Життя у стресовому режимі — завжди виклик. В Україні, що нині перебуває в умовах війни, воно часто доповнене відчуттям страху, тривожності та розгубленості. В такі моменти важливо навчитися опановувати свої емоції. Знайти психологічну рівновагу в екстрених ситуаціях складно, але можливо. Психологиня Ірина Кулішенко розповіла про кілька прийомів і практик, які можуть покращити ваш емоційний стан.
“Після 24 лютого я зрозуміла, що мені самій потрібна психологічна допомога та відновлення ресурсного стану, наскільки це тепер можливо, — зі спогадів про перші дні війни почалося наше спілкування з психологинею пані Іриною Кулішенко. — Почали телефонувати батьки, рідні, друзі. Годинами я “зависала” в телефоні, просто спілкувалася, бо для багатьох ці прості розмови і слова підтримки були надважливими у перші дні війни. Але важко було дібрати слова, відповідати на запитання, та і просто дивитися в перелякані очі рідних людей”.
Пані Ірина розповіла, як вона почала шукати психологічні техніки, які б допомогли її рідним і знайомим, та і їй самій, справитися зі стресовою ситуацією.
“Думаю, що всі ми в перші дні війни перебували в майже однаковому психологічному стані, — ділиться психологиня. — Особисто я не могла зосередитися, практично перестала спати, ледве стримувала внутрішню агресію, хоча раніше ніколи не помічала за собою таких симптомів. Було розуміння, що треба вирватися з цього емоційного стану. Тож я мала допомогти сама собі справитися зі стресом, аби простягнути руку допомоги рідним і друзям, які сподівалися на мою підтримку”.
Пані Ірина розказала, що почала нормалізувати свій внутрішній стан з виконання дуже простих вправ, які пов’язані з чотирма елементами. Це земля, вода, повітря і світло. Треба було відчути всі ці елементи в собі.
“Почала з “землі” — які ми отримуємо відчуття від того, що наші ноги торкаються підлоги, як ми сидимо на стільці. Потрібно було уявити, що це коріння, яке проростає глибоко в землю й дає опору та тримає за будь-яких погодних умов, як дерево. Відчути руки, спину, потилицю”, — пояснює психологиня.
Наступна вправа, яка слідувала за вправою “земля” — це “повітря”.
“Потім перейшли до “повітря”: повільно вдихала та відслідковувала свої відчуття — тепле воно чи холодне, як повітря проходить через ніс, що я при цьому відчуваю”, — пояснюючи техніку виконання цією вправи пані Ірина додала, що потрібно вміти правильно дихати — ритмічно чергувати кілька вдихів та видихів. Це необхідно робити для того, щоб зрозуміли, як зануритися в ці свої відчуття, поспілкуватися із самим собою.
“Потім — “вода”: робити ковточок зі склянки чи сковтнути слину, щоби відчути, як наш організм наповнюється рідиною», — продовжила психологиня. — Й останнє — “світло”: заплющити очі й відчути, як воно наповнює тебе, ніби посудину. У цей момент я опинялася в стані спокою та балансу, фізично відчувала себе в теплоті світла, яке бачили довкола та проєктувала сама”.
Пані Ірина розповіла, що можна пропрацьовувати свої страхи через малюнки.
“Не всі люблять малювати, а дехто не наважується взяти до рук олівець чи пензлі. Тож наступну психологічну вправу я раджу виконувати людям, які “приятелюють” з малюванням, каже пані Ірина. – “Розповідайте” про свої страхи паперу. І повірте, поступово ваша рука тягнутиметься до більш світлих кольорів, а намальоване вами ставатиме світлішим і схематичнішим — це страх “розчинятиметься”.
Психологиня порадила обов’язково знайти для себе точки опори. Щонайменше їх має бути три.
“Під час війни ми стикаємося з великою кількістю обмежень: неможливістю вільного пересування, комендантською годиною, дефіцитом продуктів чи палива тощо. Тому вам потрібно раціонально оцінити як свої матеріальні ресурси (продукти, вода, медикаменти, фінанси), так і нематеріальні (здоров’я, енергія, зв’язки з оточуючими людьми). Оцініть ці ресурси і бережіть їх!”,— радить Ірина Кулішенко.
Психологиня пояснює, що переживаючи важкі часи, потрібно зберігати спокій і ясне мислення: “Це важливо не тільки для вас: подумайте також про своїх дітей, близьких родичів чи друзів, для яких ваш спокій може стати прикладом!
Не піддавайтеся на провокації, не панікуйте, не вступайте в суперечки, які тільки розхитують вас емоційно. Бережіть свої внутрішні сили і не вступайте в конфлікти, щоб зберегти свій ресурсний стан”.
Звісно, є певні речі, на які ми не можемо вплинути, і війна відноситься якраз до таких. Але паніка не допомогла ще нікому. Тож з цього приводу пані Ірина каже, що не варто піддаватися панічним атакам, а навпаки потрібно намагатися сформувати свій власний план.
“Це може бути що завгодно: вивезти сім’ю в безпечне місце, продумати “фінансову подушку”, та навіть влаштувати генеральне прибирання в оселі, — пояснює психологиня. — В кризовій ситуації людині дуже важливо зачепитися за реальність. Навіть якщо вам здається, що світ навколо руйнується, в ньому залишаються звичні, рутинні дії: ви все одно чистите зуби зранку, готуєте обіди і вкладаєте дітей спати вечорами. Не відмовляйтеся від звичних речей! Продовжуйте користуватися улюбленою косметикою, дотримуйтеся режиму дня, вигулюйте собаку. В кожного своя реальність, і важливо триматися за неї. Саме рутина не дає мозку “закипіти” в умовах постійного стресу”.
А ще пані Ірина розповіла, що не зламатися під час війни нам допомагають прості буденні речі, як то зосередження на повсякденних побутових проблемах. А найголовнішою точкою опори стає родина.
“Частіше обіймайте рідних і вчіться жити “в моменті”. Війна рано чи пізно закінчиться, а відновити нервові клітини буде важко. Бережіть себе, все буде Україна!”, — радить психологиня.
