Вчені продовжують фіксувати екологічні наслідки спричинені руйнуванням Каховської. Так, через кліматичні зміни і знищення екосистем — на Херсонщині зафіксовано розвиток хвороб у рослин і появу нових шкідників, які раніше тут не зустрічалися.
Наслідки екологічної катастрофи непередбачувані
Будь-яка екологічна катастрофа має непередбачувані наслідки. Так сталося й після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС, внаслідок чого велика територія вниз за течією Дніпра була затоплена, а вище греблі — обміліло Каховське водосховище.
Стрімкий скид води зі штучного водосховища призвів до загибелі великої кількості безхребетних, молюсків, ракоподібних. Тоді, як внаслідок підтоплення, під загрозою зникнення опинилися рідкісні тварини, які мешкали на територіях, які залило водою, і нині існує загроза втратити цілі види.
Однак є й інша “сторона медалі” — затоплення однієї частини Херсонщини і опустелювання другої — сприяло розвитку хвороб рослин та появі нових, нетипових для півдня України шкідників. Так природа відреагувала на зміни клімату, температур та вологи.
“”Ми повернемося до 1950 року. За часи існування водосховища там відбулася адаптація екосистеми до нових умов, тепер вона регресує до умов попередніх. Це стрес для екосистеми”, — розповідає еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів ANTS Олег Листопад.
Олег Листопад, еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів ANTS. Фото uacenter.media
На його думку можуть бути непередбачуваними ґрунти, які зараз оголяться — у випадку спеки, вітрів, регіони може накрити пиловими, піщаними бурями.
“А місця де буде затоплено — це місця де живуть рідкісні тварини, деякі з них — є лише в Україні. Зокрема сліпаки, муранчики. Втрата біологічного виду — це втрата для природи. А для людства — невимірювані суми”, — зазначає еколог.
“Потрібно розуміти проблему і підшукували заходи захисту”
Доцент кафедри ботаніки та захисту рослин Херсонського державного аграрно-економічного університету Іван Мринський інформує про зміни в природному середовищі з огляду на зміни клімату, що відбулися в регіоні після підриву Каховської ГЕС.
Іван Мринський, доцент кафедри ботаніки та захисту рослин Херсонського державного аграрно-економічного університету. Фото pivdenukraine.com.ua
“Високий відсоток вологості, послаблює рослини. Я, наскільки знаю, в тих населених пунктах, що затопило, там проблем із хворобами побільшало”, — ділиться Іван Миколайович.
Іржа груші продовжує розвиватися. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
Зокрема, зміни клімату, які зараз спостерігаються, а саме підвищення суми ефективних температур (скорочується безморозний період), сприяє появі нових шкідників.
“У межах Херсонської області ми спостерігали такого шкідника проблемного, як клоп жовто-буро мармуровий, який при достатньо високій чисельності складе проблему при вирощуванні не тільки плодових, ягідних культур, а й овочевих культур також”, — зауважує учений.
Крім цього клопа, зафіксовані такі шкідники: біла цикадка, малиновий кліщ, західний квітковий трипс, каштанова мінуюча міль.
“Наслідки діяльності каштанової молі, я думаю, ви бачили — поява плям на листі, потім їх опадання. Це дійсно так. На цих шкідників потрібно звертати увагу. Ми стараємося відносити цю інформацію через соціальні мережі, через навчання студентів, для того, щоб люди розуміли цю проблему і, відповідно, підшукували оптимальні заходи захисту”, — зазначив Іван Миколайович.
Шкідники, поява яких пов’язана зі зміною клімату на Херсонщині
Жовто-бурий мармуровий клоп
Клоп жовто-бурий-мармуровий. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Цей шкідник із доволі гарною назвою та неприємним запахом здатен створювати загрозу практично всім плодовим, баштанним та ягідним культурам, посівам квасолі, сої та кукурудзи, а також лісовим і декоративним рослинам. Йому смакує понад 300 видів рослин. А харчується він молодим листям, пагонами, недозрілими плодами.
Початково мармуровий клоп із Південно-східної Азії проник у США, згодом в Канаду, а 2007 року був виявлений у Європі (Швейцарія) та Новій Зеландії.
Цей вид був активно поширений в Грузії, Туреччині, Румунії, Абхазії, Росії.
В Україні клоп жовто-буро-мармуровий був внесений до переліку регульованих шкідливих організмів списку А-1 (карантинні організми, відсутні в Україні). Нині ж його появу зафіксовано на Херсонщині.
Яблуко уражене клопом жовто-буро-мармуровим. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Цей шкідник під час харчування робить проколи на культурних і дикорослих рослинах. В місцях проколу виникають некрози, плоди деформуються, розвиваються бактеріози м’яких тканин плоду, у зернових та горіхоплідних перестають розвиватися зернівки та ядра горіхів.
Томат уражений клопом жовто-буро-мармуровим. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Клоп – теплолюбива комаха, яка розвивається в межах температур від +15°С до +33°С. Оптимальною температурою для розвитку жовто-бурого мармурового клопа є температура від +18ºС до +25ºС. В залежності від температурних умов регіону, шкідник може давати від 1 до 3 поколінь на рік. Загалом одна самка здатна відкласти від 250 до 300 яєць. Одне покоління мармурового клопа розвивається 40-50 днів.
Коли повітря прогрівається до +12°С +15°С, дорослі комахи виходять з місць зимівлі, харчуються на молодих пагонах рослин.
На зимівлю клопи намагаються проникнути в оселі з обігрівом, господарські приміщення, нори тварин, також зимують в середині трухлявих пнів та гніздах птахів.
Основним ефективним методом боротьби з клопом є хімічний, але треба пам’ятати, що він найбільш ефективний в весняний період після виходу імаго з місць зимівлі. Також використовують механічний метод, який полягає у зборі імаго в період зимівлі з послідуючим спалюванням.
Цикадка біла — металькафа або цитрусова
Цикадка біла. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Сіруватого кольору з білястим відтінком комаха, що за формою трохи нагадує краплю, навіть схожа на невеликого метелика, здатна добре стрибати і літати. Тому доволі швидко “освоює” нові території.
Звуть цю комаху Цикадка біла — металькафа або цитрусова — шкідник родом з Північної Америки, якого виявили в 2009 році. Вона є одним з найнебезпечніших шкідників польових культур і виноградників. Шкодять дорослі особини і личинки: харчуючись соком рослин, комахи виснажують їх і можуть погубити молоді екземпляри.
Цикадка біла. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
Кладка яєць Цикадки білої відбувається в серпні-вересні. Одна особина відкладає близько 90 яєць в кору для подальшої зимівлі. Весною на рослинах з’являється пухнастий наліт. Це живі личинки металькаф, які виходять в травні-червні. Вони, як і дорослі особини, харчуються рослинною соком.
Живі личинки Цикадки білої. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
В харчовому раціоні цих комах найбільш бажаними є клени польовий і гостролистий, різні види верби, в'яза, калина, ломиніс виноградолистий, глід одноматочковий, гібіскус сірійський, бирючина звичайна, виноград дівочий, жостер проносний, робінія псевдоакація (акація біла), бузина чорна, кропива дводомна. Серед культурних рослин шкодить винограду, кизилу, цитрусовим, абрикосу, персику, яблуні, груші, сливі, фундуку, волоському горіху, ожині, малині, суниці, рису, ячменю, кукурудзі, сої, пшениці, сорго, моркві, томатам, картоплі.
Живі личинки Цикадки білої. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
Личинки живляться клітинним соком на всіх зелених органах рослин, проколюючи їх хоботком. У результаті у місцях пошкодження руйнується хлорофіл і на поверхні листя з’являються знебарвлені плями. Зазвичай пошкоджені пагони та листки не деформуються, але внаслідок втрачання тургору ріст рослин призупиняється, частково опадають плоди і засихають пагони.
Дорослі комахи висмоктують із листя сік, унаслідок чого на ньому з’являється характерна плямистість: спочатку утворюються дрібні білі, а потім розпливчасті жовті плями. Некрози тканин листка у місцях пошкодження цикадками мають більш розпливчасту форму, чим і відрізняються від некрозів, спричинених живленням павутинних кліщів.
Часто через ранки, зумовлені проколами хоботка шкідника, у рослину проникають збудники грибних і бактеріальних інфекцій. Рослини втрачають свій нормальний зовнішній вигляд (у плодових та винограду знижуються приваблива товарність і якість). Імунітет рослин послаблюється, сильно пошкоджені плодові рослини втрачають плоди або зовсім їх не утворюють.
Крім того, у липких виділеннях цих комах розвиваються гриби-сапротрофи, що перешкоджають фотосинтезу рослин. У плодових і винограду затримуються процеси дозрівання та накопичення цукрів у плодах і ягодах. Сильніше потерпають ослаблені після перезимівлі або внаслідок ураження іншими патогенами рослини. Вкрай небезпечним є те, що цикадки здатні переносити фітоплазмові, віроїдні та вірусні захворювання.
Малиновий кліщ
Малиновий кліщ. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Ця комаха зі смачною назвою зазвичай поширена у багатьох регіонах природного вирощування малини. Відтепер малинового кліща можна зустріти й на Херсонщині.
Він пошкоджує і культурну, і дикорослу малину. Заселені листки в результаті харчування кліща покриваються добре помітними, зверху маслянистими розкиданими неправильної форми блідо-зеленими плямами, які відповідають світлим безволосим частинам на нижній стороні листа. Пізніше плями жовтіють. Листки часто деформуються і ріст жилок припиняється.
Листя малини пошкоджене малиновим кліщем. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
Зимують самиці під лусочками або між бруньками. В період розпускання бруньок (початок травня) кліщі заселяють молоді листочки з нижнього боку. По мірі старіння листків на минулорічних пагонах кліщі переселяються на бруньки та молоді листочки пагонів поточного року. Дає 4 – 5 поколінь на рік.
Західний квітковий трипс
Західний квітковий трипс. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Західний квітковий трипс — небезпечний шкідник, який може пошкоджувати більш ніж 500 видів квіткових та декоративних рослин, овочевих та фруктових культур. Окрім того є носієм небезпечних вірусних захворювань рослин.
Згідно переліку регульованих шкідливих організмів, західний квітковий трипс, внесений до списку карантинних організмів обмежено поширених в Україні (список А-2).
Батьківщина західного квіткового трипса — Північна Америка, звідки він, завдяки активній торгівлі, розселився майже по всьому світу. На даний момент цього шкідника відмічено в Центральній та Південній Америці, в Азії та Африці, в Австралії та Новій Зеландії. На європейському континенті вперше зареєстровано в 1983 році, а в Україні вперше знайдений в 1997 році поблизу Києва в теплицях на гвоздиках.
Ознаки зараження трипсом широко коливаються в залежності від рослин, які він пошкоджує. На трояндах чи герберах з червоними квітами, або на темних квітах сенполій ураження проявляються як білий наліт. Значне ушкодження призводить до деформації зародків, якщо зараження відбувається перед початком цвітіння.
Листя уражене Західним квітковим трипсом. Фото ГУ Держпродспоживслужби
У перцю і огірків, що були пошкоджені, на початку розвитку зав'язі, спостерігаються серйозні порушення під час дозрівання. На листі утворюється сріблястий наліт, листок деформується, в місцях живлення утворюються плями та шрами.
Яйця відкладені в тканини пелюсток спричиняють ефект гусячої шкіри на квітах типу орхідей, а яйцекладка на чутливих плодах типу винограду призводить до розтріскування шкірки плоду і наступного його ураження грибами.
У більшості інших рослин на пошкоджених листках з'являються жовті некротичні плями, тканини підсихають. В результаті листя в'яне і опадає. Стебла на таких рослинах викривляються, а плоди деформуються.
Зимує доросла комаха (імаго) в ґрунті або в прикореневій розетці багаторічних культур чи бур'янів при плюсовій температурі. При температурі нижчій 0°С — гине. За сприятливої температури розмножується впродовж всього року, відтворюючи 12 – 15 поколінь на рік.
Розповсюджується трипс на всіх стадіях розвитку при перевезенні заражених квітів, овочів та інших рослин або в ґрунті чи торфі. Таким пасивним способом комаха долає значні відстані між континентами і країнами.
В зв’язку з тим, що Західний квітковий трипс веде прихований спосіб життя його складно виявити. Окрім фітосанітарної експертизи надійним заходом є обстеження впродовж вегетаційного періоду місць вирощування рослин, які повинні бути вільними від шкідника. У разі виявлення на обстежуваних територіях шкідника запроваджується видалення пошкоджених рослин, стерилізація ґруну, знезараження інвентарю, знищення бур’янів, видалення квітучих частин рослин, використання інсектицидів або біологічні методи боротьби за допомогою ентомофагів.
Каштанова мінуюча міль
Каштанова мінуюча міль. Фото ГУ Держпродспоживслужби
Цю комаху, що має розмір лише кілька міліметрів, вчені виявили відносно недавно, лише у 1985 році. Невідомий науці вид агресивно розпочав атаку на кінські каштани в Македонії, що росли навколо озера Орхід на кордоні з Албанією. Воно й дало назву шкіднику — камерарія орхіделла (Cameraria ohridella).
Основною кормовою рослиною мінуючої молі є гіркокаштан звичайний, проте деякі вчені вважають що такі види кленів, як клен явір і клен гостролистий, що ростуть поруч із каштанами, заселяються міллю де успішно завершують там розвиток до метеликів.
Листя гіркокаштану пошкоджене Каштановою мінуючою міллю. Фото з Facebook-сторінки Івана Мринського
Велика шкідливість каштанової молі зумовлена високим потенціалом розмноження (середня плодючість самиць — 40-50 яєць, розвиток 2-4 генерацій за сезон) та надзвичайно інтенсивним утворенням мін на листках, що в другій генерації перевищує 70% поверхні листків і призводить до інтенсивного опадання листя в липні — серпні, знесилення дерев та їх загибелі через 3-4 роки після заселення.
В наших кліматичних умовах розвиток каштанової молі в останні роки проходив у двох поколіннях. За посушливих умов та високих температурних показників можливий частковий розвиток третього покоління.
Значну частину популяції каштанової мінуючої молі знищують ентомофаги — паразити і хижаки — павуки, мурашки, кокцинеліди, золотоочки та птахи.
Однак проблема з розповсюдженням мінуючої молі залишається гострою. Відсутня гарантія, що ця комаха із часом не адаптується, як це відбулося із колорадським жуком і масово не перейде на харчування іншими рослинами.
