Віктор Михайлович Цапко, знаний в Україні та далеко за її межами художник, народився у селі Верхні Сірогози, що на Херсонщині. Скільки себе пам’ятає, завжди любив малювати і каже, що першу серйозну роботу створив ще хлопчаком — вдало скопіював картину Брюллова “Італійський полудень”. Сьогодні роботи Цапка переважно на патріотичну тематику, прикрашають будинки багатьох відомих людей, а майже всі кошти, отримані від їхнього продажу, йдуть на допомогу бійцям ЗСУ.
Шлях митця
Народився на Херсонщині, ріс на Хмельниччині, де формувався як творча особистість, живе на Полтавщині. Адже любов до батьківської землі зароджується у людини ще з дитячих років. У художників ця любов особлива — міцна та яскраво виражена. Зображаючи красу своєї рідної землі, вони намагаються донести до всіх її неповторну чарівність. Такою є любов Віктора Михайловича Цапка до рідної України.
Усвідомлення того, що він — митець, жило у Вікторовому серці з дитинства. Напевне це передалося від тата, сільського коваля, який умів творити на кузні металеві візерунки, рівних котрим не було.
Вікторові з дитинства таланило на тих, хто вірив у його майбутнє. Завідуючий клубом Сергій Дмитриєнко помітив, як зажурився хлопець, коли в 7-му класі закінчилися уроки малювання: “Ось тобі полотно, там, на смітнику, — залишки тюбиків із фарбою…”
Саме так народилася у Віктора перша копія красуні, що збирає виноград, пензля Карла Брюллова. Потім було Одеське художнє училище. Далі — Ленінград і бажання навчатися у знаменитій “Мухінці” — найкращому на той час у країні — художньому училищі. Але до списків студентів цього закладу Віктор так і не потрапив, тож на заняття туди ходив таємно.
Продовжив же юнак навчання у славетній студії Суворова — геніального малювальника та педагога, який навіть у свої 90 років сідав за мольберт із — кожним зі своїх численних учнів.
Україна поставала з полотен Віктора Цапка легендами й піснями рідного козацького краю, де народився художник. Батьківщина зринала образами забутих предків у полотнах “Сон Сагайдачного” та “Роксолана”, в тонко стилізованих постатях, запнутих у хустку сільської дівчини Мадонн.
Вісім років Віктор Цапко проходив шлях українця на чужині: у Канаді й Росії. Працював, малював, виставляв свої картини, продавав їх. Але рідна земля постійно манила до себе, тому й повернувся в Україну.
За порадою лауреата Шевченківської премії, народного художника України Феодосія Гуменюка вирішив оселитися у селі Великий Перевіз, що в Шишацькому районі на Полтавщині. Майстер приходить до висновку, що слова Григорія Сковороди про потребу обмеження бажань, приборкання волі й сумлінне виконання своїх обов’язків є справедливими.
Під час революційних подій 2014 року художник був на Майдані, захищав права українців та підтримував рідний народ у скрутні часи.
Кошти, отримані за продаж картин, Віктор Михайлович перераховує учасникам бойових дій.
Біографія Віктора Цапка
Цапко Віктор Михайлович народився у 1956 році в селі Верхні Сірогози Херсонської області. Дитячі та юнацькі роки пройшли на Хмельниччині в селі Волиця-Польова.
Початкову професійну підготовку отримав у Херсоні — закінчив 10-ти місячні курси художника-оформлювача, а також студіювання в Будинку культури, і праця художником на ХБК.
В 1979 році вступив до Одеського художнього училища ім. Грекова, яке закінчив з відзнакою.
Отримав направлення на Черкаський художньо-оформлювальний комбінат (1983 –1986).
Кваліфікацію підвищував у Санкт-Петербурзі (студія Василя Ілліча Суворова), де спілкувався з такими відомими художниками, як Феодосій Гуменюк, Леонід Кулибаба, Микола Домошенко та інші.
З 1998 року по 2006 жив у Канаді (Торонто).
Мав 5 персональних виставок у Канаді, одну — у США. Часто його роботи експонують тут, в Україні.
З 2008 року живе і творчо працює на Полтавщині в селі Великий Перевіз.
Є активним учасником різних мистецьких заходів, вже втретє брав участь у “Мамай-фесті”, який проходить у Кам’янську (колишньому Дніпродзержинську). Його роботи є в багатьох музеях України.
Віктор Цапко та Арміне Мелконян
Про себе і свій патріотичний напрям у мистецтві каже: “Я не байдужий до долі українського народу, яку він відстоює століттями… І коли почалася революція Гідності, з перших днів я брав у ній активну участь. Сьогодні, коли наші побратими потом і кров'ю відстоюють незалежність України, я намагаюся їм допомогти своєю творчою працею, з гордістю беру участь у багатьох благодійних акція, у тому числі виставках. Допомога пораненим — це свята справа. Я вірю в перемогу українського народу. Як тут не згадати великого Тараса Шевченко: “Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!”.
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
Фото: art-max.biz.ua
