Керівництво селищних військових адміністрацій Іванівської та Нижньосірогозької громад, Генічеського району розповідають про те, в яких умовах нині перебуває населення, яке залишилося на окупованих територіях. Та чому важливо, щоб люди, які опинилися під окупацією відчували підтримку України.
Іванівська об’єднана територіальна громада
— Яка кількість людей проживала в Іванівській громаді до лютого 2022 року? Як змінилася чисельність після повномасштабного російського вторгнення? На який період припав пік виїздів з громади? Чи продовжують люди виїжджати з громади нині?
— За станом на 24 лютого 2022 року, на території Іванівської селищної громади проживало 12735 осіб. Точна кількість осіб, які покинули громаду після повномасштабного вторгнення, як і тих, хто прибули з інших територій (ВПО), не відома. Міграція населення відбувається до цього часу, багато людей виїздять також до Криму та на територію Російської Федерації. Проте, наразі відомо те, що кількість населення в громаді суттєво зменшилася.
— Що відомо про майно підприємств і житло людей, які виїхали з окупації?
— Більшість квартир та будинків жителів громади, які тимчасово виїхали з окупації, конфісковано окупаційною владою та надано в користування військовим РФ, працівникам окупаційних органів або внутрішньо переміщеним особам з окупованих територій.
Варто зазначити, що майже всі пусті будинки та квартири розграбовані російськими військовими, місцевими жителями та тимчасовими мешканцями. Повністю розграбовані та понівечені приміщення більшості шкіл, садочків, старостатів та інших установ, що належать до комунальної власності громади, району і області. Викрадено також все рухоме майно громади.
— Чи високий рівень співпраці жителів тимчасово окупованої Іванівської громади з ворогом?
— Якщо говорити про перший рік окупації, то можна сміливо стверджувати, що громада діяла за прикладом голови громади — всього одна посадова особа місцевого самоврядування (головний спеціаліст відділу архітектури і містобудування) пішла працювати в окупаційну адміністрацію, перед цим подала заяву до селищної ради на звільнення за власним бажанням.
Також, у перший рік окупації, не вдалося представникам рф відкрити жодної школи та дитячого садочка на території громади. До представницьких органів окупаційної влади в перший рік окупації, пішли працювати люди, які не користувалися авторитетом і повагою серед населення, не маючи, в більшості випадків, відповідної освіти, досвіду роботи, а лише великі амбіції або жагу наживи, тобто заради грошей. Потягнулися верениці, як ми їх називаємо, “ображених” та не визнаних в суспільстві “керівників”, які або були звільнені з посад, в минулому, або не пройшли конкурсний відбір тощо.
Зараз, коли окупація триває вже понад півтора роки, окремі посадові особи, які до цього часу залишаються в окупації та перебували на простої, склали заяви на звільнення і пішли працювати до окупаційної адміністрації. Поряд з ними, все більша частина населення приймає умови, що склалися: віддають дітей до шкіл та садочків, йдуть працювати на державу агресора, оформлюють російські пенсії, соціальні виплати, отримують російські паспорти.
Проте, незмінною залишається позиція певної частини населення. Це люди які змушені приховувати свої погляди, але чекають повернення України на захопленій росіянами території та допомагають Іванівській селищній військовій адміністрації, в якості партизанів.
Нижньосірогозька селищна громада
— Яка кількість людей проживала в Нижньосірогозькій громаді до лютого 2022 року? Як змінилася чисельність після повномасштабного вторгнення? На який період припав пік виїздів з громади? Чи продовжують люди виїжджати з громади нині?
— В Нижньосірогозькій селищній громаді до початку повномасштабного вторгнення проживало 14 469 чоловік. Приблизно майже половина жителів Сірогозщини вимушено покинули домівки і виїхали з окупації. Пік масових виїздів припав на серпень-вересень 2022 року. Є відомості, що і на сьогодні родини, особливо з дітьми продовжують виїжджати.
— Що відомо про майно підприємств і житло людей, які виїхали з окупації?
— На жаль, в нашій громаді є численні випадки, коли майно тих підприємців, які не пішли на співпрацю з окупантами та виїхали на підконтрольну територію України розграбували та вивезли до росії. Найбільш прикрим у цій ситуації є те, що і місцеві мешканці, які пішли на співробітництво з окупантами, приймають участь у пограбуванні. Практично всі будинки та квартири сірогозців, які рятуючи своє життя та життя своїх дітей, були вимушені покинути своє житло, — захопили окупанти та місцеві колаборанти. Більшість осель розграбовані, є навіть випадки спалення окупантами житла і майна мешканців Нижньосірогозької громади.
— Чи високий рівень співпраці жителів тимчасово окупованої Сірогозщини з ворогом?
— В більшості випадків на співпрацю з окупантами пішли громадяни, які не змогли реалізувати себе при українській владі. Більшість з них — немають навіть спеціальної освіти, тож не змогли влаштуватися в житті. До речі, переважна їх більшість, у цьому звинувачували владу та були “ображені” на всі державні структури.
Але є і такі з поміж мешканців громади, які раніше працювали в правоохоронних органах, в органах державної влади та місцевого самоврядування і після окупації Сірогозщини, без вагань почали співпрацювати з загарбниками.
Тож і перша, і друга категорія цих осіб, зараз всіляко догоджають фейковій владі та виконують усі забаганки окупантів.
