших років окупації Криму, починаючи з 2014 року, спостерігалося обміління багатьох водоймищ, зокрема Сімферопольського. До того ж аномально теплий та посушливий зимово-весняний період 2020 року загострив ситуацію і призвів до посухи. Внаслідок чого водосховища природного стоку на півострові були заповнені майже наполовину менше, ніж навесні 2019 року, а восени вже спостерігалися численні перебої з водопостачанням та відключення води у багатьох регіонах Криму.
Можливо саме тому наприкінці лютого 2022 року, в перші дні повномасштабного вторгнення армії рф в Україну, одним з головних завдань для окупантів стало розблокування подачі дніпровської води в Крим з району Нової Каховки. Росіяни захопили головну споруду Північно-Кримського каналу, Каховську ГЕС та всі гідротехнічні споруди, що регулювали постачання води з Каховського водосховища на півострів Крим. Також вони зруйнували тимчасову дамбу, автомобільний міст та головну перегородкову споруду каналу, щоб “пустити” воду до Криму.
Супутниковий знімок демонструє пошкодження шлюзових воріт на дамбі Каховської ГЕС, листопад 2022
Підрахунки Держекоінспекції України вказують на те, що за день росіяни крадуть води більш ніж на 32 млн гривень.
Захоплення російськими військами об’єктів водопостачання та тимчасове відновлення подачі води до Криму можуть спричинити посилення водного дефіциту як на материковій частині України, так і на півострові. Адже південні області є і найменш забезпеченими водними ресурсами, і найбільшими споживачами води.
Нині ситуація на Каховському водосховищі не контрольована. Тож такі значні втрати води, які мають місце нині, можуть призвести до обмеження чи припинення зрошення сільськогосподарських угідь на Півдні України. А це загрожує неврожаєм, збитком для сільгосппідприємств та банкрутством для малих фермерських господарств.
За час російської агресії в Україні також зафіксовано обстріли та попадання снарядів у водонасосні станції, водопроводи, каналізаційні очисні споруди. Це призводить до аварій і позбавляє людей доступу до питної води.
Жителі Костянтинівки на Донеччині щодня ходять за водою до цистерн, березень 2023
Наприклад, без води залишилися жителі Маріуполя, яким прийшлось навіть пили воду з калюж, а взимку розтоплювати сніг. У березні 2022 року жителі Чернігова не мали можливості отримувати питну воду та користувалися водою з Десни, а у квітні з аналогічною проблемою стикнулися жителі Миколаєва.
Водовод, пошкоджений між Миколаєвом і Херсоном
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наголошує на важливості запобігання розвитку та поширенню захворювань, що передаються через воду, в умовах, коли ці захворювання можуть легко набути масштабів епідемії, особливо в постраждалих від війни або стихійних поселеннях.
Через пошкодження інфраструктури водопостачання приблизно 1,4 мільйона людей в Україні зараз не мають доступу до безпечної води, а ще для 4,6 мільйона людей — він обмежений.
Фіксуються й інші факти впливу бойових дій на водні об’єкти України. Так, внаслідок обстрілу очисних споруд Васильківського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення російська армія зруйнувала будівлю каналізаційної насосної станції. Внаслідок таких дій зворотні води без будь-якої очистки потрапляють у річку Дніпро.
Стратегічними цілями окупантів стали нафтобази у Харкові, Чернігові, Луганську, Житомирі, Калинівці, Львові, Дубні, Луцьку Василькові та ін. Такі вибухи та спровоковані ними пожежі призвели до забруднення як ґрунту, так і водних ресурсів. Причому це відбувалося не тільки там, де йдуть бойові дії, а також у західних регіонах України внаслідок потрапляння снарядів. Наприклад, у Тернопільській області був розлив у сховищі мінеральних добрив, що призвів до масової загибелі риби у водоймах.
Є інформація про пошкоджені резервуари з відходами хімічного виробництва на Азовсталі, які тепер потенційно можуть потрапити до вод Азовського моря. Це може поставити під загрозу існування окремих видів морської біокультури повністю.
Російські окупанти обстрілюють водну інфраструктуру, мінують водні об’єкти та греблі, руйнують мости, проводять військові операції на території Чорного і Азовського морів. Військова техніка і снаряди потрапляють у водойми, внаслідок чого забруднюють їх важкими металами та небезпечними хімічними речовинами, а їхнє розкладання триватиме роками.
На території України, через її індустріалізованість, розташована велика кількість великих і малих резервуарів, накопичувачів води, що у разі підриву може призвести до затоплення території.
Накопичення великих об’ємів води у штучних водосховищах під час бойових дій є доволі небезпечним фактором. Зруйновані греблі українських водосховищ можуть затопити землі та міста далеко вниз за течією. Така небезпека існує для значної кількості територій, які охоплюють сотні населених пунктів, де мешкають сотні тисяч громадян.
Також фактор небезпеки посилюється затопленими шахтами.
Якщо ми говоримо про Схід України, то одна зі специфічних проблем там — саме затоплення підземних шахт. Відкачку шахтних вод, навіть на тих шахтах, що були закриті, потрібно забезпечити. Адже підйом вод там, де знаходяться також солі, важкі метали, призводить до забруднення наземних і підземних джерел води.
Більш пролонгована і складна небезпека — забруднення артезіанських вод, які раніше були законсервованими і вважалися стратегічним запасом держави. Останнім часом до них мала доступ кожна фізична особа у себе на ділянці, а також промислові об'єкти та хімічні склади. Зараз внаслідок бойових дій та руйнацій ці свердловини забруднюються. Достатньо одного потрапляння забрудника, який розповсюджується на весь горизонт і робить воду непридатною для вживання. Бо підземний водообмін відбувається протягом сотень років, а поверхневий — протягом місяців.
Сьогодні в Україні вода також може використовуватися як зброя, що траплялося в ході інших сучасних збройних конфліктах. А крадіжка водних ресурсів під час війни та водний тероризм рф може спричинити різку зміну водоспоживання по секторах.
Що робити?
У зв’язку з нинішнім серйозним навантаженням на водний та екологічний менеджмент в Україні та втратою або пошкодженням значних частин мережі моніторингу країни пріоритетом стає збір достовірної інформації. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вже закликало українські громадські організації та інших партнерів допомогти зібрати дані для документування збитків, завданих довкіллю внаслідок війни. Державна екологічна інспекція (ДЕІ) в Україні продовжує фіксувати наслідки російської агресії на територіях, де розташовані очисні споруди.
Сьогодні Україна потребує термінового доступу до безпечної питної води для регіонів, ізольованих війною. І їй знадобиться підтримка завтра, щоб відновити та відбудувати країну, включаючи водне та екологічне врядування, менеджмент та моніторинг.
Проблема із забрудненням українських річок і морів немає кордонів. Адже ми ділимо великі річки, такі як Дунай, Дністер, Прут, Тиса і Західний Буг з країнами-сусідами: Польщею, Угорщиною, Румунією та Молдовою, а акваторію Чорного моря з Болгарією, Грузією, Румунією, Туреччиною та росією.
Тож нині міжнародні організації нарощують зусилля по збору та документуванню фактів екоциду в Україні, задля того, щоб допомогти підтримати післявоєнну відбудову нашої держави.
Алгоритм фіксації екологічних злочинів рф
Зважаючи на масштаби наслідків військової агресії рф проти України, розроблено алгоритм дій щодо фіксації злочинів проти довкілля.
Про це повідомив Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Скріншот Ecodozor
Для фіксації екозлочинів можна зв’язатися з:
1. Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України:
— за номером “гарячої лінії” 0 800 500 115 “Міндовкілля на зв’язку”;
— за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035;
— за електронними адресами: [email protected] – для юридичних осіб, [email protected] – для звернень громадян.
2. Державною екологічною інспекцією України:
— за адресою: Новопечерський провулок 3, корпус 2, м. Київ, 01042;
— за телефоном (044) 521-20-38;
— за електронною адресою: [email protected].
3. Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів:
— за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 02000;
— на цілодобову “гарячу лінію”: (044) 364-77-80, (050) 230-04-28;
— на електронну адресу: [email protected].
Низка онлайн-ресурсів, які фіксують злочини проти довкілля:
— чат-бот SaveЕcoВot, попередньо необхідно додати його до Telegram або Viber;
— застосунок “Екоінспектор 2” (Ecoinspector 2), який автоматично генерує звернення та повідомляє про екологічні злочини Держекоінспекцію.
Також можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
— за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;
— на електронну пошту: [email protected];
— на “гарячу лінію”: 0800501720;
— за телефоном: 044-299-74-08.
Проєкт “Екоцид в Україні: вплив на країни Чорноморського регіону, шляхи спільного вирішення проблеми” створений за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ, у рамках проєкту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
