Понад півтора року більш ніж половина Херсонщини в тимчасовій окупації. Громади тут виживають в умовах бойових дій та на загарбаній території військовими російської федерації. Росіяни змушують мешканців брати російські паспорти, мародерять, обстрілюють населені пункти. Але люди водночас вірять, що територія буде звільнена від окупантів. Своїми думками про те, які проблеми доведеться вирішувати після деокупації лівого берега Херсонщини ділилися представники органів місцевого самоврядування.
У кожної деокупованої території буде своя історія
Тимчасово окуповане лівобережжя Херсонщини — це велика територія. І Збройні сили України все роблять, щоб його звільнення пройшло якомога швидше. Попри всі жахи життя під окупацією, в людей є впевненість, що лівобережжя через певний час обов’язково деокупують, і розуміння того, що ці території потрібно буде відновлювати. Як нині це роблять на правому березі Херсонського регіону — принаймні, тут вже набувається певний досвід з відбудови та відновлення громад.
До повномасштабного вторгнення Росії у Херсонській області проживали 1 млн 80 тисяч громадян. На даний час точна кількість населення невідома. Але, як повідомляють органи регіональної влади, воно не перебільшує 300 – 350 тисяч. Скільки людей проживають на окупованій лівобережній частині області, нині сказати складно. Адже окупація та руйнування Каховської ГЕС вплинули на процес міграції.
У кожної деокупованої території буде своя історія. І вже зараз зрозуміло, що підходи до відновлення деокупованих територій будуть різними. Адже чим довше триватиме окупація, тим більше проблем доведеться вирішувати у звільнених громадах.
Експерти та аналітики говорять, що, насамперед, треба бути обізнаними у планах центральної влади щодо першочергових кроків з деокупації, враховувати досвід відновлення громад, які також були окуповані та перебували в зоні бойових дій.
Вже сьогодні, не чекаючи кінця війни, керівництву місцевих громад, очевидно, варто відпрацьовувати чіткий алгоритм дій щодо відновлення інфраструктури за допомогою власних ресурсів та міжнародної допомоги.
Своїми баченнями щодо того, які проблеми доведеться вирішувати першочергово після деокупації лівого берега Херсонщини поділилися представники органів місцевого самоврядування.
Дмитро ЛЯХНО
— Насамперед, хочу зазначити, що процес відновлення після деокупації лівобережної Херсонщини не буде швидким. Тож нам усім потрібно налаштовуватися на довгі роки відбудови та повернення до нормального життя
Приміром, Горностаївщина нині в тимчасовій окупації, знаходиться практично на лінії зіткнення, тому складно спрогнозувати, який стан громади буде після звільнення. Прибережні населені пункти постійно під обстрілами. Вже знищено заклади освіти в селах Каїри та Маринське, пошкоджені й інші будівлі, як комунальної так і приватної власності.
Як в цілому по Україні, так і по нашій громаді, процес повернення мешканців додому буде складний. Думаю, що не всі повернуться. Хтось з причини розбитого житла, хтось із-за відсутності відразу роботи за своїм фахом. І одним із чинників неповернення може бути безпека людей.
На мою думку, першочергово деокуповані міста, селища, села повинні мати спроможне місцеве самоврядування для того, щоб координувати відновлення інфраструктури, житла, доставлення гуманітарної допомоги. Бо треба повертати людей. А для того, щоб сім'я повернулась, то люди повинні розуміти, що будуть забезпечені житлом, роботою, та соціальними послугами (лікарня, школа, садок) — інакше, їм немає рації повертатись.
Зрозуміло, що місцеве самоврядування буде намагатися якнайшвидше все відбудувати, але, враховуючи відсутність сплачених місцевих податків, є велика залежність від дотацій та субвенцій з державного бюджету.
Приміром Горностаївська громада, як і сусідні, зокрема, Нижньосірогозька та Іванівська, має чітко визначене сільськогосподарське спрямування. У найближчий час ми не зможемо займатися сільським господарством в тих розмірах, який був до війни. А це один з головних доходів в нашій регіональній економіці. Тому й левова частина дохідної частини бюджету власними податками залежить від стану розвитку підприємництва в цій галузі.
А для відновлення сільськогосподарського виробництва, потрібно буде долати найбільшу проблему — розмінування територій. Наступним буде відновлення втраченої техніки та виробничих баз. Думаю, з цього питання працюватимуть державні та банківські кредитні програми. Проте, зрозуміло, вони будуть стосуватися тих, які зареєстровані як підприємства або приватні підприємці. До того ж, на жаль, після руйнування Каховської ГЕС, відновлення зрошення займе не один рік. І без допомоги наших партнерів ця проблема розтягнеться на десятиріччя.
Щодо промислового розвитку нашої та аналогічних громад, які розташовані далеко від великих міст, то я не бачу нормальних “правил гри” на державному рівні. Для прикладу, гарним додатком до бюджету є переробка сільськогосподарської продукції. Але враховуючи підхід держави та великого бізнесу в будівництві великих та велетенських заводів з переробки біля міст, навряд чи будуть змінені правила гри. Ми з вами стали свідками руйнації, а не на жаль модернізації та відновлення виробництва десятків “районних” маслозаводів та харчосмакових фабрик.
Після деокупації Лівобережжя, за прикладом вже раніше деокупованих територій, буде відновлюватися як приватний так і комунальний сектор. Маю надію, що даний напрямок підтримки від інших областей України та іноземних донорів не припинятиме своє існування.
Крім того, вважаю, що буде велике бажання і у нас, мешканців громади, відновити своє життя ще на кращому рівні. Не зважаючи на гасла децентралізації, багато робиться для того щоб централізувати процеси в нашій державі. Особливо на собі це відчуваємо ми, громади з невеликими селами та далеко від міст. Потреба у відбудові соціальної інфраструктури конче необхідна для життя людей. Крім цього це буде найкращий приклад, що за людей і села не забуто на рівні держави.
Чинне законодавство передбачає будівництво або реконструкцію соціальних об'єктів лише за наявністю відповідних проєктів. До війни ми розробили проєкти утеплення двох наших навчальних закладів, будівництва спортивного комплексу. Але війна внесла свої корективи. Будемо й після окупації працювати в цьому напрямку, оскільки без проєкту не буде й державних коштів на відбудову.
Хотілося б, аби були затверджені типові проєкти відбудови різних закладів. Це значно зменшить витрату коштів з місцевого бюджету на їх розробку. Так лише один проєкт з відбудови школи на 400 учнів може коштувати більше мільйона гривень.
На даний час, враховуючи окупацію території, немає змоги брати участь у державних та міжнародних програмах з відновлення. Та все ж потрібно робити планування, хоч ми поки що, під час війни і не остаточно розуміємо весь об’єм роботи.
Наостанок всім бажаю терпіння та віри. Впевнений, що разом ми все відновимо та збудуємо наше щасливе майбутнє .
Юрій Васильєв
— Коли ми сьогодні говоримо про відновлення та майбутній розвиток населених пунктів лівобережної Херсонщини, які нині перебувають в окупації, перед нами постає багато питань. Одне з головних — що треба зробити, аби люди після деокупації не тільки хотіли повернутися додому, а й допомагали відбудовувати громаду.
Ми розуміємо, що не буде так: наша перемога — і все буде.
Чи захочуть повертатися родини з дітьми?
Жителі повертатимуться до громади, коли їм буде, куди повертатися. Адже школи розбомблені, лікарні пограбовані, вчителі, лікарі повиїжджали. Не буде роботи, бо більша частина бізнесу призупинили роботу, фермерські господарства пограбовані, поля заміновані.
На мій погляд, найперше — маємо швидко відновити роботу всіх, максимально всіх, насамперед, органів влади, і запустити всі необхідні механізми щодо полегшення життя наших людей.
Зокрема, завезти генератори, продукти харчування, гуманітарну допомогу, необхідні речі, щоб людина могла спокійно жити. Налагодити медичне обслуговування: відновити в кожному старостинському окрузі медичні пункти; організувати роботу служби “швидкої допомоги”.
Далі необхідно визначити масштаби трагедії, яка сталася із громадою, підрахувати збитки та створити чітку стратегію відбудови, відпрацювати алгоритм дій щодо відновлення інфраструктури за допомогою власних ресурсів та міжнародної допомоги. Тут пріоритетом має бути відновлення енергетичної та соціальної інфраструктури, зокрема, роботи навчальних закладів та лікарень, там де це можливо. І де це необхідно. Адже ми розуміємо, що кількість населення зменшиться і немає рації відбудовувати та запускати школи там, де мала кількість дітей. Тож досвід оптимізації, здобутий раніше громадами, тут буде доцільний.
Вже нині відомо про чимало грантів, які планують надати нашій країні: на відбудову соціальних об'єктів та закупівлю обладнання для них, на ремонт і зведення житлових будинків. Яка частина з цих грошей дійде до лівобережної Херсонщини? Звісно, допоки зайняту росіянами територію не деокупують, то ніхто точної суми не може назвати. Однак, вже зараз військовим адміністраціям можна складати проєкти та плани відновлення, попередньо домовлятися про співпрацю з партнерами та готувати проєктно-кошторисну документацію. Таким чином, буде можливість розраховувати на донорські кошти від міжнародних організацій та допомогу держави. Значно спростило б роботу з міжнародними партнерами, якби громади мали кваліфікованих проєктних менеджерів та активні громадські організації.
Втім не треба забувати і про власні кошти. Основний дохід громад лівобережної Херсонщини — це земля, сільськогосподарське виробництво, малий та середній бізнес. Так, це дуже складне питання. Тут також дуже багато виникне проблем. Найближчим часом ми не зможемо займатися сільським господарством в тих розмірах, який був до війни. А це один з головних доходів в нашій регіональній економіці.
Як стимулювати бізнес повернутися, не лише словами? На мою думку, має бути програма стимуляції малого та середнього бізнесу, щоб він міг повернутися і відновити діяльність. Відрадно, що в проєкті бюджету на 2024 рік заплановані виплати на підтримку аграріїв на деокупованих територіях — майже 800 мільйонів гривень. Це 20 мільйонів євро, наданих Україні ЄС. Це безповоротна допомога для сільгосппідприємців. Головне, щоб вони потрапили на деокуповані території.
Велике зрошення на лівобережжі Херсонщини знищене окупантами після підриву Каховської ГЕС. Тому держава має заохочувати крапельне зрошення, давати пільгу на майже безкоштовну електроенергію в певний час доби, заохочувати користуватися таким зрошенням, яке буде зроблене за допомогою сонячної станції.
Фазел Манан
— Сьогодні я щодня маю прикру нагоду бачити, до якого стану доведені війною населені пункти, які перебували в окупації та на лінії вогню. Щоб туди могли повернутися люди, доведеться багато працювати для створення нормальних умов життя.
Ми ще не знаємо, якою буде деокупована лівобережна територія Херсонщини. А в тому, що вона буде звільнена, сумнівів немає, адже наші Збройні сили працюють для цього.
Знаю, що територіальні громади на деокупованому правобережжі Херсонського регіону вже мають певний досвід відбудови, тож очевидно потрібно його вивчати і запроваджувати. Однозначно, одразу після завершення воєнних дій, треба буде відновити критичну інфраструктуру. Зокрема, — електромережі, дороги, автобусне сполучення, газопостачання, водогони, інтернет. Відбудувати школи і лікарні, забезпечити хоча б тимчасовим житлом тих, хто його втратив. На цьому етапі потрібно буде залучати ще багато гуманітарної допомоги.
Насамперед, доведеться організувати людям доступ до медичних послуг. На мій погляд, до відбудови лікарень, які сьогодні розбомблені та пограбовані, в організації медичного обслуговування, як один із варіантів, може бути мобільний госпіталь. Це автомобіль, в якому є все необхідне, щоб надати ту чи іншу допомогу хворому. Він курсуватиме по території громади. Вважаю, що для отримання такого автомобіля на деокупованих територіях має бути спеціальна державна програма.
Родини, особливо з дітьми, мають розуміти, що по поверненні в них буде соціальна захищеність, а в дітей можливість відвідувати школи та садочки.
Треба буде відразу після звільнення території, відновити роботу ЦНАПів для надання адміністративних послуг населенню. Але ми знаємо, що техніка була вкрадена окупаційною владою. Тому вже зараз місцевим органам влади та самоврядування треба готувати матеріальну базу: переносні кейси, комп'ютери тощо. Для цього шукати ґранти та брати участь в різних проєктах, аби повернутися в громаду вже з необхідною для роботи технікою. Колись, до війни, мав таку успішну практику роботи з ґрантами, допомагав ветеранам АТО/ООС складати проєкти на фінансування бізнес-справи.
Думаю, будуть проблеми з відновленням роботи підприємств та фермерських господарств, а водночас і з працевлаштуванням. Зрозуміло, що люди їдуть туди, де можуть себе реалізувати, мають можливість де жити і як заробити на життя. Тобто ці два важливі фактори також потрібно враховувати в програмах з відновлення громад та працювати над тим, аби повернувся бізнес. Тоді мешканці звільнених територій зможуть швидше повернутися додому, швидше почати знову працювати.
Публікація створена в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) “Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни”. Цей проєкт реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією.
Авторка Любов РУДЯ
