З проханням до всього суспільства допомогти повернути прикордонників Маріупольського гарнізону з полону звернулися в ефірі Media Center Ukraine – Ukrinform їх рідні. Вони розказали історії своїх чоловіків, а також про підтримку з боку органів державної влади, мирну акцію та роботу, яку вони проводять щоб повернути полонених додому.
Один рік і чотири місяці — саме такий час вже перебувають у російському полоні прикордонники 1-го загону Маріупольського гарнізону. Їх рідні не можуть про це мовчати, тому виходять на організовані зібрання, щоб знайти можливість повернути Героїв додому. Вони кажуть, що кожен день невизначеності дається з болем.
Ярина Герасимова,
сестра військовополоненого прикордонника:
24 лютого о 5:26 задзвонив телефон. Але я вже не спала. Взяла слухавку. Дзвонив рідний брат, прикордонник з Маріуполя. Сказав що почалася війна і що потрібно брати дітей та тікати. Я в повному нерозумінні: як так. І його слова: “Ти не уявляєш який я бачу тут жах!”
Наші рідні прикордонники одні із перших, хто зустрів ворога. Російські війська стрімко наблизилися до Маріуполя із заходу. З того напрямку, де їх ніхто не очікував, і не думав про загрози.
Почалася атака по всім українським позиціям, обстріли східних і західних передмість, обстріли аеропорту, стрілянина з моря. Наших хлопців атакували звідусюди. А вони стояли, виконували свій обов’язок — захищали рідну країну. Навіть в той момент коли місто було напівзруйноване, і у них не було ніякої допомоги, вони всерівно боронили і захищали його.
Привернувши на себе увагу супротивника та тримаючи оборону вони допомогли нашій країні — дали час на підготовку до зустрічі із ворогом.
Їх боротьба тривала три місяці, а потім полон…
Світлана Шакірова,
дружина військовополоненого прикордонника:
Взагалі коли говорять про захисників Маріуполя це для багатьох означає що мова йде про захисників Азовсталі. Але також ми хочемо нагадати про прикордонників 1-го загону, які боронили комбінат імені Ілліча, порт, Сартану, комбінат Азовмаш. Вони були без їжі та води, без боєприпасів і медичної допомоги. Було багато поранених, але хлопці тримали свої позиції і в цілому оборону до останнього.
Наші захисники опинилися в повному оточенні, довкола них їздила техніка окупантів, по ним стріляли всім чим могли, як з неба так і з землі. Наші оборонці прикордонники потрапили в полон.
Дружини, сестри, матері та сім’ї прикордонників 1-го загону об’єдналися у прагненні визволити своїх рідних, і це зробило нас однією сім’єю.
Ми пишемо колективні листи, звертаємося і ходимо на зустрічі до всіх представників, які мають відношення до звільнення з полону.
Минуло вже дуже багато часу — рік і чотири місяці — 528 днів полону. Але досі дуже мало сімей можуть радіти поверненню наших героїв, наших побратимів, синів, батьків, чоловіків додому.
Світлана Поліщук,
дружина військовополоненого прикордонника:
Ми родичі військовополонених яких об’єднала спільна біда створили групу в Телеграмі. Ми об’єднались для того, щоб боротися за свободу, за повернення наших рідних з полону.
Не зважаючи на те, що багато хто з нас знаходиться в різних куточках України та за кордоном - ми стали однією родиною, яких об’єднала ця біда. Тож нині ми спільними зусиллями боремося за життя і волю наших рідних. Ми періодично ходимо на зустрічі з Координаційним штабом. Наприклад, в понеділок у нас відбулася зустріч з Дмитром Лубінцем, Сергієм Сердюком, Дмитром Усовим, Андрієм Пастернаком, Олександром Кононенком, Олегом Кужелевим, Володимиром Нікіфоровим, Іваном Ващуком, Алою Шевченко, Ігорем Левадним, Наталею Ситник, Юргом Елінг та Коєн де Груф.
За весь час існування групи ми зверталися до Координаційного штабу, до Міжнародного Комітету Червоного Хреста до Служби безпеки України, до Державної прикордонної служби України та до Президента України Володимира Зеленського. Також до Ватікану, Ізраїлю, Туреччини, Індії.
Ми за власний рахунок встановили білборди в багатьох містах нашої країни, розповсюджуємо інформацію в соцмережах. Нещодавно створили спільно з 23-м загоном морської охорони — громадське об’єднання «Кордон».
Анжела Звєрєва,
дружина військовополоненого прикордонника:
Ми вдячні нашій владі, Координаційному штабу та всім, хто робить все, щоб наші хлопці якомога швидше повернулися додому. За те, що навіть у час війни вони намагаються повернути наших хлопців додому, як би тяжко це не було. Саме тому ми закликаємо весь світ пам’ятати подвиг маріупольських прикордонників, не забувати про те, що вони досі в полоні у ворога. Та допомогти нам повернути наших рідних додому до своїх сімей.
Ми організовуємо мирну акцію в підтримку наших захисників, тих, хто обороняв нас від самого початку повномасштабного вторгнення ворога українську землю. Вони мужньо і гідно прийняли бій, а зараз ми мужньо і гідно повинні за них боротися: за кожного батька, чоловіка, сина, за весь перший прикордонний загін, за весь Маріупольський гарнізон.
Наша мирна акція буде проходити 27 серпня о 10 годині в Києві на Майдані Незалежності.
Ми усіх там чекаємо, всіх небайдужих, кожного, хто пам’ятає і чекає свого рідного додому. Допоможіть нам будь-ласка скоріше повернути наших хлопців додому, вони чекають на нашу з вами допомогу.
Media Center Ukraine – Ukrinform «Визволення з полону: як дружини українських прикордонників борються за повернення чоловіків
Довідково. за даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, на Батьківщину уже вдалося повернути 2598 українців.
