За останні місяці росія посилила ядерний шантаж щодо України. Українські та світові експерти попереджають про загрозу застосування тактичної ядерної зброї. Не будемо оцінювати ймовірність або неймовірність ядерної атаки Росії по території України, а спробуємо розібратися що таке ядерний вибух та які він має фактори ураження.
Стадії ядерного вибуху
Немає значення, де детонує ядерний боєприпас, у повітрі, чи на землі. При цьому вивільняється величезна кількість енергії й формується шар плазми. Він може бути різного діаметру, залежно від сили заряду. Все, що потрапляє всередину цього шару, знищується.
Найбільшу небезпеку під час ядерного вибуху становить не радіація, а теплове випромінювання (жар) та ударна хвиля. Радіація за руйнівним впливом — на третьому місці.
Одразу після вибуху в його епіцентрі утворюється вогняна куля, яка починає поширюватися навколо. Дивитися на неї незахищеними очима не можна. Радіус кулі залежатиме від потужності ядерного боєприпасу, від того, на якій висоті розірвалася бомба, а також від особливостей рельєфу. Діаметр вогняної кулі може коливатися від кількох сотень метрів до кількох кілометрів.
Інфрачервоне світлове випромінювання триває мілісекунди. Вогняна куля, швидко збільшуючись у розмірах, підіймається, при цьому яскравість її світіння поступово зменшується. Через кілька секунд після виникнення вогняна куля перетворюється на хмару, що клубиться. Однак в епіцентрі такого вибуху майже немає шансів вижити, бо він руйнує і спалює усе вщент, по суті, все випарується.
Вибух утворить засліплювальний спалах світла та потужну хвилю жару, які миттєво ширитимуться далі від епіцентру.
Діаметр цих зон може сягнути понад 10 км, але, знову ж таки, залежатиме від потужності вибуху та способу підриву ядерного боєприпасу. Спалах світла й жар спричиняють пожежі довкола та призводять до серйозних опіків.
За кількадесят секунд після того від епіцентру вибуху почне поширюватися зі швидкістю звуку ударна хвиля, яка просто змітатиме все на своєму шляху.
Ураження виникатимуть і від самої хвилі, й від уламків зруйнованих споруд, грудок землі та каміння.
Після вибуху, одночасно з вогняною кулею із землі слідом за хмарою підіймається стовп пилу та диму. Ця стадія вибуху зорово нагадує форму гриба — звідси й назва “ядерний гриб”. На землю почне випадати радіоактивний осад, в радіусі багатьох кілометрів вируватимуть пожежі. Ударна хвиля покотиться далі, й небезпеку становитимуть вибиті вікна й уламки скла.
Дуже небезпечними є радіонукліди, які утворюються в процесі радіоактивного розпаду. Після того як ядерний запас вигорить, радіонукліди підіймаються у повітря і через деякий час починають осідати.
Так званий радіоактивний пил містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно “фонять”, тобто випускають альфа-, бета- та гамма-випромінювання — це іонізуюче випромінювання, яке може накопичуватися в організмі та викликати, зокрема радіаційні опіки або гостру променеву хворобу.
Багато пилу піднімається в повітря та викликає конденсацію водяної пари над землею. Це призводить до перепадів атмосферного тиску після вибуху, внаслідок чого утворюється радіоактивний дощ. Також радіоактивний дощ утворюється у разі підводного вибуху. Його краплі є надзвичайно радіоактивними, вони можуть спричинити гостру променеву хворобу. У середньому опади випадають за 10 хвилин після світлового випромінювання.
Ще одна складова ядерного вибуху — це потужний електромагнітний імпульс. Це своєрідна суперблискавка.Він вбиває всю електроніку у радіусі дії ядерного удару. Для здоров'я людини він не несе загрози, а для приладів від телефона до електростанцій — може бути катастрофічний. Після ядерного вибуху вони виходять з ладу і працювати не будуть.
Що відбувається після ядерного вибуху?
У момент аварії, підриву боєприпасу, відбувається одноразовий сплеск іонізуючого випромінювання, що впливає на живі тканини. Проникаюча здатність радіації різна, що, до речі, враховано при конструюванні лічильників Гейгера, щоб досягти максимальної чутливості на той чи інший вид променів.
Альфа-випромінювання не проникає у поверхню шкіри глибше, ніж на один міліметр, тому можливий лише опік. Гамма-випромінювання пронизує людину наскрізь і може радикально пошкодити структуру ДНК.
Через 24 години після вибуху радіоактивність зменшується майже в 1 000 000 разів. Продукти ядерної реакції, довго не живуть, швидко розпадаються, — це покаже вимірюючий радіацію дозиметр. Вплив мають і атмосферні чинники. Вітер переносить радіоактивні опади на десятки та сотні кілометрів від зони ураження, хоча основне забруднення спостерігається у десятикілометровій ділянці від епіцентру.
Ядерний вибух у населеному пункті, як і інші катастрофи пов'язані з великою кількістю жертв, руйнуванням шкідливих виробництв та пожежами, призведе до важких умов у районі його дії, що буде вторинним уражальним фактором. Люди які навіть не отримали значних уражень безпосередньо від вибуху, з великою ймовірністю можуть загинути від інфекційних захворювань та хімічних отруєнь. Велика загроза згоріти в пожежах або просто розбитися під час спроби самостійно вийти із завалів.
Ядерна атака атомної електростанції може підняти у повітря значно більше радіоактивних речовин, ніж може спричинити сама бомба. У разі прямого влучення заряду та випаровуванні реактора або сховища радіоактивних матеріалів, площа земель які протягом багатьох десятків років виявляться непридатними для життя, буде в сотні та тисячі разів більша за площу зараження від наземного ядерного вибуху.
Автор Владислав Фролов
Матеріал створено у рамках проєкту “Ядерна загроза Україні та країнам Чорноморського регіону: ризики, прогнози, фейки, шанси на спасіння» створено за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ у рамках проекту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних діл Франції”
