Більшості українських школярів після початку війни довелося змінити формат навчання. Частина учнів вчаться онлайн, є ті, хто виїхав за кордон і там відвідує школу. Третя категорія дітей навчається паралельно в двох навчальних закладах, поєднує офлайн і онлайн навчання. В даній статті ми дізнаємося думки дітей та їх батьків стосовно організації навчального процесу. Що їм подобається та що змінилося за цей рік.
Денис 9 років, його мама Олена 37 років
м. Київ (Україна) — м. Краків (Польща)
Денис закінчив 3-й клас. З мамою Оленою ще в лютому 2022 року вони виїхали з Києва до Кракова (Польща).
— Олена, як наразі проходить навчання вашої дитини?
— В цьому році в нашій школі (м. Київ) ми могли навчатися і онлайн, і офлайн, — пояснює мама Олена. — Більшість дітей учаться офлайн, але ми вибрали онлайн варіант, бо знаходимося за кордоном. У польську школу Денис не ходив, але якщо залишимось тут надовше, то мабуть доведеться йти до однієї з Краківських шкіл. Це тому, що в нашій школі з наступного року онлайн навчання не передбачено. Розглядаю варіант офлайн навчання у Кракові. Тут вже є школа де викладають за українськими програмами і уроки проводять вчителі з України.
— Денисе, чи подобається тобі онлайн навчання?
— Так, мені подобається.
— Чому?
— Бо не треба рано вставати і йти до школи. Зараз в мене навчання починається з першої години дня.
— Чи хотів би повернутися до свого класу і бачитися з однокласниками?
— Якщо б я був вдома то міг би з ними бачитися на майданчику і гуляти, але вчитися хотів би онлайн.
— А вчителька та ж сама у вас? Чи у тих хто навчається онлайн веде інший викладач?
— Ні, в нас була інша вчителька Світлана Михайлівна. Мені вона подобається, вона цікаво розповідає, та допомагає.
— Наша нова вчителька чудова. Мені дуже подобається, як вона працює з дітьми, — додає мама Олена. — У неї гарно виходить організовувати навчальний процес в таких незвичних умовах, думаю практика з часів ковіду допомагає. Наша вчителька вміє зацікавити дітей, утримати їх увагу, подати змістовно матеріал. А ще — вона добра, чуйна, весела. Вона випромінює тільки позитивні емоції. Я переймалася, що Денису з новою вчителькою може бути некомфортно, бо особисто він її не знав, але син з першого уроку у захваті від неї.
— Денисе, де тобі більше подобається жити в Україні чи в Польщі?
— Звісно більше подобається в Україні. Там мої рідні, друзі і все на зрозумілій мові.
Костянтин 9 років, його мама Вікторія 34 роки
м. Нова Каховка (Україна) — м. Хальмен (Німеччина)
Костянтин закінчив 3-й клас в українській школі і 2-й клас у німецькій. Разом з мамою Вікторією вони виїхали 20 квітня 2022 року з окупованої Нової Каховки до німецького міста Хальмену.
— Костик, у якій ти школі зараз навчаєшся?
— Я навчаюся у двох школах: офлайн я відвідую німецьку школу та онлайн навчаюся в українській.
— Чи подобається тобі навчання у онлайні?
— Мені подобається, але важко.
— Дуже важко, — зауважує мама Вікторія. — Тому що велике навчальне навантаження. Немає практично вільного часу, так як уроки завдають обидві школи і їх потрібно виконати. За німецьким законодавством дитина обов’язково має відвідувати навчальний заклад у Німеччині.
— Чи подобається вам ваша вчителька в українській школі?
— На жаль, Костик немає можливості підключитися до уроків онлайн в українській школі. Він не встигає за часом, — пояснює мама Вікторія. — Склалось так, що, наша викладачка змінився, посеред навчального року, і Костянтин не мав можливості з нею спілкуватись. Як мати, я можу сказати лише гарні слова про нашу вчительку. Тому що, вона дуже уважна до діточок. Цікавиться як живуть її учні. Мені, як, мамі, таке ставлення та увага подобається. Вчителька розуміє і співчуває діткам, що у них велике навантаження бо їм доводиться вчитися паралельно в двох школах. Іноді вони не встигають виконати всі задані домашні завдання. Та вчителька з розумінням ставиться до проблем своїх учнів, і допомагає їм бути освіченими та розумними.
— Які відмінності є між українською та німецькою школами?
— Великих розбіжностей я не бачу. Навчальний процес також дуже схожий. У Німеччині, всім важливо, щоб діти вміли розмовляти державною мовою, навіть, ті кому довелося мігрувати чи переїхати до цієї країни з тих або інших причин. Всі інші мови вивчаються у старших класах. Німеччина, це держава в якій проживає багато народів, і не всі на жаль підтримують Україну як самостійну державу. На жаль, і українським дітям, інколи доводиться відчувати на собі тиск однолітків, або старших учнів.
— Костя, чи доводилося тобі зіштовхнутися з булінгом у німецькій школі?
— В моєму класі цього не було. Всі добре до мене ставляться, а у мого друга якій вчиться у іншій школі таке було.
— Що вам подобається у німецькій школі, а що ні?
— Нам пощастило, у Костянтина чудова вчителька і однокласники. Його дуже тепло прийняли в колективі (з розмов інших батьків, не у всіх так). Йому подобається навчатися у місцевій школі. Але є проблеми, і вони пов’язані зі знанням німецької мови. Костику, як дитині, не знаючи німецької мови, і не вивчаючи її раніше, перший час складно було розуміти, що від нього хочуть оточуючі. Він уже навчається рік у цій школі, і потрохи, йому стає легше, так як є додаткові уроки з німецької для інтенсивного вивчення мови.
— Чому ви вирішили навчатися у двох школах?
— Тому що, законодавство Німеччини зобов’язує всіх діток ходити до школи та інтегруватися у цій державі. Українську школу не покидаємо, так як моя дитина ще навчається у початковій школі, і дуже хочеться зберегти все рідне, що у нього було до війни: клас, мову, звичаї і т. д. Але ми не прийняли рішення, що робити після закінчення війни: залишатися тут або повернутися у рідне місто.
Аліса, 15 років, закінчила 9-й клас
м. Нова Каховка (Україна) — м. Кропивницький (Україна)
Напередодні 2022/2023 навчального року, в червні минулого року Аліса разом з родиною виїхала з окупованої Нової Каховки до Кропивницького.
— В якому форматі ти зараз навчаєшся?
— Після того як ми виїхали з Нової Каховки до Кропивницька я почала вже тут ходити до школи.
— Як відреагували на твою появу у класі твої нові однокласники? Чи знайшла ти собі друзів?
— В моєму класі до мене добре ставляться, співчувають. З новим класним керівником ми теж відразу знайшли спільну мову. І я рада, що знайшла собі у класі подруг. Проте я дуже сумую і за своєю рідною школою та класом.
— Як зазвичай у вас проходять уроки в школі?
— Часто бувають повітряні тривоги і тоді урок доводиться призупинити і ми йдемо у бомбосховище. І кожного разу стає дуже страшно. Ми сидимо чекаючи відбою тривоги. Після відбою, якщо час дозволяє — уроки далі продовжуються за розкладом, а якщо ні — йдемо додому. Нам регулярно проводять інструктажі з техніки безпеки, вчителька розповідає як поводитися під час повітряної тривоги, під час вибухів та в інших небезпечних ситуаціях.
— Чи здавали ви ДПА в цьому році?
— На щастя ні.
— Які в тебе плани на майбутнє? Ти плануєш вступати до профільного навчального закладу, чи продовжиш вчитися у школі і підеш до 10 класу?
— Я прийняла рішення після закінчення 9 класу вступити до медичного коледжу. Хочу продовжити сімейну справу, бо мої бабуся і мама — медсестри за фахом. Тож зараз я обираю в який саме навчальний заклад вступити, аби отримати омріяну спеціальність.
Авторка Анастасія Козодой
