Історія з життя.
Наближався Тетянин день народження. Ігор, вже півроку безробітний, не мав грошей на подарунок дружині. Фірма, в якій він працював юристом, ліквідувалася, а нову роботу за фахом так і не зміг знайти. Власне, і не за фахом також, бо в їхньому невеликому районному центрі з вакансіями завжди було сутужно. У часи ж економічної кризи, які чомусь не закінчувалися, а, попри заяви високопосадовців, тільки поглиблювалися, й поготів. Тож поки що жили на зарплату дружини-бухгалтерки. Не відзначити 25-річчя Тані приємним подарунком чоловік вважав недопустимим, у борги влазити не хотів (бо коли зможе їх віддати?)
Та ідея подарунка виникла несподівано. Якраз напередодні свого дня народження Тетяна поїхала на нараду в обласне відділення банку, у філії якого працювала.
“У мене є цілий день!” — зрадів нагоді Ігор і взявся за справу. Неодноразово дружина розповідала, як у дитинстві любила кататися на гойдалці. Казала, злітала до неба, аж подих перехоплювало. На гойдалці співала пісень і заспокоювалася, коли хтось ображав чи було важко на серці.
Чоловік виміняв алюмінієвий бідон на дві обтесані колоди, що без діла лежали у сусіда в дворі, закопав їх глибоко у землю за хатою. Металеву перекладину міцно закріпив прутами, а до неї приварив широкі кільця, на які надів довгі міцні ремені. На тих ременях приладнав та надійно зафіксував ретельно оброблену гладеньку дошку, що слугувала «стільцем». А потім пофарбував блакитною фарбою. Гойдалка вийшла компактною та симпатичною.
У хату зайшов, як посутеніло, геть втомлений, але задоволений. Дружина повернулася пізно, останнім автобусом. Повечеряли та й одразу лягли спати.
Уранці Ігор повів Тетяну до гойдалки: “З днем народження тебе, кохана!” Вона, вражена й захоплена, спочатку повільно, а потім все дужче й дужче розгойдувалася. Її волосся розвівав вітер, очі світилися радістю і вдячністю. А десь неподалік лунала пісня “Вище неба” її улюбленого гурту “Океан Ельзи”…
