Як горностаївські педагоги налагодили навчання для сотень школярів своєї громади, які нині перебувають у різних куточках України, які освітні проблеми вирішують та як допомагають зберігати зв’язок з українською системою освіти тим, хто перебуває в тимчасовій окупації — в інтерв’ю з директоркою Горностаївського ліцею №1 Любов’ю Степановою.
Ліцей № 1 із селища Горностаївки Каховського району, як й інші навчальні заклади Горностаївської громади, у лютому 2022 року розділив трагічну долю Херсонщини — потрапив у тимчасову окупацію росіян. З перших днів повномасштабного вторгнення навчання в його стінах припинилось, 2021/2022 навчальний рік завершили у дистанційному форматі.
Напередодні вересня 2022 року переважна більшість учителів та учнів виїхали з окупованої території — доля розкидала їх Україною та світом. Це триває вже понад півтора року. Вони не знають, коли зможуть повернутися в рідне селище та зібратися разом у класах.
Два навчальні заклади Горностаївської громади — ліцеї № 1 та № 2 — свою роботу відновили в евакуації лише через рік — у вересні 2023 року.
— Любове Володимирівно, щоб дати нашим читачам уявлення про навчальний заклад, розкажіть коротко, яким був Горностаївський ліцей №1 до лютого 2022 року?
— Наш навчальний заклад був найбільший в громаді, з гарною наповнюваністю та великою кількістю класів. Власне, до 24 лютого 2022 року у нас було одинадцять паралелей, а це 22 класи, в яких навчалося 590 учнів та на заочній формі навчання — 22 учні.
До складу ліцею входять дві філії: Козаче-Лагерська — 30 учнів і Славненська — 21 учень. Отже, в ліцеї загалом навчалося 663 учні.
У штаті було 64 вчителя та 42 техпрацівники.
Мали потужну навчальну базу. Завдяки допомозі громади, бізнесменів-односельців, колишніх випускників, багатьом виграним програмам міжнародних конкурсів, обладнанню ліцею могли позаздрить навіть аналогічні столичні заклади.
Горностаївський ліцей №1. Фото з Facebook-сторінки ліцею
У всіх класах нові парти, кабінети оснащені комп'ютерами. Укомплектовані кабінети початкових класів, математики, хімії, фізики, географії, біології, інформатики, української мови та літератури, англійської мови. Для дітей з інклюзією працювала ресурсна кімната з усім необхідним обладнанням для відпочинку та розвитку.
У нас працювали класи за програмами НУШ та “Інтелект України”.
За останні роки було оновлено матеріальну базу харчоблоку та їдальні.
Завдяки творчості та креативності молодих педагогів шкільні коридори та спортивні зали були розмальовані цікавими сюжетами. Старі меблі отримали нове життя у вигляді тематичних лавок, де діти відпочивали на перервах.
— 2022 – 2023 навчальний рік ліцей взагалі не працював. За інформацією Міністерства освіти України з 230 закладів загальної середньої освіти, що залишилися на тимчасово окупованій території Херсонської області, наразі 65 закладів провадять освітню діяльність дистанційно за державними стандартами України. Відновити роботу ліцеїв Горностаївської громади в евакуації вдалося лише у вересні 2023 року...
— Так, ми не змогли відновити роботу ліцею у 2022 – 2023 навчальному році. Бо виїзд з окупованої території наших вчителів та учнів припав здебільшого на вересень – жовтень 2022 року. Тож було втрачено час для організаційної роботи, а діти, по можливості, відразу влаштовувалися за місцем їхнього нового місця проживання. Але цей рік ми використали, щоб підібрати викладачів, налагодити зв'язки з батьками та учнями. Всі педагоги не гаяли часу і підвищували свою професійну кваліфікацію, долучаючись до вебінарів, семінарів.
— Вчителі та учні роз'їхалися не лише в різні куточки України, а й за кордон. Наскільки вдалося зберегти педколектив, чи була необхідність прийняти нових вчителів на роботу?
— Нам вдалося зберегти контингент учнів та педагогів. Ми намагалися набрати максимально вчителів з Горностаївської громади. Тож з нашого колективу нині працює 30 педагогів. Ще ми запропонували роботу вчителям з інших навчальних закладів нашої громади, які не змогли відновити свою роботу. Бо з Горностаївщини лише два ліцеї працюють в релокації. Крім Горностаївського ліцею №1, ще ліцей № 2 з Каїр. Тож до нашого колективу приєдналися 4 нові педагоги з числа внутрішньо-переміщених осіб. Є вчителька і з музичної школи, яка викладає музичне мистецтво. Також за сумісництвом у нас працює молодий спеціаліст, який викладає фізичне виховання. Зараз і діти, і вчителі розкидані реально по всьому світу — і в Україні, і за кордоном.
— А щодо дітей — як все таки вдалося зібрати учнів на навчання у 2023/2024 навчальному році і чи складно було це робити?
— Так, залучати дітей до навчання було складно. Адже ми втратили цілий рік, і більшість учнів уже навчалися в інших освітніх закладах. Ну, звісно, що є діти, які залишились на окупованій території.
Допомогло те, що ми знали батьків, але все спілкування проходило в режимі онлайн. У нас залишалася база учнів 2022 року та діючі телефони батьків, тому вчителі зв’язувалися з ними та з'ясовували де навчаються їхні діти. Більшість батьків на підконтрольній території, з якими змогли зв’язатися, погодилися, щоб їхні діти йшли до нашого ліцею. Контингент, звісно, зменшився, бо діти роз’їхалися. Хтось пішов очно вчитися, якщо школа працює там, де він живе. Є діти, які виїхали за кордон, але з задоволенням продовжили навчання в своєму ліцеї. Вони навчаються у двох школах одночасно, тому для таких учнів складений графік корекційних годин у зручний для них час. Вони раді, що мають можливість хоча б в онлайн бачитися та спілкуватися з однокласниками та своїми вчителями. До речі, є учні як з нашої громади, так і з інших окупованих територій. Тобто є довіра до нашого навчального закладу в батьків. Мабуть, таким чином вони зберігають зв’язок з рідним краєм і надію на скоре повернення додому. Є таке відчуття: працюють освітні заклади — то існує громада.
Тож на даний час ми набрали 481 здобувачів освіти, а за станом на 24 лютого 2022 року в ліцеї було 663 учні. Нині у ліцеї 18 класів (від початкової до старшої школи). Маємо по дві паралелі в усіх класах, крім 2, 3, 7 та 10. Наповнюваність кожного з них більше 20 учнів. Навчальний процес ведуть 34 кваліфікованих педагоги. 30 вчителів з самого ліцею та 4 з інших закладів освіти Горностаївщини.
— А як з початковою школою — чи набрали учнів до першого класу?
— Ми набрали два перших класи. Початкова школа у нас укомплектована. З 1 по 6 клас ми працюємо за Державним стандартом НУШ (Нової української школи). Треба надолужити все те, що діти згаяли за попередній рік. Нам додавало впевненості й те, що колектив за останні два роки втілив багато нових методик та інструментів з дистанційного навчання, запровадив стільки цікавих проєктів, що навчання у ліцеїстів тепер проходить цікаво, насичено і на вони постійному зв’язку з вчителем. Усі працюють з душею, бо скучили за роботою, за своїми учнями.
— Про тих, хто залишився на тимчасово окупованій території, мабуть, говорити не будемо — якщо такі є, то про них розповімо після звільнення території.
— Так, маємо думати про їх безпеку, та й очевидно це дуже складно навчатися онлайн, адже там здебільшого немає Інтернету. Росіяни намагалися відкрити школу в нашому селищі, але щось у них не вийшло. Так що на території тимчасово окупованої Горностаївської громади жоден російський освітній заклад не працює.
Щоправда з 1 листопада нинішнього року за повідомленнями окупаційної влади в сусідній Костянтинівській громаді відкрили школу, куди ніби то возять дітей з двох громад — це територія колишнього Горностаївського району. Але ми не маємо інформації, хто там навчається з наших учнів.
— Навчання проходить в онлайн. На яких платформах працюєте та чи є труднощі?
— Ми працюємо на платформі “Єдина школа” — вона безкоштовна. Це досить зручна і цікава платформа, яка дає можливість проводити онлайн-уроки, вести електронні журнали і щоденники, облік дітей, спілкуватися з учнями і батьками, адміністрації контролювати навчальний процес. Звісно, що ми там викладаємо домашнє завдання і матеріали.
В умовах Ковіду ми вже працювали у дистанційному форматі, тож досвід є, але тоді все було не настільки потужно. Тут ми вимушені були повністю перевести робочий процес в онлайн. І я можу стверджувати, що наші вчителі, які проводять онлайн уроки, роблять це на відмінно.
Робота в дистанційному форматі віднімає багато часу. На підготовку до уроку, перевірку завдань йде значно більше часу, ніж раніше. Звісно є й труднощі, адже не завжди всі можуть вийти на дистанційне навчання. Тож постійно потрібно викладати матеріали у групи для тих дітей, хто не зміг вийти на заняття через відсутність зв'язку чи відключення світла, повітряні тривоги, різний часовий пояс. Адже наші вихованці розкидані по всій Україні та за кордоном. Є діти, які відвідують одразу дві школи — що одночасно і за кордоном навчаються, і у нас. Але наші вчителі знаходять час для спілкування та співпраці з кожним. Та звісно, хотілося б повернутися додому і проводити уроки в очному форматі.
— Як щодо виховної роботи — чи є можливість проводити виховні заходи?
— В організації освітнього процесу нині настала потреба іншого змісту та підходів до проведення виховної роботи. Головним стало забезпечення безпеки та здоров'я дітей, їх психічного, соціального та духовного стану. Тому в закладі працює соціально-психологічна служба, яка підтримує всіх учасників освітнього процесу в умовах війни.
Багато уваги ми приділяємо виховним заходам. І хоч вони проводяться на відстані, все ж мають позитивний вплив на наших учнів. Це піднімає настрій та зближує вчителя з учнем, через що навчання стає в рази ліпше, а мотивація вчитися — більше. Мене тішить думка, що в нашій школі гарні викладачі, які думають не лише про викладання предметів, а й духовні цінності дітей. Так ми проводимо до кожного державного свята різні заходи. Вони теплі та душевні, пронизані патріотизмом. Діти вражають своєю щирістю, вони наскільки люблять нашу Україну, що це вражає.
Малюнки учнів Горностаївського ліцею №1. Фото з Facebook-сторінки ліцею
Скажімо, до Дня Незалежності України в усіх класах було проведено багато заходів. Нещодавно відбувся тиждень педагогічної майстерності класних керівників на тему “З Україною в серці!” Це виховні години, квести, години-реквієм, усні журнали. Діти виставляють фото, висловлюють свої думки, вірять в Перемогу та стверджують “Все буде Україна”, “Віримо в перемогу”.
Виховний онлайн-захід в Горностаївському ліцеї №1. Фото з Facebook-сторінки ліцею
А креативність наших вчителів і дітей справді вражає. У нашому ліцеї було започатковано тиждень толерантності “Кольоровий тиждень”. Кожного дня учні і вчителі надсилали свої фото до відповідного кольору. Всі з великим задоволенням долучилися до цього тижня. І кожного дня очікували відеозвіт на сторінці нашого ліцею у Фейсбуці.
Але попереду, ще багато свят, подій, різноманітних заходів, які обов’язково будуть радувати наших учнів, та зацікавлять батьків.
Отож, навчаємося, здобуваємо успіхи, працюємо на перспективу. Часто діти нас підтримують своїм молодечим запалом, оптимізмом і вірою в краще майбутнє. У них велике бажання вчитися, брати участь у змаганнях, олімпіадах, різноманітних заходах.
— Чи забезпечені діти та вчителі ґаджетами для роботи? Була нещодавно така інформація, що для найбільш вразливої категорії дітей Херсонщини давали ноутбуки.
— Ми працюємо з вересня 2023 року, як школа в евакуації, повністю дистанційно. Вчителі всі працюють на своїй техніці. В усіх учнів є телефони. У нас зовсім малий відсоток дітей зараз в школі, яким ми мали можливість завдяки допомозі фондів, зокрема, ЮНІСЕФ, надати ґаджети. Нещодавно ми отримали 17 комплектів, у які входять: хромбук, навушники, комп’ютерна миша і сумка. Ґаджети передали діткам із багатодітних сімей та позбавлених батьківського піклування та дітям загиблих воїнів. На жаль, ми отримали невелику кількість ґаджетів, яку потребували. Але, я думаю, що це тільки початок.
— Чи важко керувати освітнім закладом, що працює в онлайн-форматі?
— Є деякі труднощі. Педради також проходять онлайн, ми вирішуємо організаційні питання. Але нам усім так не вистачає живого спілкування: бачити очі друзів, зустрітися з колегами, потиснути одне одному руки. І всі дуже хочуть додому. Хочеться пройти рідними вулицями, обійнятися з усіма, зайти в наш ліцей, сповнений дитячими голосами, почати урок. Особливо випускники, вони мріють почути останній дзвоник, провести випускний бал у стінах рідної школи. Ми так хочемо, аби мрії їхні здійснилися! Незабаром так і буде. Я в це вірю!
— Що Вас сьогодні турбує в організаційній роботі навчального закладу?
— Насамперед те, що немає чим зацікавити педагогів працювати в таких навчальних закладах, які виїхали з окупованої території. І вчителі, це дуже відчувають, отримуючи зарплати. Непогано було б підтримати людей — щось доплатити, аби вони могли компенсувати витрати хоча б на житло та на інтернет.
Є ще проблема, яка не від нас залежить. Працівники обох ліцеїв нашої громади вже чотири місяці не отримують заробітної плати. Така ситуація виникла через те, що затримується призначення начальника Горностаївської селищної військової адміністрації, тож немає можливості проводити фінансові розрахунки. Це звісно не сприяє нормальному ритму роботи, тим більше, що всі працівники у нас це люди зі статусом ВПО, і зарплата — це єдине, що підтримує їхнє життя далеко від дому в умовах, коли вони втратили все. Однак, люди не нарікають, виконують свої обов'язки, бо розуміють, що діти не винні.
— Як Ви і колектив налаштовані щодо майбутнього та якими бачите своїх учнів?
— Чекаємо на перемогу. Тепер ми знаємо, що таке війна, і дуже хочемо миру. Живемо, працюємо та мріємо про дім — налаштовані повернутися у рідне селище. Як швидко — залежатиме не від нас. Але як тільки можна буде, ми зробимо це. Повернемося ми, повернеться громада. Бо освіта — це той життєвий якір, що допоможе відбудувати громаду.
А наших учнів ми бачимо чистими, добрими, вільними. Наші діти будуть такими. Вони проживають нелегкий досвід на рівні з дорослими та готові брати відповідальність за своє майбутнє. Це однозначно вселяє надію.
І хочеться мені процитувати поетичні рядки, які стали актуальними для кожного, хто залишив свою домівку. Їх написала наша колежанка, вчителька англійської мови — Наталія Ляшко.
Я українське повітря вдихаю,
Хоч кожного дня чую гуркіт ракет.
І вже до нового життя я звикаю.
Ось ранок, ось небо й ворожий шахед.
Та мрію, що рідну Херсонщину звільнять
І селище рідне зустріне мене...
Бо кожен із нас з Україною в серці
Стяг перемоги на крилах несе!
Спілкувалася Любов РУДЯ
