Дешево та сердито — так найчастіше говорять про радянське громадське харчування. Цей своєрідний феномен досі викликає суперечливі спогади. Однак окупаційний Мінпромторг вирішив реанімувати це насліддя СРСР на лівобережній Херсонщині.
Хто повідомляє: про це повідомляє Telegram-канал окупаційного “Министерства промышленности и торговли Херсонской области”.
Дешеві обіди, не такі вже й дешеві!
Днями окупаційний “Минпромторг Херсонской области” анонсував роботу громадських закладів харчування, або як було написано в повідомленні “общественного питания”.
Фото: t.me/dpt_kho
Відтепер власники кафе, барів, ресторанів, хочуть вони того чи ні, мають включати в меню дешеві комплексні обіди. Саме таке рішення прийняло фейкове міністерство, і його не турбує, що більшість закладів змушені будуть покласти увесь фінансовий тягар соціальних обідів на “свої плечі” (бо ціни на продукти харчування мають тенденцію до постійного зростання). А також те, що переважна більшість з цих закладів, мають певну спеціалізацію, і укомплектовані відповідним кухонним устаткуванням.
Фото: t.me/dpt_kho
В списку перших анонсованих закладів “общественного питания”, що відкрилися в Генічеську, Скадовську та Новотроїцьку — бургерна, паб, суші та спорт бари, піцерія. Відтепер вони мають включити в своє меню розсольник, гороховий суп, макарони по-флотськи, котлети з ріжками, кисіль і компот, або щось на кшталт того, щоб дешево накормити комплексними обідами населення.
Фото: t.me/dpt_kho
За задумкою окупаційного міністерства такі заходи мають “снизить нагрузки на бюджет наших граждан”. Та навіть встановлені “соціальні” ціни в тих кафе і ресторанах, які почали працювати за вимогами окупаційного “Мінпромторга”, навряд чи доступні для пересічних громадян. Бо якщо щодня ходити обідати за 250-300 рублів, то соціальної допомоги в розмірі 10 тисяч рублів, яку отримують пенсіонери та незахищені категорії громадян (а на них, насамперед, розраховане “соціальне” їдло), як раз і вистачить, аби лише один раз на місяць щодня обідати і більше нічого не купувати та ні за що не платити. А платоспроможну категорію відвідувачів закладів харчування, дешеві “соціальні” обіди, явно не зацікавлять. Скоріш за все, вони шукатимуть ті ж самі піцу, суші, або бургер.
Також окупаційний “Мінпромторг” повідомляє, що й надалі проводиться робота із власниками об'єктів громадського харчування щодо введення в меню комплексних обідів за доступними цінами. Тож “атракціон нечуваної щедрості” матиме продовження в інших тимчасово окупованих населених пунктах Херсонської області.
“Общественное питание” — спадок СРСР
Дешево та сердито — так найчастіше говорять про радянське громадське харчування. Цей своєрідний феномен досі викликає суперечливі спогади. Одні з натхненням говорять про їдальні, у яких завжди подавали великі і ситні порції за копійки. А в інших пам'ять зафіксувала кафе і ресторани з їх одноманітними меню і зарозумілим ставленням персоналу.
Саме з таких закладів і розпочалася вся система громадського харчування у Радянському Союзі у 20-ті роки минулого століття.
Їдальня “Ленпромторга”. 1933 рік. Фото istoriki.su
При дефіциті продовольства і господарської розрухи в Громадянську війну “общепит”, зіграв велику роль у забезпеченні харчуванням населення.
Після війни, основна мета новостворених дешевих їдалень полягала у справедливому розподілі їжі між робітниками та держслужбовцями в умовах розрухи та недоїдання.
Вони відкривалися у всіх містах, при кожному заводі та фабриці, при НДІ та вузах, замість шинків, трактирів та буржуазних кафе. Їхній головний принцип — доступність для будь-яких верств населення.
Радянське керівництво, яке прагнуло підтримувати високу продуктивність праці, чудово розуміло, що робітників треба добре годувати. Причому “добре” — не мається на увазі смак і користь страв, тоді на це ніхто не звертав уваги. Набагато важливіше, щоб кожен чесний пролетар міг отримати комплексний обід за півтора карбованці та бажано “не відходячи від верстата”.
Водночас у СРСР почало набирати популярності і нове ідеологічне гасло “Геть кухонне рабство!”. За задумом агітаторів, пункти громадського харчування мали звільнити жінок із полону каструль та сковорідок. Натомість представницям прекрасної статі пропонувалося присвячувати більше часу своєму вкладу у виробництво, адже зайвих рук, як відомо, не буває.
Фото: Толочко Олександр /Фотохроника ТАСС
Тим не менш, в останні радянські десятиліття їжа в їдальнях і закусочних, безумовно, принципово поступалася різноманітністю та смаковими перевагами сучасної “мережевої” їжі, але вона була доступна за ціною. Хоча не можна оминути те, що в брежнєвські часи загальною тенденцією стало майже масове розкрадання продуктів працівниками їдалень.
“Общепит” у сучасній Росії менш загальнодоступний, ніж будь-коли. Тож “общественное питание” в останні роки, не таке вже й доступне для пересічних громадян. Може ціни зависокі для росіян, а може зарплати і пенсії у них замалі,
