Що кажуть біологи про вплив війни на екологію Чорного моря, які представники тваринного і рослинного світу постраждали найбільше, а також заглянемо в історію Чорного моря, щоб зрозуміти, як сучасний вигляд флори і фауни визначається геологічним минулим моря разом з грузинською журналісткою Тінатін Мосіашвілі.
Що кажуть рибалки?
Батумський рибний ринок — це місце, де ви маєте побувати, якщо відвідуєте Батумі. Тут на прилавках виставлена чорноморська риба та морепродукти: кефаль, скумбрія, оселедець, лящ, мідії... Якщо у вас немає часу готувати, вас пригостять рибними стравами у сусідньому рибному кафе.
Гурамі вже 24 роки продає рибу на Батумському ринку і завдяки цьому заробітку він утримує свою сім'ю.
“Мені буде важко відповісти на вплив війни, але одне можу сказати точно: за останні роки кількість риби зменшилася, як видова, так і кількісна”.
Рибалка згадує конкретні випадки: “Під час грузинсько-російської війни пам’ятаю як підірвалась міна, та вона не спричинила значної загибелі риби. Та й війна на щастя, тривала недовго”.
Зараз, під час російсько-української війни, особливих випадків не було.
“Раніше, коли радянська армія стояла в Батумі і часто стріляли в море, тоді я пам’ятаю більше випадків, коли вбивали рибу”, — каже Заза.
***
Анаклія, де Інгурі зливається з Чорним морем, є улюбленим місцем рибалок із Зугді. Інгурі — прикордонна річка двох регіонів Грузії — Самегрело і Абхазії.
Сьогодні грузинський уряд не контролює ні Абхазію, ні, у багатьох випадках, незаконний вилов риби.
“Сьогодні поточний вилов риби в Анаклії та по всій Грузії, включаючи Абхазію, є головною проблемою для рибальства та біорізноманіття”, — каже Лука Кірія. Риболовля є традиційним заняттям у його родині. Його батько теж рибалка. Лука згадує новини 2008 року, коли тут стояла частина російської армії і через підводну стрілянину чимало риби вбила та вигнало.
Що кажуть біологи, як війни впливають на біорізноманіття Чорного моря та скільки ми маємо інформації чи досліджень про те, які види постраждали найбільше, про це ми поговоримо нижче. Перед цим заглянемо в історію Чорного моря, та про те, як сучасний вигляд флори і фауни визначається геологічним минулим моря.
V століття до нашої ери вперше згадується про Чорне море (болг. Черно море; грец. Μαύρη Θάλασσα; рум. Marea Neagră; рос. Чёрное море; укр. Чорне море; тур. Karadeniz, груз. Black Sea). Греки називали Чорне море спочатку Понтом Аксинським (Pontos Axeinos, негостинним), а потім — після розвитку мореплавання — Понтом Евксинським (Εὔξεινος Πόντος, лат. Pontus Euxinus, гостинне море). Його також називали “морем Понто”, а в деяких місцях “морем Спері”, ассирійці називали його “Верхнім морем”, араби — “Руським морем”.
Унікальне Чорне море
На думку географів Чорне море є унікальним серед морів світу. Це пов'язано з багатьма факторами: воно глибоко врізається в материк (якщо розглядати Азовське море як затоку Чорного моря) і найбільш віддалене від Атлантичного океану (до складу якого воно входить) — на 2600 кілометрів.
Чорне море розташоване між між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході.
Інформація про море: Розташування — 43°17′49″ пн. ш. 34°01′46″ сх. д. / 43.29694° пн. ш. 34.02944° сх. д. Середня глибина — 1240 м. Максимальна глибина – 2210 м. Максимальна довжина (по паралелі) — 1150 км. Максимальна ширина (по меридіану) — 580 км. Мінімальна ширина (від Криму до Туреччини) — 265 км. Площа морської поверхні — 422 000 км². Площа дна становить 150 000 км². Об'єм води — 555 000 км³. Маса води — 550 трлн т. Крайні точки Чорного моря: на півночі — біля Березанського лиману, неподалік Очакова (сх. довгота 46°33'); на півдні — Керасунд (сх. довгота 40°56′); на заході — Бургаська затока (27°27′ сх. широти); на сході — Кінтришський лиман (41°47′ сх. широти);
Іноді можна почути вислів, що Чорне море — одне з наймолодших морів нашої планети. Це можна пояснити тим, що 5-7 тис. років тому з відкриттям протоки Босфор Чорне море влилося в Середземне і набуло відомих нам сьогодні контурів узбережжя. Однак, якщо проаналізувати склад його флори і фауни, то відразу побачимо, що вік моря набагато старший, тому що воно населене стародавніми видами, деякі з яких більше ніде не зустрічаються. В процесі еволюції вони виникли багато тисяч років тому. З біологами погоджуються і геологи: навіть в умовах максимальної глибини Чорного моря 2212 метрів товщина м'яких морських відкладень до базальтового шару становить 16 кілометрів. Формування такого шару займе кілька мільйонів років.
У юрський період мезозойської ери і до неогену Атлантичний і Тихий океани з'єднував океан Тетіс, частиною якого було Чорне море. В результаті руху материків і формування гірських систем під час альпійського горотворення океан Тетіс розділився на кілька морських басейнів, які то об’єднувалися, то втрачали зв’язок з Атлантичним океаном. До сучасного стану Чорне море чотири рази було різко прісним і тричі входило в систему морських водоносних горизонтів» (“Таємниці Чорного моря”).
Згідно з тим же виданням, протока Дарданелли була з'єднана з Атлантичним океаном 150-100 тисяч років тому. Після чергового нового періоду Ахалевксинкське озеро-море 5-7 тисяч років тому, ймовірно, в результаті землетрусу, з'єдналося з Середземним морем через протоку Босфор. Внаслідок прориву природної дамби між берегами Босфору вода Середземного моря у вигляді гігантської хвилі вилилася в Чорне...
Таким чином, Чорне море є не одним із наймолодших, а навпаки – одним із найстаріших морів. Його історія бере початок від океану Тетіс, який зник у далеку мезозойську еру» (“Таємниці Чорного моря”).
Контури сучасного морського жолоба сформувалися в олігоцені (епоха палеогенового періоду кайнозойської ери, тобто приблизно 23-33,9 млн років тому до н. е.), коли в Азії відбувались тектонічні рухи. Мале Чорне і Каспійське моря поступово відділилися від океану. У пізньому міоцені (5,3 – 23 млн років тому до н.е.) Чорне море було зледенілим морем-озером (Сарматський басейн). Після нетривалого сполучення із Середземним морем у меотійський час виникло конденсоване Понтійське озеро. Наприкінці Понтійського періоду зв'язок між Чорним і Каспійським морями перервався.
Ймовірно, що в середньому і пізньому пліоцені (1,8 – 5,3 млн років тому до н. е.) воно було зледенілим проточним озером, а під час останнього зледеніння утворилося сильно затверділе Ахалевксинське озеро-море, яке, як ми вже говорили вище, було зв’язане протоками 6-7 тис. років з Середземним морем. Так виникло сучасне Чорне море. Його тектонічна активність проявляється в землетрусах, епіцентри яких розташовані на периферії западини.
У грудні 1996 року The New York Times вперше повідомила про теорію потопу в Чорному морі, згідно з якою рівень цього моря значно піднявся близько 5600 року до нашої ери.
Берегова лінія Чорного моря слаборозчленована, є невеликі затоки і бухти поблизу Бургаса, Варни (Болгарія), Дністра, Дніпро-Бугу, Каркіната, Каламата (Україна), Новоросійська (Росія), Синопа і Самсунга (Туреччина), Біхвінті, Сухума, Батумі (Грузія).
У Чорному морі мало островів. Біля північно-східного узбережжя є кілька невеликих островів: Березань (відомий своїм унікальним археологічним комплексом, а також тим, що тут побував відомий капітан Шмідт), Зміїний (“Змій”, назву Зміїного пов’язують з культом відомого давньогрецького героя Ахілла, який велику роль відігравав у культурі Північного Причорномор’я. На острові знаходиться храм Ахіллу Понтарху, захиснику моря; в 2022 році острів став частозгадуваним завдяки відомій фразі, присвяченій російському кораблю), а також Джарилгач і Тендра.
З півостровів можна назвати: Кримський, Керченський, Індже Бурун і Ясунь.
У Чорне море впадають річки, як з території Європи, так і Азії: Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Енгур, Ріон, Чорох, Кизил-Ірмак, Єшиль-Ірмак...
Географи говорять про інші особливості Чорного моря: одна з них полягає в тому, що це найменш солоне море у світі: у відкритому морі солоність на поверхні становить 17-18 ‰ (17-18 грамів солі на л води), на дні 22-22,5‰, в гирлах великих річок не перевищує — 9‰.
Морську воду можна порівняти з «слоїстим пирогом», оскільки різні шари води мають різну щільність (“Таємниці Чорного моря”).
Ви мабуть пам'ятаєте найважливіший факт зі шкільного курсу географії, що в Чорному морі на глибині 150-200 метрів є сірководень і близько 87% об'єму моря не містить кисню. Останні дослідження підтвердили, що «сірководневий шар піднявся, і безкисневий шар починається на відмітках у 90-160 метрів».
Безумовно, Чорне море має великий вплив на країни регіону з фізико-географічної, економіко-географічної, геополітичної, військової, стратегічної, транспортної, туристичної точок зору. Очевидно, що ми не можемо охопити всі аспекти в цій статті. Як ми писали на початку, наша головна мета — вивчити вплив війни на Чорне море.
Біорізноманіття Чорного моря
Нам потрібно було переглянути історію Чорного моря, щоб говорити про його біорізноманіття.
Перераховані вище геологічні періоди були згадані не дарма, в результаті такої непростої геологічної історії сформувалося біорізноманіття Чорного моря. Тому з існуючих на сьогоднішній день видів: 1% — бореально-атлантичні або кельтурійські (наприклад, червона водорість філофора, чорноморський лосось — кумжа, морська свиня), 9,6% — понто-каспійські релікти (наприклад, дрейссена і осетер), близько 10% — прісноводні представники (наприклад, Ulothrix, Oligochaetes, п'явки, риби — farga і cariglia) і 80% флори і фауни — це середземноморські види (цистозира, мідії, устриці, раки, морський кінь, кефаль, ставрида, камбала, сом і морська лисиця, дельфіни — афаліни і білобочки та ін.) (“Таємниці Чорного моря”).
Як ми вже згадували, у 87% води Чорного моря немає кисню, тому різноманітність живих організмів зосереджена у верхньому, насиченому киснем шарі. На глибині більше 150-200 метрів життя немає (за винятком анаеробних бактерій — в основному мікроспор). Тут поширено близько 350 видів водоростей фітопланктону.
Фауна Чорного моря приблизно в три рази бідніша за Середземне море. Домінуюче місце займають донні форми (до 1700 видів), всього 2 тис. видів, з них 16 видів риб, 3 дельфінів і 1 тюленів.
Сьогодні біологи говорять про те, що хоча в Середземному морі налічується близько 10 тис. видів, а в Чорному — 5,6 тисяч, тобто майже вдвічі менше, Чорне море через це не є малонаселеним і млявим, а навпаки — випереджає за продуктивністю.
За останніми даними, в Чорному морі налічується 2780 видів одноклітинних водоростей, 201 вид риб (з них 150 аборигенних), 453 види макрофітів, 390 видів дрібних ракоподібних, 175 видів морських грибів, 1677 видів зообентосу (молюски, краби, черви).
Дельфіни
Під час роботи над статтею з'ясувалося, що найбільша небезпека дельфінам загрожує під час воєн і обстрілів, тому ми також зупинимося на цьому питанні. Дельфіни належать до китоподібних.
Найвищою ланкою екосистеми Чорного моря є три види китоподібних: афаліна (Tursiops truncatus), коротконосий білобокий дельфін (Delphinus delphis) і морська свиня (Phocoena phocoena). На думку вчених, популяції цих видів морфологічно і генетично відрізняються від популяцій того ж виду, що мешкає в Середземному морі і Атлантичному океані.
Усі три підвиди чорноморських китоподібних занесені до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і мають різні категорії загрози: морська свиня та афаліна належать до категорії «під загрозою зникнення» через 50-70% зменшення їхньої популяції за останні 10 років, спричинені минулим надмірним виловом, видобутком, хворобами, загрозами середовищ існування та невідомими причинами смерті.
Білобокого дельфіна класифікують як “вразливого” через зменшення популяції на 30% або більше за останні 10 років через втрату середовища існування, минулий надмірний вилов, хвороби та інші причини.
Що вбило викинутих на берег дельфінів?
Павло Гольдін — провідний науковець — співробітник Інституту зоології АН України та член правління громадської організації “Біоеколайн”, вивчає дельфінів 25 років.
Павло розповідає, що минулого, 2022 року (якщо не рахувати початку) жодна експедиція науковців не вирушила до Чорного моря через російсько-українську війну та спричинений нею ризик. Тому він не має інформації від своїх колег про інші види. Щодо дельфінів, то в акваторії, де Росія випустила підводні та надводні бомби, а також в інших місцях Чорного моря виявлено понад 900 мертвих дельфінів.
“Я не можу точно сказати, що стало причиною смерті цих дельфінів. Інколи ми вже маємо високий рівень смертності дельфінів, і це спричинено інфекцією, травмами чи ще якимись причинами. З минулих років можу назвати 2012 чи 2017 рік, коли було кілька тисяч випадків загибелі дельфінів, але через інфекцію”, — каже Павло.
За його поясненнями, цього разу дельфіни виглядали дещо інакше, ніби їх щось викинуло з моря, аби потім повернути знову.
“У трьох країнах — Україні, Туреччині та Румунії — розтинали мертвих дельфінів і відправляли матеріал на дослідження в лабораторії Туреччини, Німеччини та Англії. Проведення аналізу — це тривалий процес, і ми ще не маємо остаточних результатів. Після відповідей можна говорити про причини. Сьогодні можна лише припускати, що причиною загибелі дельфінів могла стати війна”, — каже Павло.
Шахта в Батумі
Близько місяця тому в Батумі розірвалася морська міна.
Чи може ця історія бути пов'язана з війною?
Своєю думкою з цього приводу ділиться іхтіолог і доктор біології, голова асоціації “Флора і фауна” Арчіл Гучманідзе:
“У Чорному морі ми маємо дві циклічні течії, одну в його східній половині, а іншу в західній. Циркуляція цих двох водних мас відокремлена одна від одної (океанографи називають це “окулярами Кніповича”). Для того, щоб водні маси з України підхопили цю міну, вона мала б пройти Дунайський фронт, узбережжя Румунії (200 км), Болгарії (300 км), а потім увійти в турецькі води, де вона пройшла б поблизу протоки Босфор (де є інтенсивний рух суден), потім їй довелося б рухатися до півострова Синоп (ще 500 кілометрів), де потрібно було перетнути простір між двома циклічними течіями (це буквально неможливо з дрейфом) і досягти східної половини Чорного моря. Далі довелося б подолати ще 600 кілометрів уздовж берегів Туреччини і вийти до вод Грузії. Дуже ймовірно, що ми маємо справу з чимось іншим”.
Арчіл Гучманідзе вважає, що вибух міни не пов'язаний з війною, на його думку, це могла бути диверсія.
“На щастя, в акваторії кораблі не рухалися, адже у разі зіткнення міни з судном сталася б трагедія”, — розповідає біолог.
Його колеги також починають говорити про вплив війни.
Сліди війни
Натія Копаліані, професорка, фахівчиня з питань екології поведінки тварин і природоохоронної біології в Університеті Ілії (Тбілісі), активно бере участь у дослідженнях біорізноманіття Чорного моря з Грузії. Згідно з її поясненнями, популяції чорноморських китоподібних захищені цілою низкою правових документів, будь то Конвенція про біорізноманіття і захист китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої частини Атлантичного океану; захист Чорного моря від забруднення та інші конвенції, адже ці тварини все ще страждають від багатьох загроз. Тому важливо стежити за їх популяціями.
“З цією метою з 2020 року в країнах Чорноморського басейну проводиться статичний акустичний моніторинг популяцій китоподібних. У певних місцях у морі розмістили акустичні реєстратори, які записують сигнали на глибині 100 метрів”, — розповідає пані Натія.
Потім записи обробляються, і вчені визначають, чи є сигнали звуками тварин чи чимось іншим, наприклад звуком сонара (навігаційний інструмент для кораблів, робота якого заснована на принципі поширення та відбиття звуку у воді).
“Пам’ятаю один випадок, навесні 2022 року, майже на самому початку війни, коли лісоруб біля Анаклії виявив дуже сильний сигнал. Це не був звук, виданий твариною. Це міг бути гідролокатор або навіть підводний човен.
У разі такого сильного шуму та акустичної травми дельфін може не загинути, але може отримати травму, схожу на сліпоту та глухоту, що, по суті, прирівнюється до смерті”, — пояснює Натія Копаліані.
Фахівці пояснюють, що організми, які живуть у морі, більше страждають від неприродних звуків і шуму, створюваних людьми, ніж ми від вуличного чи промислового шуму.
Військові навчання, шум від великих танкерів і акустична травма внутрішнього вуха морських ссавців можуть бути причиною їх “самогубної” висадки на берег. Від страху й болю вони втрачають механізм сприйняття звуків, втрачають орієнтацію й мимоволі пливуть до суші (“Таємниці Чорного моря”).
Повернемося до викинутих на узбережжя дельфінів:
“Факти викидання дельфінів вивчаються, проводиться аналіз в європейських лабораторіях.
Одне можу сказати точно, сліди нинішньої війни будуть з’являтися в Чорному морі ще багато разів”, — каже Натія Копаліані.
Екоцид — злочинне знищення середовища проживання живих організмів. Російсько-українська війна, як і всі війни, загрожує населенню і не тільки йому, в даному випадку війна також загрожує Чорному морю і його кораблям. Чим довше триває війна, тим цей ризик, природно, зростає.
P.S. Хочу подякувати Арчілу Гучманідзе, Левану Абашидзе та Георгію Чежії за допомогу в підготовці статті.
Авторка Тінатін Мосіашвілі
Проект “Екоцид в Україні: вплив на країни Чорноморського регіону. Сучасні шляхи вирішення проблем” реалізується за допомогою CFI, Французького агентства розвитку ЗМІ, в рамках проекту Hub Bucharest за фінансування Міністерства закордонних справ Франції.
