Промені вечірнього сонця, що пробивалися крізь цупкі штори, створювали в кімнаті романтичну атмосферу. Підібгавши довгі стрункі ноги, у м’якому кріслі в сорочці Макса сиділа Яна. У лівій руці вона тримала келих з червоним вином, а на вказівний палець правої неспішно намотувала пасмо довгого русявого волосся. У тьмяному світлі сонця воно виблискувало, наче вкрите золотавим пилком.
Максим мовчки милувався дівчиною, яка здавалася йому взірцем досконалості. За свої 33 роки він дійсно не зустрічав гарнішої. Яна мовби зійшла з перших сторінок найкрутішого глянцю — з бездоганною фігурою, осанкою королеви, великими синіми очима й повними рожевими вустами на чистому обличчі.
— Я їду у відпустку, до батьків на Черкащину, пробуду в них місяць, — Яна пригубила вина, зробила паузу. — А коли повернуся, наші подальші стосунки й те, чи я тут залишуся, залежатимуть від того, будеш ти іще жонатим — чи уже розлученим. Ти мені не байдужий, тому й хочу, щоб ми стали сім’єю. Набридло «шифруватися» в готельному номері! Чи ти досі кохаєш свою дружину?
***
Він і справді колись її кохав…
Вони з Веронікою були однокласниками. Ніка (так усі її називали) — невисока, круглолиця, рум’яна, вміла дотепно жартувати й розвеселити будь-кого одним лиш своїм дзвінким сміхом. Зважаючи на зайву вагу дівчини, у розряд красунь її навряд чи можна було зарахувати, але весела вдача і звабливі ямочки на щоках неабияк прикрашали. Та головним достоїнством Вероніки вважався… її батько — найбагатша людина в районі.
Коли реорганізовували колгоспи і розпайовували землю, Петро Миколайович, колишній головний агроном одного із великих господарств, швидко зорієнтувався і, доки голова колгоспу запив «з горя», підпільно, майже за безцінь, скупив наділи у багатьох їхніх власників. Він переконував людей, що та земля нічого не варта, а «живі» гроші знадобляться, бо тепер немає колгоспу — немає роботи. Багато хто погодився на пропозицію та «переписав» наділи на агронома. Крім того, Петро Миколайович устиг взяти значний банківський кредит на придбання техніки, а за рік послідувала шалена інфляція, і чоловік повернув ту позику за два роки.
Він був грамотним фахівцем, вирощував рентабельні сільгоспкультури, які користувалися попитом, реалізовував їх за валюту, і невдовзі забагатів. Сім’я переїхала до містечка-райцентру, де батько збудував гарний двоповерховий будинок із підземним гаражем, винним погребом і навіть басейном.
Коли Вероніці, яка навчалася у 10 класі, виповнилося 16, вона запросила до себе додому на день народження увесь клас та ще кількох друзів-старшокласників. Початок вересня був по-літньому спекотний, тож юні гості купалися в басейні, пили яскраві безалкогольні коктейлі, їх розважали аніматори з обласного центру… У школярів було відчуття, що вони потрапили до американського молодіжного телесеріалу. А Максимові взагалі мову відібрало: син звичайних робітників-комунальників, він доношував одяг після трьох старших братів, цукерки в їхній сім’ї були «святом», тому навіть не уявляв, що можна ось так розкішно жити!
Після того дня народження від шанувальників у Ніки не було відбою. Втім вона відповіла лише на залицяння Максима…
Вони разом вступили на юридичний факультет університету, а після його закінчення оголосили, що мають намір одружитися.
Петро Миколайович не приховував невдоволення вибором Вероніки, однак щастя єдиної доньки для нього було понад усе. На весілля він подарував молодятам новенький готель з рестораном. Вероніку батько переконав укласти шлюбний контракт, в якому зазначалося: якщо Максим зрадить дружині чи подасть на розлучення – не отримає ні копійки.
— А якщо Ніка мене кине? — несміливо запитав наречений. — Вона також молода, гарна, а в життя всякого трапляється…
— Тоді майно навпіл, — тесть прискіпливо подивився зятю в очі. — Але не дай Боже ти її образиш! Тоді тобі ніхто не позаздрить…
***
Молодята «впряглися» в новий бізнес. Вони днювали й ночували в готелі, переобладнували ресторан, шукали персонал. За рік уже мали постійних клієнтів і добру славу, а за три — про них, як успішних бізнесменів, благодійників та взірцеве подружжя писали і районні, й обласні газети.
Батьки Ніки, переконавшись, що в доньки сімейне життя склалося, залишили молодятам будинок, найняли керуючого сільгосппідприємством і виїхали жити на південь Італії, про що Петро Миколайович давно мріяв. Вони приїздили додому двічі на рік, виняток зробили лише коли Вероніка народила донечку. Щасливі дід з бабою нагодилися з купою подарунків для дитини, а молодим батькам подарували по новій автівці.
І до того не худенька Ніка, після пологів погладшала майже на 20 кілограмів. Вона повністю поринула в домашні справи, не відходила від довгожданої дитини, не бажаючи наймати няню, тому управління готелем і рестораном повністю перейшло до Максима.
Якось їх разом запросили на святкування дня підприємця, і чоловік із сумом констатував, що на фоні інших бізнесвумен його дружина — незграбний «колобок», навіть діаманти не рятували. Зате він із простого хлопця перетворився на елегантного красеня: високий, мускулястий (регулярно відвідував спортзал), з модною зачіскою, у бездоганному костюмі… Він помічав, що симпатичні жінки багатозначним поглядом відповідають на звабливий блиск його сіро-зелених очей, але ж шлюбний контракт…
Тому Максим довгий час залишався вірний дружині. Тільки одного разу, коли в ресторані своїм колективом святкували 10-річчя бізнесу, звабив молоденьку покоївку готелю. Але вона сама була заміжня, тож боялася розголосу і про всяк випадок одразу звільнилася.
***
Так тривало аж до листопада минулого року. Вечоріло, падав нудний осінній дощ. Макс затримався на роботі: його попередили про податкову перевірку і треба було навести лад у документах. Він сидів на рецепції, коли двері відчинилися й увійшла Яна, яка ніби «осяяла» похмурий вечір…
Потім Максим дізнався, що транзитний автобус, що прямував через їхній райцентр, зламався, дівчина змерзла й не хотіла чекати, доки його полагодять, тож вирішила зігрітися й заночувати в теплі.
Власник готелю особисто зварив їй каву, приніс тістечок. Вони розговорилися. З’ясувалося, Яна їхала в Одесу, де тітка пообіцяла її працевлаштувати до туристичного агентства.
— Навіщо Вам Одеса, у мене місце адміністратора вакантне, обіцяю дуже хорошу зарплату, — запевнив Максим, не в силах відвести погляд від красуні. І вона погодилася!
Тоді чоловік зрозумів, чим відрізняється вдячність, яку відчував до дружини всі ці роки, від справжнього кохання. Через місяць він освідчився Яні і вона відповіла йому взаємністю. У Максима наче крила виросли, а від щастя хотілося обійняти весь світ!
Їхні стосунки тривали вже півроку, але тепер могли перерватися: у Яни був рішучий характер, і в тому, що вона здатна піти від нього, чоловік не сумнівався. Про шлюбний контракт він їй нічого не сказав…
***
Максим вирішив пройтися додому пішки, аби мати більше часу подумати, що ж робити далі? Простуючи парком, раптом зустрів свого колишнього друга дитинства Віктора, якого не бачив уже кілька років. Обоє зраділи зустрічі, обмінялися рукостисканнями, присіли на лавочку.
— Де ти зараз, давно тебе не бачив, — поцікавився Максим. — Продовжуєш викладати фізкультуру у школі? Бачу, в гарній формі, як завжди!
— Та ні, там копійки платили, тож тепер їжджу в Польщу на заробітки. Ще місяць побуду вдома — і знову за кордон.
— Одружився, діти є?
— Ні, зустрічався з жінкою, та вона в мою відсутність собі іншого знайшла, почала випивати, так що розлучилися.
— Слухай, у мене є чудова пропозиція для тебе! — у Максима під час розмови визрів, як йому здавалося, блискучий план. – Моїй дружині потрібен особистий тренер: народила дитину, набрала зайвих кіло. Я тобі заплачу вдвічі, ні — втричі більше, ніж ти у Польщі заробляєш!
— Жартуєш? — здивувався Віктор.
— Та серйозно кажу! Але ти маєш її закохати у себе і «вкласти в ліжко», аби зафіксувати факт зради.
— Що?!
Аби заспокоїти обуреного товариша, Максим розповів йому про своє життя, кохання й подальші плани. Після недовгих роздумів Віктор погодився.
***
Ніка зраділа послугам «домашнього» фітнес-тренера і зі словами «Я так хочу схуднути!» вже наступного приступила до занять. Віктор, показуючи жінці вправи, старався обійняти її, робив компліменти. Власне, це йому легко вдавалося, бо з першого ж дня він відчув щиру симпатію до Вероніки. Вона була весела, дотепна, чудова мати й господиня, а ще — дуже кохала свого чоловіка: про нього тільки й говорила. Жінка не приховувала, що готова на будь-які дієти та навантаження, бо саме заради нього хоче стати стрункою. «Він у мене найкращий, найдостойніший, вірний, уважний — такий чудовий!» — говорила із захопленням. «Ех, знала б ти, який він тобі «вірний», — подумки жалів її Віктор, і хоч справді був дуже симпатичним — усі намагання звабити Ніку залишалися марними.
***
Минув майже місяць, за три дні мала повернутися Яна, тож Максим підганяв друга: «Ну, зроби що-небудь, аби я вас застав разом. Після цього я подам на розлучення, отримаю половину бізнесу й розпочну нове життя!»
І тоді Віктор зважився. Вранці, коли Макс уже поїхав у готель, він розповів Вероніці про зраду її чоловіка та підлий задум, на який «підбив» друга. Однак Віктор навіть не уявляв, яка реакція за цим послідує!..
У жінки стався нервовий зрив, вона кричала й билася в істериці від відчаю — довелося викликати «швидку» й Макса. А наступного дня Ніка зателефонувала батькові…
— Ми з Нікою 12 років живемо душа в душу! — бив себе у груди переляканий Максим, котрий страшенно боявся тестя. — А ви повірили якомусь заброді, котрий хотів її звабити й поламати наше щасливе подружнє життя?!
Віктор мовчав, презирливо дивлячись на колишнього друга…
***
Так само, з презирством, сповідь Макса вислухала і Яна.
— Розумієш, це все не моє, — окреслив рукою коло, — ми залишимося без копійки, в мене заберуть усе — до нитки! — виправдовувався він перед дівчиною, яка щойно повернулася з відпустки.
— Але ж руки-ноги цілі, мізки працюють, ми могли б заробити на життя, — холодно зауважила вона.
— Я не зможу так, звик до статусу…
— А я — до чесних стосунків! — вона грюкнула дверима і пішла назавжди.
***
Невдовзі пізно увечері Віктора зустріли й жорстоко побили незнайомі. Кілька тижнів він пролежав у лікарні, лікуючи переломи й забої. Винуватих не знайшли.
Ніка, після пережитих потрясінь, схудла на 25 кілограмів, але тепер чомусь виглядала значно старше свої років. Вона повірила (чи робила вигляд, що вірить) у щирість свого чоловіка.
Максим часто піднімався у номер-люкс, де вони зустрічалися з Яною, наливав собі келих за келихом, напивався і плакав…
Авторка Олена ОЛІЙНИК
